Найпопулярніше

Батько українського чернецтва

1 листопада УГКЦ відмічає 70-ті роковини з дня смерті митрополита Андрея Шептицького, який багато доклав зусиль для існування східної вітки редемптористів на Галичині.

У 1910 році митрополит Галичини Андрей Шептицький брав участь в Євхаристійному Конгресі, що відбувався в Монреалі (Канада). Митрополит використав цю нагоду, щоб здійснити першу візитацію українських греко-католиків у Канаді. Шептицький відвідав українські поселення, де працювали о. Деляре та його співбрати. Митрополит був вражений їхньою самопожертвою задля духовно покинутих українців у Канаді й вирішив попросити бельгійських отців розпочати подібну місійну працю й у Західній Україні (тоді частини Австро-Угорської імперії). По дорозі з Канади Андрей Шептицький відвідав протоігумена Бельгійської провінції Згромадження редемптористів й запропонував йому послати редемптористів візантійського обряду до Західної України. Пізніше Митрополит обговорив це питання з архімандритом Згромадження о. Патриком Мурреєм. У травні 1913 року в Римі відбулася нарада, де мали прийняти остаточне рішення, і 27-го травня Митрополит Шептицький та Генеральний уряд редемптористів підписали угоду про заснування редемптористського монастиря в Галичині. 11-го червня цю угоду затвердила Апостольська Столиця.

21-го серпня 1913 року до Західної України прибули о. Йозеф Схрейверс (згодом настоятель місійної спільноти) та ще 5 отців і 1 брат. Вони поселилися в маленькому селі Унів, за 50 км від столиці Західної України міста Львова. Митрополит Шептицький подарував їм у цьому селі свою посілість із старим будинком, який отці перетворили у перший український монастир редемптористів.

Спочатку основним заняттям редемптористів було вивчення української мови та ментальності місцевого населення, але вже через кілька місяців о. Схрейверс, який дуже швидко опанував українську, проводив реколекції для монахинь і став їх духовним провідником.

Під час австрійсько-російської війни отці зазнали багато утисків від російських цивільних та церковних влад, які намагалися прилучити українське населення до російського православ'я. Редемптористи перебували в той час у дуже непевному становищі: Бельгійська провінція не мала змоги надавати допомогу, а митрополита Андрея Шептицького заарештували й заслали у глиб Росії. Отці змогли дихнути вільніше аж після того, як навесні 1915 року об'єднані австро-німецькі війська вигнали росіян.

Повернувшись із заслання, митрополит доклав усіх зусиль для подальшого розвитку молодої спільноти. У 1918 році він купив для редемптористів землю й будинок у Збоїськах, а пізніше ще два будинки в Голоску (1923) та Львові (1937). Завдяки клопотанням Шептицького редемптористи отримали церкву в Тернополі, яка стала місцем численних паломництв.

На прохання владики Григорія Хомишина у 1920 році отці заснували ще один монастир у Станіславові. Спочатку вони тільки обслуговували парохію, але згодом купили будинок і збудували власну каплицю в центрі міста. Цей дім став важливим осередком місійної діяльності та резиденцією Архібратства Матері Божої Неустанної Помочі, яке у 1938 році налічувало близько 100 тис. членів.

Поле діяльності редемптористів в Україні не обмежувалося територією Галицької митрополії. 19 жовтня 1926 року отці заснували станицю в Костополі на Волині. Звідти вони рушали до різних місць Волинського краю, щоб надавати вірним духовну опіку, проводити реколекції та засновувати нові парохії. У 1927 році станицю перенесли до Ковеля, після чого отці розгорнули ще активнішу діяльність на Волині, Холмщині та Поліссі. Саме у Ковельській станиці з 1931 року мав свою резиденцію владика Миколай Чарнецький, Апостольський візитатор у справах католиків візантійського обряду за межами Галицької митрополії.

Бельгійські настоятелі розуміли, що для успішної місійної праці серед українського населення їм слід залучати українських священиків. У 1922 році вони відкрили "малу семінарію" (ювенат) для українських юнаків. Семінарію було розташовано у Збоїськах - селищі поблизу Львова, де митрополит Шептицький подарував редемптористам ще одну посілість і куди вони переїхали з Унева у 1919 р. У цей час у Збоїськах був також новіціат для тих, хто бажав стати місіонером-редемптористом. Для продовження студій після новіціату українські редемптористи їхали за кордон, до Боплато або Лювену (Бельгія), але розробляли проект і свого власного студентату. Студентат відкрили у Збоїськах у 1934 році. У 1936 році він переїхав до монастиря св. Альфонса в Голоску Великому, біля 2 км від Збоїськ (ця посілість - ще один щедрий дарунок митрополита Андрея, який він зробив редемптористам у 1926 році). Там семінарія успішно діяла й розвивалася ще п'ять років - аж до початку Другої світової війни.

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю покійного владики Михаїла Гринчишина про митрополита Андрея.

Живий Журнал Твітер Фейсбук