Незабутні Карпати!

---

Спільний літній відпочинок молодіжних спільнот стає доброю традицією. Цей рік не став винятком і для спільноти «Українська молодь – Христові» із парафії свв. апп. Петра і Павла у м. Новояворівську.

Кілька років тому спільнота проводила свої літні вакації у старенькому будиночку у мальовничій Ямні на березі р. Прут. Цьогоріч нам не довелося вміщатися по четверо на два ліжка і митися під душем із водою з криниці. Бачили б ви наші широко відкриті від подиву очі, коли ми прибули на місце відпочинку. Там, де стояла старенька хатка, тепер - новенький будинок. Затишок та комфорт новозбудованого дому неабияк посприяв нашому відпочинку. Правду кажучи, ми почували себе, як у п'ятизірковому готелі.

Незважаючи на чудові умови і не завжди чудову погоду, сидіти на місці нам геть не хотілося. У перший же день -  знаменита Стежка Довбуша для розминки. Навіть «найстарший» член нашої команди, трирічний Максимко, подолав цей непростий шлях. Наступного дня ми планували підкорити г. Піп Іван, проте погода вирішила все замість нас. Довелось трохи скоригувати свої плани, тож ми помандрували на г. Хом'як. А знаєте, як то є: хто любить гори, тому все мало і мало. Тож гори Хом'як багатьом із нас "було мало", тому ми вирушили ще на г. Синяк, що знаходиться зовсім поруч, на тому ж хребті. Спершу велике зацікавлення викликала етимологія назви. Дорогою догори ми придумували, чого ж її так назвали. Поки зійшли вниз, питань не виникало: потовчені, в синяках ноги говорили самі за себе. Ці гори – типові Горгани: не надто стрімкі, але кам’янисті вершини. Багато із нас вперше були на Горганах. Навіть найвища г. Говерла після цього виглядала якось примітивно і просто.

Наступний день розпочався із бурхливої річки та океаном емоцій. Вода додавала сил. Вона ніби змила всі думки про турботи і наповнила їх дитячою радістю. Здавалося б, всі ми дорослі та все ж діти, коли заходимо в воду. Підняття на г. Маковицю не складало нам жодних труднощів. «Вибігли» ми на неї швидше, ніж сподівалися, і швидше, ніж обіцяли гірські вказівники. Як-не-як, ми вже натреновані!

Останнім нашим досягненням стала висока, красива і таємнича гірська красуня - гора Піп Іван. Серед усіх гір, на які ми ходили, г. Піп Іван – найскладніша, на неї підніматися – найдовше. Чесно кажучи, маршрут нас не лякав, бо як би важко тобі не було, завжди знайдеться людина, яка підбадьорить у будь-яку хвилину. Частині підкорювачів Піп Івана було явно недостатньо протоптаного шляху; наші шукачі пригод вирішили знайти нову стежку на цю гору. І, не повірите, вони її знайшли: через чорничні, грязеві, водоспадові ванни – суцільна смуга перешкод, подолана нашими першопрохідцями.

Окрім гір, ми побували на найбільшому штучному озері України, що знаходиться на території славнозвісного гірськолижного курорту «Буковель». Вода на диво кришталево чиста й досить тепла, як на гірську місцевість. Мабуть, не було б нам так весело без наших улюблених пісень, які стали музичними символами цьогорічних Карпат: «Зозулька» Цвіт Кульбаби та «Павук» Дзідзьо.

Цей чудовий тиждень пролетів дуже швидко. Повернувшись додому, ми не знали куди себе подіти, вже звиклі до маленької втоми, недосипання і швидкого приготування пайку в гори. Нічого цього не було б, якби не наші дорогі с. Климентія Банга та о. Володимир, які завжди були з нами, якби не наші «персональні водії», які були готові з нами «в вогонь і воду», хоч на край світу, якби не бр. Вінкентій Суховій, який дозволяв нам обирати собі сніданок, і о. Іван Горбань, що радо приєднувався до наших вечірніх посиденьок за чашечкою чаю, якби не настоятель нашого Храму о. Василь Іванів, який у всьому нас підтримує. Дякуємо, що зробили завершення нашого літа таким фантастичним! Дякуємо ВАМ!

Андріяна Баран та Юлія Василець, УМХ м. Новояворівськ