Коляда єднає Україну

Різдво Христа – маленька зірка серед ночі, зірка радості, зірка миру… Кожного року мільярди сердець переповнюються радістю і прославляють новонародженого Ісуса, в цей різдвяний час хочеться зростати і ставати кращими. Це час, коли рука простягається витирати сльозу з очей випадкових перехожих, коли переплітаються вінком щастя від близькості Спасителя і гіркота від негостинності світу до Божої Дитини. Саме таким є цьогорічне українське Різдво. Разом з різдвяною радістю ділимо з Божим Дитятком труднощі і небезпеки, які змусили Святу Родину  посеред ночі втікати в Єгипет. Українці цього року по-особливому відчувають свою близькість до Того, Хто зазнав переслідувань царя-тирана Ірода. В цьому велич Різдва: Бог прийшов на землю, став людиною, щоб не лише жаліти нас, людей, а засвідчити: Я теж це пережив, Я знаю як це, Я з тобою!

З цією Новиною 8 січня вирушила зі Львова група колядників. З веселою колядкою легко здолали кілометри дороги, які єднають наше місто із Києвом. Перша зупинка – «криївка» в Патріаршому соборі. Тут вже не так багато людей, як було перед Новим роком, – поїхали додому святкувати, але все ж колядуємо волонтерам, які вірно виконують свої обов’язки – годують нас смачним борщиком. Вже через мить наша колядка дзвенить у київському метро, їдемо на Майдан.

Київ – серце нашої України. Як серце допомагає маленьким молекулам кисню добратися до кожної клітини тіла, так і ми хочемо щоб наша колядка задзвеніла по всіх містах і селах України, щоб кожна людина відчула радість від приходу Месії, нашого Відкупителя. Цілу ніч, кожної години, після виконання Гімну,  ми нагадували присутнім на Майдані, що «Христос рождається!», разом колядували і молилися, прославляли Ісуса і просили про кращу долю для України. А в поміж тим нашу коляду чули в «польовій» каплиці і на барикадах, в Будинку Профспілок, в КМДА і на вулиці Банковій. За цю коротку ніч з нами колядували Черкаси, Севастополь, Луцьк, Житомир та багато інших міст України голосами своїх жителів, які чувають на Майдані.

Після безсонної ночі нас гостинно прийняв монастир сестер Пресвятої Родини, тут мандрівники трохи відпочили і підкріпилися – попереду новий шлях. З Києва наша дорога простелилася на північ України.

Першим  місцем, куди нас привела  Різдвяна зірка в день святого мученика Стефана, стали Княжичі. Гостинно, по-батьківськи, нас зустрічали блаженніший Любомир Гузар та владика Богдан Дзюрах. Двері Київської Трьохсвятительської духовної семінарії нашій коляді відчинив отець-ректор Петро Жук. Веселим різдвяним ноткам, привезеним із Галичини, також раділи сестри-служебниці та сестри-мироносиці, які працюють в семінарії та резиденції патріарха.

Вже ввечері ми довезли колядку до «крайньої точки» нашого маршруту, славного міста Чернігова, в якому трудяться наші отці і сестри.

Дорога додому знову проходила через Майдан і знову для всіх зазвучала наша коляда: «Хай іщезне зла руїна, хай воскресне Україна і у славі Господній хай живе!»

Україні колядували о. Михайло Іваняк, бр. Анатолій Качалаба та сестри-редемптористки.

с. Катерина Молочій, МНІ