«Шлях до зцілення»

---

З 27 по 29 вересня 2013 року в реколекційному домі при монастирі cв. Альфонса у м. Львів, проходили дні духовної віднови «Шлях до зцілення» з бл. Миколаєм Чарнецьким.

Не раз ми забуваємо, а може і не знаємо, що Господь готовий допомогти, Він чекає, коли ми впустимо Його в своє серце і дозволимо пройти дорогу нашого життя разом з нами, бо дорога нашого життя - це шлях до зцілення. Що таке шлях до зцілення? Де його початок і де кінець? Не менш важливим є знайти і стати на правдиву дорогу, що приведе нас до зцілення. Реколекції з бл. Миколаєм Чарнецьким були для всіх учасників цього заходу - віднайденням цього шляху.

Спільнота, яка зібралася на час реколекцій налічувала близько 40 мирян різного віку, з різних парафій та з різними талантами. Але завдяки гарному налаштунку і організації, всі стали мов одна родина ще в перший вечір. Владика Миколай Чарнецький послужився сестрами та отцями редемптористами, і для учасників реколекцій, провідниками були: с. Наталя Коромець, с. Тереза Водяна, о. Віталій Назар, о. Петро Ковальчук та о. Роман Жиравецький.

Час віднови пройшов в теплій та невимушеній атмосфері і запалив в серцях учасників бажання змінити своє ставлення до ближнього та до самого себе - через віру в Боже милосердя, порозуміння, терплячість та співпереживання,  що добре сприяє зціленню, як духовному, так і тілесному.

Ще в давнину лікарі найперше зціляли душу, а вже зцілена душа допомагала тілу. Слово Боже і молитва творили і творять чудеса. Чим визначається мета душі під час перебування її на землі? Пізнати себе,  підготуватися до зустрічі з Богом. Важливо, щоб зцілення людини відбувалося у повноті: духа, душі і тіла. Часто молячись за фізичне зцілення, отримуємо набагато більше – внутрішнє оздоровлення. У душі людини відображена вся історія її життя, а точніше наслідки її вчинків. І часто душевні рани і біль набагато болючіші за тілесні недуги. Так о. Віталій Назар, допоміг зорганізуватися думками всім присутнім, саме такі його розважання про зцілення допомогли стати на «невідому», на перший погляд дорогу, але таку «шукану» для кожного бажаючого зцілитися.

Впровадження в реколекції розпочалися з Mолебня до бл. Миколая Чарнецького. Серед учасників були особи, які не вперше відвідують захід подібного зразка, і були такі, які вперше прибули на реколекції, а також ті, хто вперше познайомився з редемптористами саме тут, на реколекціях, через отців і сестер.

Ввечері, під час спільної зустрічі, мали нагоду познайомитися один з одним, розповісти про себе, висловити свої сподівання щодо реколекцій. Перша реколекційна наука, яку провела с. Наталя допомогла пізнати ближче бл. Миколая Чарнецького. Більшість учасників не по чутках знайомі з чудами за Його заступництва, а на собі відчули різного роду зцілення, та с. Наталя зуміла донести до всіх, що у кожного є шанс, нагода стати ближче до Бога, ближче до святості, тільки треба вміти довіритися Богу, вміти достойно приймати всі випробування, які посилає нам Господь, - як це робив блаженний владика. Після науки, всі переглянули фільм про цю велику особистість.

Наступного дня всіх зібрала ранішня молитва, яка переросла у св. Літургію, де по-закінченні кожен мав нагоду слухати другу реколекційну науку від о. Романа, який розказав, як за прикладом Миколая Чарнецького мав би нести свій хрест, той який кожному доручений. Не раз людина, в час розчарування, безнадії нарікає, але нам потрібно довіритися Ісусу. Ми не повинні уникати нести свій хрест, і в ніякому разі не соромитися його. Бо як сказав о. Роман, спираючись на повчання своєї бабусі: «свого не треба встидатися». Третя наука і сама весела, пролунала з уст о. Петра Ковальчука, і вона відкрила нам глибше царство почуттів. Його навчання базувалося на людських почуттях які теж переживав Христос. Бог зодягнувся у людину, щоб показати, що завжди з нами, у всі хвилини нашого життя, коли нам весело, коли нам сумно, коли нас не розуміють і коли відкинені, зранені та висміяні. Він пройшов все це заради нас. Отець Петро вміло пояснив, що будь які почуття, навіть якщо це злість, роздратованість, відчай, не є гріховні, але саме ми відповідаємо за наслідок. Якщо злий - чи не образив ближнього, якщо роздратований - чи не дав поганого прикладу слабшому, а у відчаї чи не підштовхнув до гріха меншого.

Того ж дня, всі разом молилися за оздоровлення. І кожен міг просити заступництва бл. Миколая Чарнецького за своїх рідних, близьких, чи людей які були на нашій життєвій дорозі, і ми не знайшли того порозуміння на яке сподівалися. Ця духовна вправа промовила до більшості присутніх, тому що разом молилися один за одного. Той вечір був особливий. Відчувалася реальна присутність владики Миколая.

Проживання серед богопосвячених осіб, було незвичне, але неймовірно приємне. Всі мали нагоду спілкуватися з сестрами і отцями під час трапези, до якої приступали разом, чи просто за чаюванням у невимушеній обстановці, де могли зібратися у вільні хвилини. Також був запланований час для духовної (приватної) розмови,сповіді та час на особисту молитву.

Сестра Тереза звернулася до учасників з наукою на тему спокуси. Вона заохотила всіх взяти в руки Біблію, та налаштувала на роздуми над уривком Євнгелія від Луки (4, 1-13). Роздумували над спокусами з якими боровся Христос в пустині, як Він залишився вірним Богу Отцю і цим самим нам людям. І хто, ще сумнівався, а може не знав, чи не здогадувався як сильно любить нас Ісус, с. Тереза нагадала, наскільки дорого ми йому обійшлися на хресті.

Третього дня підводили підсумки, ділилися враженнями та роздумами про пережитий час. Всі разом вивели одну формулу щастя, яка підійде для всіх, і яку підказав Миколай Чарнецький : «Наслідування Христа помагає нам, воно покріпляє, вдоволяє, спричиняє радість і рівновагу духа».

Щиро дякуємо організаторам, отцям, сестрам та братам редемптористам, бо окрім духовного досвіду, всі учасники повезли зі собою гарний настрій та безліч незабутніх вражень.

Учасниця реколекцій