Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Некролог Львівської провінції: Жовтень
3 жовтня
DEWEERDT JOZEF - ДЕВЕРТ ЙОСИФ народився 1 липня 1893 року в Aalter, Бельгія. Освіту отримав у Roeselare. 1910 р. вступив до монастиря редемптористів, 29 вересня того ж року розпочав новіціат, а через рік, 29 вересня 1911 р., склав перші обіти та розпочав семінарійне навчання. Однак через війну був вимушений припинити і навчання, і формацію в монастирі. Та коли з’явилась можливість, Йосиф знову продовжив формацію редемпториста. Невідомо, коли склав вічні обіти. 2 лютого 1924 р. отримав священичі свячення, та незабаром отримав призначення до Галичини, куди о. Йосиф приїхав у вересні 1925 р. Від моменту свого приїзду був вчителем у ювенаті, а з березня 1930 р. – дорадником ігумена. В липні 1931 р. перейшов у монастир в Голоско, де став економ монастиря, дорадником ігумена та префектом братів. У вересні 1934 р. отримав нове призначення – магістра братів, новіціат яких був у Збоїсках. Тут отець також був економом монастиря. Наступного 1935 р., в листопаді, о. Йосифа відкликають до Бельгії, де він мав піклуватись українськими емігрантами. Проживаючи в різних монастирях у Бельгії Liège 1935-1936 рр., Essen 1936-1936 рр., Sint-Truiden 1936-1942 рр, Gand 1942-1947 рр., отець весь час посвячував для своїх українців. Видавав духовний «Листок», а також працював в адміністрації щомісячника «Голос Христа Чоловіколюбця». Помер отець Йосиф 3 жовтня 1947 року на 54-му році життя, 36-му році від перших обітів та 23-му році священства.6 жовтня
БАХТАЛОВСЬКИЙ РОМАН народився 21 жовтня 1897 року в с. Яблунів (тепер Косівський р-н., Івано-Франківська обл.). Отримав гіманзійну освіту та 1917 р. вступив до семінарії у Станіславові. В січні 1919 р. вступив до монастиря в Уневі, та 15 лютого розпочав новіціат, а через рік, 16 лютого 1919 р., склав перші обіти та продовжував навчання. Священичі священня отримав із рук бл. вл. Г. Хомишина 9 січня 1921 р., а в лютому того ж року виїхав до Бельгії, щоб завершити студії. В серпні 1922 р. о. Роман повертається в Галичину, де з вересня розпочав викладати у щойно відкритому ювенаті, а одночасно був заступником директора ювенату до 1926 р. Мабуть, ще в 1924 р. він розпочав навчання у Львівському університеті на слов’янській філології. В листопаді 1933 року отець переїхав у монастир в м. Ковелі, де трудився по волинських колоніях до жовтня 1937 р., опісля переїжджає в Голоско як викладач Святого Письма та канонічного права, а з початку 1938 р. стає також префектом братів та економом монастиря. На початку жовтня 1939 року, разом із групою студентів, із дозволу віце-протоігумена Де Вохта виїхав до Тухова, де студенти продовжили навчання. 1940 р. вл. Г. Лакота дозволив отцеві Роману заснувати тимчасовий монастир у місті Ярославі, де він був настоятелем до кінця 1941 р. Тут також розмістився новіціат. Після подій у червні 1941 р. з’явилась можливість повернути монастирі, що їх забрала радянська влада, тому в кінці 1941 на початку 1942 всі студенти переїхали до Галичини. Монастир в Ярославі закрили, а о. Роман отримав призначення настоятеля в Станіславові. 1945 р. отець заснував Згромадження сестер Непорочного Серця Марії Фатімської. Після ліквідації станіславівського монастиря в квітні 1946 р. він переїхав до своєї сестри, а опісля поселився в Коломиї. Тут 15 вересня 1949 р. його заарештували та засудили на 10 літ каторжних робіт в таборі с. Соснові (Іркутська обл.). 30 листопада 1955 р. отця звільнили й він повернувся та замешкав у м. Коломиї. Крім підпільного душпастирства о. Роман багато писав, навчав у підпільній семінарії. 1965 р. отець заснував чоловіче Згромадження священиків «Божественний Еммануїл». 13 жовтня 1968 р. в м. Коломия о. Романа заарештували вдруге та засудили на 3 роки позбавлення волі, яке відбував у Мордовії, та 5 років заслання м. Нижній Іншаг, Красноярського краю. У вересні 1976 р. отець Роман повернувся в Україну і замешкав у м. Хмільник, Вінницька обл. Тут отець допомагав місцевому латинському священику, навчав у підпільній семінарії, а понад усе займався письменницькою діяльністю. З-під його руки вийшло багато літургічної та духовної літератури. Помер отець Роман 6 жовтня 1985 року на 88-му році життя, 65-му році від перших обітів, 62-му році від вічних обітів та 64-му році священства.12 жовтня
ГІНДА ЙОСИФ (ЙОСИФ) народився 28 квітня 1912 року в селі Вийське на Лемківщині (тепер територія Польщі). В 1932 році вступив до монастиря у Збоїсках, де 24 червня наступного року розпочав новіціат. Перші обіти склав 25 червня 1935 року, після чого служив у тому ж монастирі. Був швейником. В кінці літа 1939 р. брат Йосиф тяжко захворів. 18 вересня спільнота зі Збоїск перейшла в Голоско. Брата Йосифа несли на носилках. Правдоподібно, що в небезпеці смерті настоятелі дозволили йому скласти вічні обіти. Помер брат Йосиф 12 жовтня 1939 року на 27-му році життя, 4-му році від перших обітів та 1-му році від вічних обітів.12 жовтня
ВИННИЦЬКИЙ МИХАЙЛО народився 14 жовтня 1926 року у селі Чайковичі (тепер Самбірський р-н., Львівська обл.). Після восьмирічної школи 1941 р. вступив до ювенату у Збоїсках, який закінчив 1944 р. Того ж року вступив до монастиря і 19 серпня розпочав річний новіціат. Перші обіти склав 21 серпня 1945 р., та розпочав семінарійне навчання в монастирі с. Голоска. В червні 1946 р. його разом зі ще трьома співбратами мобілізували до війська. Михайло служив за Уралом до початку 1950 р. Через те, що відкрито визнавав віру в Бога, вів переписку зі священиками та привіз із відпустки якусь релігійну книжку, повертаючись додому, його заарештували та засудили до 10 літ виправно-трудових робіт в одному із таборів у Кіровській обл. В липні 1955 р. суд переглянув звинувачення і через недостатність доказів Михайло отримав звільнення. Повернувшись до Львова, він продовжив навчання та 11 листопада 1956 р. склав вічні обіти і того ж дня отримав священичі свячення із рук бл. вл. М. Чарнецького. Ще в грудні 1955 р. о. Михайло влаштувався на роботу завгоспом-касирем до третьої школи у Львові, а у вільний від роботи час займався душпастирством, навчав у підпільній семінарії. Влітку 1963 р. заарештували двох студентів, котрі вчилися у о. Михайла, відповідно, 18 лютого 1964 р., заарешували і їхнього вчителя та засудили до 3-х років позбавлення волі та 3-х років заслання. Покарання отець відбував у Кіровоградській області. Внаслідок скарг, які писали родичі та вірні, в грудні того ж 1964 р. о. Михайла звільнили. Після повернення він не припинив священичої діяльності, а навпаки, взявся до неї із ще більшим запалом. В тому часі вл. В. Величковський поручає отцеві Михайлові та отцеві Євстахію Смалеві зайнятись Братством Матері Божоі Неустанної Помочі. незабаром на основі Братства повстав ІІІ-ій Чин редемптористів. Також цих двоє отців особливим чином працювали з молоддю, з числа якої немало вступило до монастирів. Така праця не могла не бути зауваженою органами КГБ, тому його часто штрафували, робили ревізії, а 17 січня 1975 р. заарештували та засудили до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання. Покарання отець відбував у м. Жовті Води, Дніпропетровської обл. до кінця грудня 1979 р., а опісля заслання у с. Каратобе в Казахстані, де отець працював кочегаром. Повернувся отець Михайло до Львова в липні 1982 р. та продовжив своє служіння. Протягом довгого часу його не хотіли прописувати у Львові, що унеможливлювало працевлаштування. Все це, а також звершування богослужінь стало причиною наступного арешту 21 червня 1985 р. Цього разу отця засудили на 5 років позбавлення волі та 5 років заслання. Покарання проходило в Архангельській області, в Росії. Однак на численні прохання родини та вірних, у грудні 1987 р., отця звільнили. Це вже були часи початку виходу Церкви з підпілля, в чому отець також брав активну участь. Власне його стараннями влада міста передала колишній костел Марії Сніжної, де отець почав служити богослужіння, а з липня 1992 р. його призначили префектом цього храму. З 1988 р. до 1992 р. о. Михайло виконував також обов’язки магістра новиків. Помер отець Михайло 12 жовтня 1996 року на 70-му році життя, 51-му році від перших обітів, 40-му році від вічних обітів та 40-му році священства. 13 жовтня
KINZINGER HEKTOR - КІНЦІНГЕР ЕКТОР народився 10 вересня 1876 року у місті Nieuport, Бельгія. До монастиря редемптористів вступив 1895 року, і того ж року 6 жовтня розпочав новіціат. Через рік, 4 жовтня 1896 р., склав перші обіти і розпочав навчання в монашій семінарії, під час якого, правдоподібно, в 1899 р. склав вічні обіти. Священичі свячення отримав 4 жовтня 1901 року. Спочатку служив у Tournai 1901-1904 рр., пізніше в Liège 1904-1905 рр.. В 1905 р. пройшов ІІ-ій новіціат, після якого вже як місіонер служив у Liège 1905-1907 рр. та в Beauplateau 1907-1909 рр., опісля на короткий час став соцієм в новіціаті Saint-Trond. В листопаді того ж 1909 р. виїхав до Баварії в Gars, де мав певні курси в семінарії. 21 серпня разом із першою групою редемптористів прибув до Галичини, щоб заснувати східну вітку Згромадження. Тут з жовтня 1917 р. був магістром новиків. З жовтня 1918 р. оселився у Збоїсках, де перебув Українсько-польську війну, в якій мало не загинув. У вересні 1919 р. до Збоїськ переїхала вся спільнота і отець Кінцінгер в кінці року став настоятелем дому і магістром новиків. З лютого 1920 р. розпочав перші місії в Галичині. В серпні 1921 р. він переїхав до Станіславова, де був настоятелем до листопада 1923 р. Опісля отця призначили настоятелем у Yorkton, Канада 1924-1927 рр., а також протягом 1927-1930 рр. він був віце-протоігуменом східної вітки в Канаді, пізніше настоятелем в Ituna 1930-1933 рр. В травні 1933 р. отець Ектор отримав призначення на настоятеля монастиря в с. Голоску, але польська влада відмовила у візі. Це змусило отця залишитись в Бельгії, він повертається до латинського обряду і служить у Tournai як місіонер. В листопаді 1934 р. отець-архимандрит відправив його до Конго провести канонічну візитацію, яка тривала від грудня 1934 р. до кінця березня 1935 р. Після чого його призначили віце-протоігуменом у Конго, де він пробув до травня 1939 р. З лютого 1940 р. до лютого 1946 р. отець – настоятель в Tournai, а опісля – адміністратор в Liège 1946-1951 рр. В 1951 р. отець поселився в монастирі у Namur, а в 1953 р. став сповідником студентів у Leuven. Тут отець і помер 13 жовтня 1957 року на 81-му році життя, на 61-му році від перших обітів, на 58-му році від вічних обітів та 56-му році священства.14 жовтня
ПОРОДКО ВОЛОДИМИР народився 15 січня 1898 року в селі Кам’янці-Струмиловій (тепер м. Кам’янка-Бузька, Львівська обл.). Гімназійну освіту закінчив у Коломиї і 1917 р. вступив до семінарії у Львові. 1919 р. вступив до монастиря редемптористів і 20 серпня 1919 р. розпочав новіціат, а через рік, 21 серпня 1920 р., склав перші обіти. В кінці січня 1921 р. виїхав на навчання до Бельгії, де пробув до січня 1923 р. Після повернення до Галичини, 9 квітня 1923 р., отримав священичі свячення із рук бл. вл. Г. Хомишина у Станіславові. Того ж року, 22 серпня, складає вічні обіти. В кінці 1923 р. їде до Станіславова, звідки як місіонер, роз’їжджає по всій Галичині з місіями. Також в монастирі виконував обов’язки префекта братів та дорадника ігумена. В червні 1933 р. переїхав до Тернополя, де очолив спільноту як настоятель та розбудував місцеву церкву. Крім місіонерської праці, отець Володимир також займався апостольсьтвом пера. Переклав та написав кілька книг та друкував статті в українській та бельгійській періодиці. В травні 1939 р. отець отримав призначення настоятеля монастиря у Збоїсках, однак вже восени цього ж року монастир був націоналізований, а ченці – прогнані. Отець Володимир опікувався опустілою парохією в селі Куличків. Після червня 1941 р. він знову очолив спільноту, але ненадовго, бо влітку 1944 р. прийшла радянська влада. Передбачаючи арешт о. Володимира, настоятель порадив піти на захід. До травня 1946 р. він проживав у монастирі сестер св. Йосифа у с. Цеблів, опісля виїхав до Варшави, де його прийняли до варшавської провінції під псевдонімом Ян Мільчинський. Як місіонер та реколекціоніст служив у монастирях у Głogów 1946-1949 рр. та в Gliwice 1949-1962 рр. З часом, коли влада вже його викрила як Породка, то, не боячись, почав служити для греко-католиків розкиданих на півночі Польщі, через що мав деякі труднощі з польським єпископатом. Помер отець Володимир 14 жовтня 1962 року на 63-му році життя, 42-му році від перших обітів, 38-му році від вічних обітів та 39-му році священства.20 жовтня
CASTELAIN GERARD - КАСТЕЛЯ ЖИРАР народився 2 серпня 1901 року в Leers-Nord, Бельгія. 1921 р. вступив до монастиря редемптористів і 21 вересня того ж року розпочав новіціат, а через рік, 20 вересня 1922 р., склав свої перші обіти. В часі навчання в семінарії склав вічні обіти 8 листопада 1925 р., а наступного року, 21 вересня, отримав свяченичі свячення. У квітні 1927 р. отець Жирар приїхав до Галичини й поселився в монастирі Голоска, де закінчував своє навчання та вивчав східний обряд, який прийняв у лютому 1928 р. З грудня 1930 р. до березня 1931 р. пройшов ІІ-ій новіціат, а в липні того ж 1931 р. переїхав до Збоїськ як вчитель у ювенаті. Крім навчання з листопада 1935 р. був також економом монастиря, а з початку 1937 р. – дорадником ігумена. Отець часто хворів, тому в листопаді 1937 р. він залишив Галичину і повернувся до Бельгії на лікування. Правдоподібно, що повернувся також до латинського обряду, бо подальше служіння в Бельгії було пов’язане з місійною діяльністю, хоча також не забував про українських емігрантів. Помер отець Жирар 20 жовтня 1968 року в Tournai на 67-му році життя, на 46-му році від перших обітів, на 43-му році від вічних обітів та на 42-му році священства.20 жовтня
КРОЧАК АНТОН (КОСМА) народився 20 червня 1907 року в місті Борщів, Тернопільської обл. У жовтні 1924 р. вступив до монастиря редемптористів, отримавши ім’я Косма. Новіціат розпочав 22 квітня 1925 р. та через рік, 23 квітня 1926 р., склав перші обіти. Після обітів брата Косму направили до Станіславова, де він перебував до жовтня 1931 р., опісля повернувся до Збоїськ, щоб пройти ІІ-ий новіціат перед вічними обітами, які склав 23 квітня 1932 р. Тоді переїхав у монастир в Голоско, де був до кінця 1935 р., поки не переїхав до Тернополя. Тут брат Косма був аж до 1946 р., до закриття монастиря. У всіх монастирях він виконував послуги кравця та кухаря. 1946 р. брат приїхав у Голоска, а коли в жовтні 1948 р. закрили й цей монастир, то він переїхав додому в м. Борщів. 1950 р. переїхав до Львова і в липні 1951 р. влаштувався на роботу санітаром у диспансері, а в серпні 1953 р. – санітаром у 3-ій лікарні. 1957 р. закінчив 8-місячні курси медбрата, та наступного року влаштувався медбратом у львівській психлікарні, де пропрацював до виходу на пенсію у травні 1968 р. З 1960 р. до 1965 р. брат Косма навчався у медичному училищі, яке закінчив із дипломом фельдшера. В час підпілля брат завжди підтримував зв’язки зі співбратами, допомагав організовувати богослужіння, провадив катехизації для дітей. 1992 р. замешкав у монастирі в Голоско, де був чудовим прикладом дисциплінованого ченця для молодих осіб. Тут брат Косма й помер 20 жовтня 1994 року на 87-му році життя, на 68-му році від перших обітів та 62-му році від вічних обітів.25 жовтня
КІНАЩУК АВКСЕНТІЙ народився 25 грудня 1899 року в селі Винятинці (тепер Заліщицький р-н., Тернопільська обл.). 1921 р. вступив до монастиря і 2 травня 1922 р. він розпочав новіціат та 25 травня наступного року склав перші обіти. Після обітів залишився у Збоїсках аж до жовтня 1926 р., коли в числі перших вирушив до нового монастиря на Волині, спочатку в Костополі, а згодом – у Ковелі. Тут бр. Авксентій був кухарем та незамінним псаломщиком, вивчив також волинський напів. У листопаді 1928 р. він повернувся до Збоїськ, щоб розпочати ІІ-ий новіціат перед вічними обітами, які склав 25 травня 1929 р. І після вічних обітів брат залишився у Збоїсках як дяк, паламар та городник. У вересні 1933 р. він поїхав до монастиря в Тернополі, де перебував до грудня 1935 р., опісля знову переїхав у Ковель. В листопаді 1936 р. бр. Авксентія покликали до Бельгії у семінарійний дім в Beauplateau, але невідповідний клімат змусив його повернутися до Галичини. В серпні 1938 р. він поселився у монастир в Станіславові, де пережив обидві окупації та ліквідацію монастиря 1 квітня 1946 р. Однак бр. Авксентій залишився в монастирі, який став лікарнею, влаштувавшись працювати садівником. Восени 1949 р. брата арештували через те, що він матеріально допомагав своєму співбрату о. Р. Бахталовському. Покарання відбував в Архангельській обл., звідки повернувся після 1953 р., правдоподібно, що оселився в м. Івано-Франківську. Восени 1960 р. бр. Авксентій переїхав у с. Водяне (тепер Зимна Вода), де влаштувався на роботу садівником у дитячому санаторію. Працював тут брат до 1963 р. Разом із братом у хаті мешкали спочатку о. П. Козак, а з 1963 р. – о. М. Волосянко. Восени 1966 р. брат Авксентій сильно простудився, його взяли на обстеження до Львова, де виявили рак костей. Помер брат Авксентій 26 жовтня 1967 року на 68-му році життя, 42-му році від перших обітів та 36-му році від вічних обітів.26 жовтня
КУРЧАБА ФИЛИМОН народився 21 грудня 1913 року в селі Желехів (тепер село Великосілки, Кам’янка-Бузький р-н., Львівська обл.). 1925 р. Филимон вступив до ювенату редемптористів, який закінчив 1931 р. Того ж року вступив до монастиря і 27 серпня 1931 р. розпочав новіціат, а 15 вересня 1932 р. склав перші обіти та виїхав на навчання до Бельгії. В часі навчання, 21 вересня 1935 р., склав вічні обіти, а священичі свячення отримав 25 липня 1937 р. із рук бл. вл. М. Чарнецького. Того ж року восени о. Филимон повернувся до Галичини, щоб навчати в ювенаті. В жовтні 1939 р. монастир був націоналізований і отець почав обслуговувати опустілу парохію в с. Тяглів на Сокальщині. Влітку 1941 р. повернувся у монастир у селі в Голоско, де був економом монастиря. Влітку 1942 р. німці забрали цей монастир, тоді о. Филимон поселився в монастирі у Збоїсках, де з вересня продовжив навчати у відновленому ювенаті, а одночасно був економом монастиря. Та вже в листопаді 1945 р. радянська влада вдруге відібрала монастир. Отець переїхав до монастиря в Голоско, після закриття якого, 17 жовтня 1948 р., з частиною співбратів опинився в Уневі. В липні 1950 р., після арешту настоятеля о. В. Рудки, о. Филимон став настоятелем редемптористів. 6 вересня 1950 р. всіх, хто мешкав в Уневі, прогнали. Отець повернувся до рідного села, де мешкав до 1958 р. Опісля поселився у Львові, недалеко від голосківського монастиря, де мешкали брати Гавриїл та Герард, а в 1962 р. – в інший дім, ще ближче до монастиря. Спочатку отець працював сторожем у парку, а пізніше – завідувачем складу міської СЕС (санітарно-епідеміологічної станції), де працював до виходу на пенсію. Будучи настоятелем редемптористів, отець навів контакти з усіма співбратами, зорганізував малі спільноти, підпільний новіціат та студентат. В його домі часто проводили ревізії та обшуки, під час яких забирали літургічні речі та літературу. 23 лютого 1985 р. о. Филимон отримав єпископські свячення з рук вл. В. Стернюка, ставши його помічником. Вл. Филимон брав активну участь у виході Церкви з підпілля. До листопада 1990 р. він був протоігуменом Львівської Провінції редемптористів, а опісля – провінційним дорадником. В 1990-1991 рр. владика був ректором Львівської семінарії. 16 січня 1991 р. у Ватикані вл. Филимон отримав підтвердження на помічника львівського та призначення титулярним єпископом Абрітським. В 1994 р. владика переселився до голосківського монастиря, де й помер 26 жовтня 1995 року на 82-му році життя, 63-му році від перших обітів, 60-му році від вічних обітів, 58-му році священства та 10-му році єпископства.29 жовтня
КОСТЮК ЙОСИФ (ПАНКРАТІЙ) народився 25 серпня 1915 року в місті Станіславів (тепер м. Івано-Франківськ). 1938 р. вступив до монастиря під іменем Панкратій, того ж року 25 листопада прийняв облечини, однак через прихід радянської влади вимушений був залишити монастир. Повернувся після літа 1941 р., продовжив новіціат і, правдоподібно, 1942 р. склав перші обіти. Вічні обіти, мабуть, склав через три роки – 1945 р. До 1946 р. перебував у монастирі св. Климентія у Львові, де куховарив. Опісля разом із іншими був у монастирі в Голоско, а після ліквідації й цього монастиря, 17 жовтня 1948 р., виїхав із частиною ченців до Унева. Коли ж на початку вересня 1950 р. ліквідували монастир, то брат Панкратій переїхав до Львова, де влаштувався на кухню у туберкульозній лікарні. До 1956 р. мешкав на вул. Вечірній разом із братами Іларіоном та Іринеєм, опісля – на вул. Личаківській, а пізніше одна пані прийняла в себе на квартирі брата та отця Леб’яка Дмитра. Якийсь час брат працював у Львові двірником. Увесь час він тримав тісний зв’язок зі співбратами та допомагав священикам в душпастирському служінні. Останні роки життя він хворів на цукровий діабет. В 1980 році хвороба посилилась і брат Панкратія госпіталізували до лікарні, де він і помер 29 жовтня 1980 року на 65-му році життя, 38-му році від перших обітів та 35-му році від вічних обітів.30 жовтня
МАЇК ПАВЛО народився у селі Добротвір (тепер с.м.т. Добротвір, Кам’янка-Бузький р-н., Львівська обл.). В 1930 р. вступив до ювенату у Збоїсках, а після його закінчення – до монастиря. 18 серпня 1936 р. розпочав новіціат та наступного року, 19 серпня, склав перші обіти. Семінарійне навчання тривало спершу в Голоску, а з 1939 р. в Тухові, Польща. На початку січня 1942 р. Павло разом із іншими студентами повернувся, щоб продовжити навчання у Станіславові, де 26 липня 1942 р. отримав священичі свячення з рук бл. вл. І. Лятишевського. Влітку того ж року у Львові пройшов ІІ-ий новіціат. Через брак священиків обслуговував парохії в Наварії та Пустомитах. 1945 р. повернувся в Голоско. У квітні 1946 р. рідні сестри (служебниці) допомогли влаштуватись на роботу постачальником у туберкульозній лікарні, де через рік став бухгалтером. 1949 р. закінчив курси бухгалтера та почав працювати в бухгалтерії заводу «Дезобладнання», а з 1953 р. став головним бухгалтером заводу. 1959 р. почав викладати на курсах підвищення та підготовки бухгалтерів, де працював до виходу на пенсію в 1979 р. Увесь цей час отець підтримував тісні зв’язки зі співбратами, був діяльним підпільним священиком, а також вчив молодих студентів у підпільній семінарії. З 1974 р. був дорадником головного настоятеля. 29 жовтня 1980 р. помер брат Панкратій Костюк, і отець Павло зібрався на парастас; по дорозі йому стало погано. Викликали швидку і забрали отця до лікарні, де він і помер 30 жовтня 1980 року на 61-му році життя, 43-му році від перших обітів, 40-му році від вічних обітів та 37 році священства. 