Пам’яті о. Ігоря Михаляка

---

«Пізнайте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8:32)

10 грудня 2014 р. минає десять років, як о. Ігор Михаляк відійшов у кращий світ. І кожний рік життя зближає нашу зустріч у вічності. Лише Господь знає, коли вона відбудеться. Хочеться повторити знову й знову: «Боже, дякую Тобі за дар життя цієї світлої людини на землі! Дякую, що отець був і є в моєму житті!» Перечитуючи спогади людей, яким служив отець в Іспанії, розумію, що таких вдячних сердець, як моє, багато-багато. «Отець Ігор здобув любов, якій немає меж, у величезної кількості людей. Любов, яку неможливо описати, любов, яка дає і не чекає відплати, любов, яку я побачила в своєму житті вперше» (зі спогадів про отця).

Які рясні плоди доволі короткого життя! Можливо, ці рядки читатиме хтось, хто вперше чує про о. Ігоря і подумає: що особливого було у ньому? Відповім: Свобода! Справжня свобода у Христі! Чи ви зустрічали вільних людей? Вільних у Христі, вільних у Правді? Напевно, за останній рік від початку Революції Гідності та війни на Донбасі кожен, хто намагався і продовжує глибше всім цим жити, позбувся багатьох страхів, багато від чого звільнився, зробив поступ у пізнанні Правди. Як осягнув свій стан свободи о.Ігор, - не знаю. І розуміння, що свобода - найкраща його характеристика, прийшло до мене всього лиш років два чи три назад. Він був таким простим, радісним, завжди готовим вислухати, допомогти, підтримати, і, водночас не боявся вказувати на гріхи, прямо називати речі своїми іменами, засуджувати зло і вести до Ісуса. Він був самим собою! Дивувала його відкритість на служіння там, куди лиш Господь покличе, і тим людям, яких Він поставить на його шляху. Цілковита згода з Божою волею! Можливо, згода не завжди давалась йому легко, проте ніхто про це не здогадувався. Він по-справжньому любив, чи це вже радше Ісус у ньому і через нього любив всіх нас… Яка великий дарунок Бога - досвідчити таку любов, знати таку Людину! Ні, отець не був ідеальним, він був реальним та унікальним! І приклад його життя надихає цілим серцем шукати Ісуса, за будь-яких обставин довіряти Йому і Його очима на усе дивись.

Господи, дай сили кожному з нас осягати все більшу свободу у Тобі, не знеохочуватися у подорожі до неба,  де ми разом з о.Ігорем і всіма святими перебуватимемо навіки з Тобою!

«Я насправді дуже вдячний Богові за це все, що Він мені дарує, і особливо за тих людей, яких Він захотів поставити на моїй дорозі, і які у першу чергу мене вчать правдивого, реального життя, а не я їх» (з листа о. Ігоря).

Оля Липка