Реколекції для УМХ

---

День перемоги для Української Молоді Христові розпочався із душевно-емоційних приготувань до подорожі в м. Винники у монастир св. Івана Боско до оо. Салезіян, де пізніше розпочались реколекції. Під вечір прибувши в монастир знайомство розпочали із Молебню до Матері Божої. Під час проповіді отець-реколектант виокремив важливу думку: наскільки важливо є для нас коли ми відчуваємо, що нас чекають і наскільки боляче є, коли знаємо, що можлива є закритість на когось, на щось. Це було впровадженням до наших реколекцій: наскільки ми є відкритими на невідоме, яке є перед нами в ці два дні реколекцій і наскільки відкриті, щоб прийшов до нашого серця Христос.

Повечерявши, о. Григорій – реколектант, запропонував нам долучитись до щотижневої, доволі незвичної нам "Ісусової Молитви". Опісля такого молитовного початку духовної віднови, ми переглянули фільм "Август Раш", під призмою бачення і боротьби добра і зла, після якого поділились своїми враженнями і переживаннями. Помолившись та отримавши Благословення ми відправились на спочинок.

Оксана Бачало

Другий день розпочався Літургією. Після неї мали сніданок і науку-тренінг.

Наше бачення справжнього християнина інколи буває не точним, не правдивим. Часами ми замикаємось в собі, молимось на самоті, не потребуємо нікого і нічого. Із сьогоднішньої науки, мені найбільше до серця припали слова: «Ви сіль землі!». Якщо довше і глибше порозважати над тими словами, з’являється купа думок. І напевне, вони всі правильні. Сіль - щоб зберігати продукт; сіль – дає смак; сіль – вивітрюється. Усі ці твердження легко поєднати і прирівняти до нашого життя, християнського життя.

Сіль – зберігає продукт. Так і ми є та сіль, котра повинна зберігати чесноти християнської моралі, віри. Тепер можемо задуматись, чи ми справді є тою сіллю землі, чи лише нею прикидаємось в певний час і момент.

Всі ми різні. Кожен є особливий, але всі ми однакові у Бозі. Христос вибрав саме нас, людей, бути тою сіллю, яка додає і зберігає смак віри.

Ще одні чудові слова: «Ви світло для світу» над якими розважали.

Коли немає світла, немає впевненості. Ми є відблиском світла Христового, і маємо світити, бути світанком для тих хто змучився в темноті. Ми не є сонце – ми відблиск світла. Сонце -Христос, а ми його промінчики. Повинні світити для всіх, а не лише в своє задоволення.

Після науки, ми мали мовчанку. Кожен міг роздумати над визначеним уривком зі Святого Письма, провести цю мовчанку в молитві, із своїми думками сам на сам.

Після відпочинку знову розпочалась наука. Отець доносив до нас слова Святого Письма, пояснював, що ми є вогниками, сіллю, світлом для інших. Щоб ми довіряли своїм провідникам, бо вони – це наш вітер, котрий, як ту воду, проштовхує вперед, так і вони, ведуть нас до духовного зросту. І знову був час для роздумів.

Наш графік був досить насиченим. Кожна година була заповнена не тільки духовною поживою, роздумами і молитвою, а також і активно проведеним часом ігор у настільний футбол в приміщенні, або футбол чи волейбол на подвір’ї. Ввечері о. Григорій і бр. Степан приготували для нас вечірку. Ми розпочали її з молитви, потім грали різні ігри, конкурси, співали. Ціла купа незабутніх емоцій. Це було щось надзвичайне, це було чудово! Вечірка закінчилась діленням про свої переживання, молитвою прохання і подяка Богу.

З 23:30 на нас чекали нічні чування., які тривали до 8:30. Ми поділились по двоє людей і чували по годинні в каплиці. Ця година проведена в каплиці, була найкращою годиною тих реколекцій. Чудова тиша, ніч і мерехтіння свічок, молитва, роздуми та Ісусик поруч – це найкраще, що могло статись у ці дні.

Юльця Литвин

Недільний ранок розпочався привітанням Олега Кушнірчука з Днем народження перед Літургією на якій ми всі разом молились за нього і за цілу нашу спільноту УМХ. Остання наука розпочалась грою, яка нам дала змогу зрозуміти, що таке єдність. Ми вчилися наскільки важливою є допомога інших і допомагати слабшим піднятися. Кожен прагне щоб поруч були сильні люди. Тому це наш обов’язок перед Богом. Також гра навчає довіряти ближньому, допомагати, ділитися досвідом. Довіра полягає у тому, що ми повинні бути з відкритим серцем до свого ближнього і до Бога . На мою думку, це допомогло нам скріпити відносини в спільноті і зробити деякі висновки.

Після гри для роздумів було взято уривок з Євангелія від Марка, де Христос посилає учнів проповідувати. Завдання кожного з нас – бути місіонером. Якщо ми отримали від Христа через любов, а не «мушу», то й ми так само повинні ділитися з іншими не тому, що мусимо, а тому що любимо.

Закінчивши нашу останню науку, ми подякували нашим реколектантам о. Григорію і бр. Степану, після чого пообідавши повернення додому.

Це були незабутні три дні, за які дякуємо Богові і нашим реколектантам, котрі духовно збагатили нас.

Олюся Сахарська