Спогад пам'яті блаж. Величковського

---

Усі ми у своєму швидкоплинному, метушливому й буденному житті чекаємо відпочинку. Наполегливо працюючи упродовж тижня, мимоволі складаємо плани на вихідні. Оскільки маємо різні вподобання, то й прагнемо різного. Проте, є речі, які завжди будуть об’єднувати нас. Якось так склалося у житті, що люди потребують інших людей, потребують спілкування, стосунків, зустрічей, потребують Бога…

На одну з таких духовних, теплих зустрічей суботнього дня 4 липня 2015 р. зібралися прихожани храму Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Львові. Усіх нас поєднав у молитві бл. свщнм. Василь-Всеволод Величковський. З нагоди проголошення нових мучеників нашої церкви у червні, на його честь відбулося святкування.

Отець Юрій Банга, редемпторист, відслужив святкову Літургію та Молебень до бл. свщнм. Василія, поблагословив усіх мощами блаженного та намастив оливою. Окрім того, отець пригадав усім нам як важливо мати таких друзів як бл. Величковський та інші новомученики УГКЦ. Адже жертва їхнього життя відбулася з великої любові до Бога та до ближнього і має бути завжди для нас добрим прикладом для наслідування глибокої віри та прагнення Христа.

Люди мали можливість коротко ознайомитися з життям блаженного Василія: з презентації «Життєвий та мученицький шлях бл. свщнм. В. Величковського» та зі свідчень політв’язня Бориса Міруса, який відбував своє ув’язнення разом з блаженним та сестри Модести (ЧСВВ), яка «черпала» з духовних настанов владики. На святкуванні також були присутні: племінниця бл. Величковського п. Ірина Коломієць, яка подарувала усім його автобіографічну книгу «Моя надія Ісус і Марія» та сестра Теофілія (ЧСВВ), яка особисто знала владику і  яка на сьогоднішній день проводить екскурсії в його квартирі-музеї на пл. Соборній, 11 кв. 3 у Львові.

Дяка Богові за цей час та блаженному Василію, який навчав та буде навчати: «Тепер вже нічого немає, чого бажало б моє серце, бо все маю і все можу в Ісусі, якого в руках держу, на жертву приношу, народові даю. Христос моя Сила, Бог і Господь!»

Тетяна Чихарівська