Нові блаженні мученики редемптористи з Іспанії

13 жовтня 2013 року в місті Таррагона, Іспанія, відбулась беатифікація шести іспанських мучеників редемптористів: о. Йосифа Ксаверія Горостерраци і п’ятьох співбратів. 20 грудня 2012 р. Папа Венедикт XVI підписав декрет про їх мучеництво. Свято беатифікації великої групи понад 500 іспанських мучеників провів кардинал Анджело Амато, префект Конгрегації у справах святих і делегат Папи Франциска.

Нові блаженні редемптористи належали до спільноти св. Филипа в місті Квенка в Іспанії. Загинули мученицькою смертю в часі іспанської громадянської війни, яка тривала від липня 1936 р. до квітня 1939 р. Серед них п’ять священиків і один брат: o. Йосиф Ксаверій Горостеррацу Хаунарена (1877-1936), o. Киріак Олярте Перес де Мендігурен (1893-1936), o. Михайло Гоні Аріс (1902-1936), o. Юліан Поцо Руіс де Саманієго (1903-1936), o. Петро Ромеро Еспехо (1871-1938) і брат Вікторіан Кальво Лозано (1896-1936).

Шість нових мучеників за віру було додано до групи мучеників редемптористів, яких останніми роками Церква проголосила блаженними. Всі вони є ченцями, які у важких часах ХХ століття дали найвище свідчення віри. Вони стали жертвами тоталітаризму та ненависті до духовних осіб, цього нового поганства на початку минулого століття. Іспанські мученики редемптористи були піднесені до гідності блаженних в Церкві як чудовий приклад вірності і відваги. Їхня смерть, прийнята Богом та Церквою, є промовистим свідченням того, що вони віддали своє життя за свободу сумління і віру в Євангеліє.

Нові блаженні належали до одної спільноти редемптористів у Квенка, яка відзначилась героїчною відвагою і апостольським запалом аж до віддання життя у важкі часи, позначені ілюзіями всемогутності великих тоталітарних систем. Нові мученики стали іконою монашої спільноти, згуртованої біля Христа Відкупителя, яка із запалом проповідує Євангеліє, тобто правдивою редемптористською спільнотою, яка є віддана справі Відкуплення. За прикладом перших мучеників християнства шість редемптористів показали своїм переслідувачам та всім учням Христовим виразне свідчення цілковитого віддання себе Богові і Церкві. Їхня євангельська лагідність є тихою, але дієвою обороною перед насиллям і переслідуванням, наочним прикладом послідовності і вірності до кінця. У цей Рік Віри іспанські мученики для всіх редемптористів стали прикладом святості і заохотою до життя в цілковитому віддані себе Богові і місійній справі Згромадження.

Днем їхньої літургічної пам’яті було визначено 6 листопада. 

Отець Йосиф Ксаверій Горостеррацу Хаунарена

Народився 7 серпня 1877 р. в Уррос де Сантістебан (провінція Наварра). У 16 років вступив до Згромадження. 8 вересня 1896 р. склав монаші обіти. Священичі свячення отримав в Асторзі (провінція Леон) в 1903 р. Жив в Еспіно (провінція Бургос) i в Асторзі, де був викладачем філософії та точних наук. Як місіонер працював у Памплоні (провінція Наварра), при папській базиліці св. Михаїла в Мадриді, а пізніше в Квенці, де віддав своє життя для Великого Відкуплення.

Був талановитою людиною, мислителем та вченим. Він був не лише чудовим місіонером, але також досвідченим сповідником і духовним провідником. Крім проповідування місії на мові басків та кастилійців, він проповідував також реколекції та був духовним провідником, видав дві історичні праці та опрацював підручних із філософії. Перед смертю працював над історичним дослідженням про одного іспанського кардинала.

Релігійне переслідування застало його у Квенці. Спочатку через свій неспокійний характер залишив монастир св. Филипа і сховався в домі одного друга місцевої спільноти. Пізніше перейшов до семінарії, думаючи, що це буде безпечніше місце.

Там продовжував виконувати своє священиче служіння серед біженців і закликав у разі необхідності віддати своє життя, повною мірою усвідомлюючи можливість неминучого мучеництва. О 2 год. ранку 10 серпня 1936 р. його заарештували солдати Народного фронту і повели із семінарії на розстріл. Його прив'язали до брата Віктора. Разом з ним отець Ксаверій віддав своє життя поруч із цвинтарем у Квенці. Перед смертю він пробачив своїм переслідувачам.

Отець Киріак Олярте Перес де Мендігурен

Народився 8 лютого 1893 року в Гомеча (провінція Алава) в дуже релігійній сім’ї. з дитинства мріяв про священство. У 1904 році вступив до ювенату редемптористів в Eспіно, монаші обіти склав 8 вересня 1911 р., а 29 липня 1917 р. отримав священичі свячення в Асторзі. 1920-1926 р. провів на місіях в Мексиці. Релігійні переслідування, а також масонській та антиклерикальний клімат, що склався в Мексиці, змусив його повернутися до Іспанії. З 1926 року проводив місійну діяльність у спільнотах в Корунії i в Мадриді, в церкві Матері Божої Неустанної Помочі. Від травня 1935 р. мешкав у спільноті у Квенка, де продовжував інтенсивне служіння місіонера та реколектанта для монахинь. Тут застали його релігійні переслідування.

Залишивши монастир 20 липня 1936 р., заховався разом із отцем Михайлом Гоні в домі знайомого священика. В тому часі сказав пророчі слова: «День святого Альфонса (1 серпня) відсвяткуємо в небі…».

31 липні після Святої Літургії обоє були заарештовані. Після обіду на очах багатьох людей навіжена група міліціонерів вела їх вулицями міста. Не було суду, ані вироку. На пагорбі поряд із електричною станцією Батан в їх сторону пролунали постріли і обидва впали на землю. Отець Киріак помер після кількох годин агонії. В 22:00 прийшли представники суду, щоб забрати тіла, які поклали в одну труну і поховали у спільній ямі. Ці два редемптористи були першими, які відкрили великий список мучеників цього малого міста.

Отець Михайло Гоні Аріс

Народився 27 квітня 1902 р. в Імаркоайн (провінція Наварра). Від дитинства хотів бути священиком. У 1913 р. вступив до ювенату редемптористів у Eспіно. 26 серпня 1920 р. склав обіти, а священичі свячення отримав в 1925 р. в Aсторзі.

Хоч мав слабке здоров’я та вроджену несміливість, однак проявив себе добрим і невтомним місіонером. Провів багато місій в Кантабрії, Андалузії i Галіції. Служив у спільнотах в Нава дель Рей (провінція Ваядолід), Гранаді, Барселоні, Сантандер i Віго. Його весела і товариська вдача та апостольська ревність і ентузіазм робили відкритими людські серця до сприйняття Євангелія.

У 1935 р. переїхав до Квенки, де був раніше як семінарист. Через хворобу легень проводив апостольську діяльність на місці в церкві св. Филипа Нері, перш за все служачи Літургії та сповідаючи людей. Тут його застало релігійне переслідування. Вже у травні був переслідуваний групою осіб, які атакували кожного ченця.

31 липня 1936 р. o. Михайло Гоні був затриманий міліцією разом із отцем Киріаком Олярте. Після вистрілів міліціонери залишили їх, аж поки ті не стекли кров’ю. Кажуть, що після поранення о. Михайло приповз до o. Киріака, щоб один одного підтримати та посповідатися перед відданням життя Відкупителеві. Здається, що його агонія тривала кілька годин. Обидва редемптористи були першими мучениками в місті Квенка.

Отець Юліан Поцо Руіс де Саманієго

Народився 7 січня 1903 р. в Паєта (провінція Алава). E 1913 р. втупив до ювенату редемптористів у Eспіно, де зауважили його велике старання в духовному житті. Як думаюча людина, розвинув у своєму житті дар ради і проводу. У 1920 р. склав обіти, а священичі свячення отримав 27 вересня 1925 р. в Aсторзі. В часі формації в 1921 р. захворів туберкульозом, а в 1923 році стався рецидив з сильним кровохаркання.

Літом 1926 р. переїхав до Гранади, де познайомився із Слугами Божими Кончітою i Франциском Баречегурен. Всі вважали його за людину із дитячим обличчям, делікатного, второпного і розумного. Його усмішка відкривала йому всі серця. Змирившись із хворобою, посвятив своє життя молитві, сповіді і послузі хворим. Був добрим сповідником і духівником, якого поважали. В 1928 р. переїхав до Квенки, де його застало релігійне переслідування.

Залишив монастир св. Филипа 20 липня і заховався в домі знайомих людей разом із братом Віктором. Коли його запитали, що сказав би, якби за ними прийшли, то він відповів: «Ми б представили себе як ченці редемптористи. Не маємо мучеників… тож, може будемо першими!» З огляду на тривання переслідувань заховався у семінарії. Але 9 серпня під час молитви на вервиці був заарештований і разом із священиком Eскрібано його повели на мучеництво. Обоє були застрілені на дорозі з Квенки до Tрагасете. Отець Поцо мав 33 роки і став мучеником, коли молився на колінах, тримаючи в одній руці хрест, а в іншій вервицю, та з посмішкою на обличчі.

Отець Петро Ромеро Еспехо

Народився 28 квітня 1872 р. в Панкорбо (провінція Бургос). Вступив до ювенату редемптористів у Eспіно. Обіти склав 24 вересня 1890 р., а священичі свячення отримав 29 лютого 1896 р. Після другого новіціяту був призначений проповідувати на місіях. Служив у спільнотах  в Aсторзі, Мадриді i Гранаді, а в 1921 р. переїхав до Квенки.

З огляду на вроджену несміливість і брак таланту до проповідництва по певнім часі був вимушений залишити місії і посвятити себе служінню в сповідальниці, молитві та умертвленням. Також проводив реколекції для сестер. Як чернець був дуже послушний і давав свідчення великого духа убожества.

Після вибуху громадянської війни 23 липня 1936 року за розпорядженням настоятеля сховався в одному жіночому монастирі, де був дім для старців. Був як би одним із тих стареньких, служив Літургію та ніс інші священичі послуги. У серпні 1937 р. заховався в одній родині. Коли хтось доніс на нього, його викликали до цивільного суду. Спокійно ствердив, що є редемптористом. Був інтернований до "будинку Милосердя", але насмішки і зневаги, які там були, змусили його піти звідти і жити на вулиці як жебрак. Не хотів йти до людей, щоб не наражати їх на небезпеки, але завжди, коли його просили уділити Таїнства, без зволікання приходив. З вервицею і хрестом у руках випрошував на вулицях хліб. Жив як правдивий місіонер, опікуючись хворими, сповідаючи та служачи Літургії по домах. Але його здоров’я поступово погіршувалось.

Кілька разів бойовики заарештовували його, у травні 1938 р. був вкинутий до в’язниці "за образу уряду". Занедужав дизентерією, доглядали його інші священики-в’язні. Помер 4 липня 1938 р. через терпіння, яких зазнав в часі переслідувань. Ніколи не заперечував того, що він чернець, священик. Хоча не був убитий, кінець його життя Церква визнала за мученицький.

Брат Вікторіан Кальво Лозано

Народився 23 грудня 1896 р. в Орче (провінція Гвадалахара). Любив читати духовні книжки, це спонукало його думати про навчання, щоб стати священиком або братом. Але вік, нерозуміння родини та матеріальна бідність не дозволили йому на навчання.

31 березня 1919 р., ні з ким не попрощавшись, Віктор залишив свій дім і родину. На ліжку залишив лист, в якому пояснив, що залишив родину, щоб стати редемптористом. 13 листопада 1920 р. склав обіти як брат в Нава дель Рей, прийнявши ім’я Вікторіан. В 1921 році його скерували до спільноти в Квенці, де працював на городі, в захристії та на фірті. В 1928 р. зголосився на місії до Китаю. Був людиною тихою, але глибокою. Хоча не закінчив ніякої школи, але мав добре культурне підґрунтя, а особливо у знанні аскетики. Настоятелі дозволили йому бути духівником для одної молодої жінки, для якої написав реколекційні науки та інші тексти. Вони збереглися як свідчення його виняткової харизми.

26 липня 1936 р. сховався разом із o. Юліаном Поцо в домі знайомих. 31 липня обоє сховались в семінарії. 10 серпня бр. Вікторіана вивели із семінарії із зв’язаними руками. Разом із o. Йосифом Ксаверієм Горостеррацем Хаунарена завели їх на цвинтар в Квенці, де жорстоко замордували. Там в тиші віддали своє життя Христові Відкупителеві, не відрікаючись своєї віри і свого монашого покликання.

Молитва:

Боже, Отче наш, через хрест та самопосвяту Ти включив блаженного Йосифа Ксаверія і його співбратів (Киріака, Михайла, Юліана, Вікторіана та Петра) у таємницю Великого Відкуплення Твого Сина та вчинив їх через мучеництво вірними своїми свідками. Просимо Тебе за їхнім заступництвом, щоб ми були відважні у визнанні віри і щедрими в любові. Амінь.

Більше інформації про нових блаженних мучеників на сайті в іспанській мові