А в нас – Канікули з Богом!

---

Цей понеділок обіцяв бути іншим. У більшості з нас, аніматорів, день був зайнятий «нічим», проходив за однаковою схемою зі штампом «минув ще один день літа». Тому, напевне, не тільки діти чекали цих «Канікул з Богом 2014 р. Б.», а й самі аніматори, щоб хоч якось розфарбувати свій вільний час. Так, було трішки лячно, адже цьогорічні «Канікули» мали деякі зміни: табір розбивався на 2 тижні (спочатку діти від 4-9 років, а потім від 10 і старші), а дітей завжди багатенько. Та ми всі вірили, що все буде добре і ми всі впораємось.

Отже, понеділок, 21 липня 2014 рік. З0 аніматорів, с. Тереза Водяна, о. Василь Іванів і… 300 дітей зібралися у храмі свв. апп. Петра і Павла м. Новояворівська для ранкової молитви і початку Канікул з Богом. Знаєте, здавалося б, маленькі діти, 4-9 рочків, та що вони розуміють? Але кожне маля просило у Всевишнього МИРУ для України, навернення терористів та здоров’я для наших воїнів. Ці маленькі ангелятка, безтурботні, наївні дітки вже відчувають страх війни у повітрі, замість розмов про нові ігри вони обговорюють останні події на Сході країни, замість мультфільмів – в них новини, а при словах про Україну в їхніх очах з’являється непідробна доросла серйозність, хоча, можливо, вони не усвідомлюють усієї масштабності цього лиха. На очі навертаються сльози, коли шестирічна дитина, щиро заглядаючи тобі в очі промовляє: «Боже, прошу тебе, щоб на Сході не вмирали наші бійці, наші рідні…» Насправді, мурашки пробігають по всьому тілу – від п’ят до кінчиків волосся.

Цього роки ми постарались, щоб і наші банси були трішки патріотичними. Сестра Тереза підшукала кілька запальних і позитивних таночків, а також ми, всією спільнотою, придумали свій. Разом із дітьми ми танцювали і співали «Україна – Єдина» Mad Heads XL, «Зозулька» Цвіт Кульбаби, «Сонце нам сяє» Гайтани тощо.

Темою наших «Канікул з Богом» була Біблія як «Книга книг», як лист Бога до нас. Діти, навіть, мали можливість побувати у нашому, аніматорському театрі, побачити історії про Йону і рибу, Мойсея і палаючий кущ, Йосифа і його братів та Іллю і бідну вдову. Разом ми обговорювали побачене, писали листи до Бога, виготовляли щоденники, де могли записували, малювати чи вклеювати те, що найбільше запам’яталось за день. Також ми писали листи нашим воїнам на Сході, виготовляли українські прапорці та наші долоньки із сердечком; співали багато гарних пісеньок, грали в різні цікаві ігри тощо. Та найбільше всім запам’ятався кольоровий день, коли ледь не кожен був розмальваний фарбою «гуаш». Найбільше дісталося, звісно ж, аніматорам, але ми не жалілися – весело ж! :)

Знаєте, ці 2 тижні пролетіли незамітно, все завершилось у суботу, 2 серпня, і вже в понеділок ми не знали, куди себе подіти – звикли вже до дитячого галасу, недосипання, постійного поспішання. Так, ми, аніматори, проводили цілий день в церкві, приходили о 9.00, на годину раніше від дітей, на обідню перерву залишались в церкві (з 13 до 15), і повертались додому аж пізно ввечері. Але це були неперевершені 2 тижні! Ми дуже вдячні с. Терезі, яка вклала дуже багато зусиль, організовувала це все і постійно була з нами, а також нашому ігумену о. Василю Іваніву і о. Володимиру Сабату. Без них нічого б не було! Дякуємо Вам! :)

Маруська Дацко, УМХ м. Новояворівськ