Мостиська і редемптористи: минуле і теперішнє


Мало хто знає, що в цьому прикордонному містечку Львівщини колись мали свій осідок місіонери-редемптористи, а це був перший монастир редемптористів Варшавської провінції після того, як духовні сини св. Альфонса у 1808 році були вигнані з Варшави. Заснував монастир у Мостиськах Слуга Божий о. Бернард Лубєнський (1846-1933) з благословення Святішого Отця Лева XIII.


У сучасних Мостиськах збереглося декілька римо-католицьких святинь, одна з них – Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі, де і провадили своє місійне служіння редемптористи. У святині знаходиться копія чудотворного образу Матері Божої Неустанної Помочі, привезена з Риму отцем Бернардом, що був ревним розповсюджувачем набожності до цієї ікони.


З історії святині відомо, що первинно вона належала ченцям-домініканцям. Збудована у XVI ст. (пізніше розбудована в 1600-1636 р.) і посвячена під титулом Матері Божої Неустанної Помочі і св. Катерини Александрійської. До редемптористів костел перейшов у 1883 році, коли отець Бернард прибув сюди на фундацію 31 травня 1883 р. (редемптористи Віденської провінції викупили будинки монастиря). 27 червня 2002 р. костел оголошено Санктуарієм Матері Божої Неустанної Допомоги. Останній редемпторист о. Владислав Зьобер, що проживав у Мостиськах, помер у квітні 2012 року, тому костел передано під опіку дієцізіяльного священика із сусіднього костелу св. Йоана Хрестителя.


Дуже швидко по прибутті редемптористів до Мостиськ їм вдалось нав’язати контакт із місцевою владою і церковною ієрархією, члени Згромадження почали провадити місії спочатку по околицях міста, а згодом і по Галичині, де на той час вже активно діяли єзуїти, які були дуже поширені на наших землях.


У 1885 році отець Бернард пережив велике випробовування, яке позначилося на всьому подальшому його житті – він отримав параліч і на деякий час змушений був покинути Мостиську для невідкладного лікування.


Оскільки хворобу не вдалося повністю перемогти, то 17 серпня 1886 р. отець Бернард повернувся до Мостиськ частково спаралізований. Від 1894 р. він був іменований ігуменом Мостиськи. Отець Лубєнський ревно трудився на Божій ниві, у той час у Мостиськах був заснований новіціат для братів (1896 р.), а згодом і для священиків (1900 р.). Наслідуючи святого Альфонса у письменницькій діяльності, отець Лубєнський написав чимало творів, серед яких життєписи святих нашого Згромадження, а також історія ікони Матері Божої Неустанної Помочі.


Останні роки свого життя отець Бернард проживав у Польщі, де і помер у 1933 році. Похований у Варшаві. На сьогодні провадиться процес беатифікації Слуги Божого отця Бернарда Лубєнського.


У травні 1948 року влада заарештувала усіх редемптористів. Монастир повністю перетворено на лікарню, а костел на магазин.


На сьогодні, хоч і не залишилося редемптористів у Мостиськах, все таки Згромадження внесло свій відбиток у розвиток та історію містечка. Зокрема, як вже згадувалося вище, у місті є костел, Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі з чудотворною іконою. У приміщенні колишнього монастиря тепер знаходиться лікарня. Передній фасад костелу прикрашає мозаїка Матері Божої Неустанної Помочі та скульптура бичованого Христа. На початку XX століття поставлено вежу, де було розміщено дзвони та годинник.


Рушаєм далі у дослідженні редемптористського минулого Мостиська: попереду цвинтар з похованнями отців та братів та відвідання пам'ятних місць, пов'язаних з діяльністю Згромадження.


Якщо в'їжджати в Мостиську зі сторони Львова, з лівої сторони можна побачити місцевий цвинтар, от власне тут варто зупинитись і оглянути каплички і поховання наших отців. Звертають увагу на кладовищі окремо обгороджені могили, тут власне і є ряд поховань наших співбратів. На пам’ятнику, що увінчаний хрестом, по обидвох боках є губка і спис, що символізують герб нашого Згромадження. А на плиті є напис: «Редемптористи з мостиського монастиря тут спочивають і просять про молитву».


Святий Альфонс Лігуорі у своїх листах наголошував, що ласку покликання необхідно цінити понад усе, і хто витримає у доброму в Згромадженні до смерті, не тільки спасеться, але спасеться як святий і отримає високе місце в Небі. Тому надіємось, що наші померлі співбрати є вже в небі і моляться за нас, хоч це не звільняє нас від обов’язку молитись за померлих.

Звичайно, внесок редемптористів у духовно-культурний розвиток міста і місцевості дуже значний. Адже в ті складні для нашої держави часи, коли радянська влада знущалася над нашим народом, намагаючись його знищити, духовні пастирі ревно трудились, щоб люди не втратили віри, щоб усю свою надію покладали у Бозі. Варто зазначити, що велику роль відіграло те, що присутність Богородиці через ікону Неустанної Помочі додавало великої відваги отцям у непрості часи. І хоч сьогодні немає наших отців у місті, проте пам'ять про них живе у серцях місцевих жителів, багато хто з них може дати свідчення великого духа посвяти і ревності, що був притаманний редемптористам, які задля голошення Доброї Новини і поширення Царства Божого не боялися нічого, навіть втрати власного життя.

Просимо про молитву в намірі беатифікації усіх Слуг Божих редемптористів, зокрема отця Бернарда Лубєнського. Адже всі ми, чи тут на землі – члени Згромадження і наші парафіяни, чи там у вічності – творимо одну велику редемптористську родину.

бр. Назарій Ланько, ЧНІ