Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Некролог Львівської провінції: Грудень
1 грудня
БАЛА ІВАН народився 15 січня 1894 році в Svobodné Dvory, Чехія. Після закінчення гімназійної освіти в 1913 р. вступив до Львівської семінарії. Восени 1917 р. Іван вступає до монастиря редемптористів і 21 грудня розпочинає новіціат, а через рік, 22 грудня 1918 р., складає перші обіти. 9 січня 1921 р. він отримав священичі свячення з рук бл. вл. Г. Хомишина, та в кінці січня їде до Бельгії, щоб завершити навчання. Тут 22 грудня 1921 р. о. Іван складає свої вічні обіти. В червні 1922 р. його направляють до Канади у Yorkton, де він займається душпастирством у церкві та по колоніях, а також редагує журнал «Голос Спасителя». 21 березня 1935 р. став жертвою збройного нападу, був тяжко поранений, але вижив завдяки о. Альбертові Дельфорж, який, захищаючи о. Івана, загинув від вистрілу в голову. 1945 р. українські монастирі в Канаді отримали статус віце-провінції і о. Іван став першим віце-протоігуменом 1945-1948 рр. В тому часі він заснував семінарію у Waterford, де був викладачем і настоятелем в 1948-1951 рр. 1951 р. став настоятелем у Yorkton та розбудував церкву 1954 р. Крім згаданих монастирів отець також служив у Ituna, Roblin, Winnipeg, Newark (США) та Meadowvale. В грудні 1967 р. о. Іван тяжко захворів та лікувався у Торонто, однак хвороба поволі прогресувала все далі. Помер отець Іван 1 грудня 1970 року на 76-му році життя, 52-му році від перших обітів, 49-му році від вічних обітів та 49 році священства.2 грудня
ЮСЬКІВ ІВАН народився 23 квітня 1912 року в селі Курники (в кінці ’40-х село знищили, зараз там Яворівський військовий полігон). З 1923 р. до 1929 р. навчався у ювенаті, після закінчення вступив до новіціату. 27 серпня 1929 р. розпочав новіціат, рік пізніше, 28 серпня, склав перші обіти і виїхав на навчання до Бельгії. Там 21 вересня 1933 р. склав вічні обіти, а 28 липня 1935 р. отримав священичі свячення з рук бл. вл. М. Чарнецького. У вересні 1936 р. отець Іван повернувся до Галичини, де отримав призначення в монастир у Збоїсках як соцій новіціату та вчитель у ювенаті. Восени 1939 р. монастир у Збоїсках закрили, правдоподібно, що о. Іван переїхав до Станіславова. В час німецької окупації отець знову був вчителем у ювенаті, опісля опікувався опустілою парохією у селах Східниця та Дашава. 1946 р. повернувся до Голоска, де був до ліквідації даного монастиря 17 жовтня 1948 р., тоді, разом із більшістю, його вивезли до Унева. Мабуть, у 1949/50? р. його заарештували, відбував покарання десь у Сибірі. В другій половині ’50-х рр. повернувся до Львова. З 1962 р. разом із о. Є. Котиком проживав у Зимній Воді, їхній дім став малим монастирем. У вільний від роботи час отець Іван займався душпастирством, а також вчив у підпільній семінарії, викладав моральне богослов’я. Під кінець життя він захворів на рак шлунку, що й стало причиною його смерті 2 листопада 1973 року на 61-му році життя, 43-му році від перших обітів, 40-му році від вічних обітів та 38-му році священства.9 грудня
DE VOCHT JOSEF - ДЕ ВОХТ ЙОСИФ народився 29 грудня 1881 року в м. Turnhout, Бельгія. Отримавши середню освіту Йосиф вступив до єпархіальної семінарії, після закінчення якої 7 квітня 1907 р. отримав священичі свячення. Невідомо де саме розпочав свою священичу діяльність. 1911 р. отець Йосиф вступає до редемптористів, 2 лютого 1912 р. розпочинає новіціат, а через рік, 2 лютого 1913 р., складає перші обіти. В часі першої світової війни отець Йосиф був військовим капеланом, отримавши офіцерське звання. Вічні обіти, правдоподібно, склав 2 лютого 1916 р. В червні 1922 р. отець їде до Галичини, у Збоїсках вивчає мову та обряд. З листопада 1923 р. о. Йосиф призначений до Станіславова як настоятель спільноти. В кінці 20-х рр. він також є дорадником віце-протоігумена та його секретарем. 1927 р. отець купує новий дім і розбудовує під монастир. У кінці 1930 р. переїхав до Голоска як префект ІІ-го новіціату, де залишився до початку липня 1931 р. А тоді виїхав до Тернополя, як настоятель новоствореної спільноти. В травні 1933 р. о. Йосифа Схрейверса призначили протоігуменом бельгійської провінції, а на його місце віце-протоігумена, 21 червня, отець-архимандрит призначив о. Йосифа де Вохта. Наступного місяця отець Йосиф переїхав до голосківського монастиря як резиденції віце-протоігумена. З серпня 1936 р. до травня 1937 р. отець є також настоятелем у Станіславові, а опісля очолює новостворену спільноту у Львові, засновуючи монастир св. Климентія. У жовтні 1939 р. о. Йосиф дозволив усім бельгійцям виїхати до Бельгії, а сам залишився в Галичині. В часі німецької окупації відновлює ювенат та новіціат. 1945 році митр. Йосиф призначив його своїм заступником на випадок свого арешту. Радянська влада Львова намагалась вислати отця як іноземця, однак йому вдавалось продовжити побут у Союзі. 1946 р. монастир у Львові зліквідували, о. Йосиф із місцевою спільнотою переїхав до Голоска, а після ліквідації й цього монастиря 17 жовтня 1948 р., його вивезли до Унева. 15 грудня отця викликали до Львова й наказали покинути кордони Радянського Союзу. Наступного дня отець потягом виїхав через Чоп до Чехословаччини, а опісля – до Брюселя, куди прибув 23 грудня. Повернувшись, о. Йосиф описав усю ситуацію, яка склалась із віце-провінцією і Церквою та на початку 1949 р. виїхав до Рима, щоб усе представити отцю-архимандриту. Згодом отець Йосиф повернувся і служив у Брюселі, де й помер 9 грудня 1956 року на 75-му році життя, 43-му році від перших обітів, 40-му році від вічних обітів та 49-му році священства.9 грудня
КОЗАК ПЕТРО народився 10 квітня 1911 року в селі Лошнів (тепер Теребовлянський р-н., Тернопільська обл.). 1925 р. він вступив до ювенату в Збоїсках, який закінчив 1931 р. Того ж року вступив до монастиря та 27 серпня розпочав річний новіціат. Перші обіти склав 28 серпня 1932 р. та в кінці року виїхав на навчання до Бельгії. У час навчання, 21 вересня 1935 р., він склав вічні обіти, а 25 липня 1937 р. отримав священичі свячення з рук бл. вл. М. Чарнецького. Повернувшись до Галичини, отримує призначення вчителя у ювенаті. В травні 1939 р. отець Петро їде в монастир у м. Ковель. Після закриття монастиря восени 1939 р., отець служить у селах ближче до Галичини. Влітку 1941 р. він повернувся до Ковеля, де був до осені, а тоді якийсь час служив у селах Барані Потоки та Копитові. Опісля отримує призначення до Тернополя, де з серпня 1945 р. через арешт о. В. Величковського, стає настоятелем. Протягом цілого року о. Петру вдається отримувати дозвіл на служіння в храмі, але на початку осені 1946 р. всіх редемптористів прогнали з Тернополя. Вони переїхали в монастир у с. Голоско. Коли у жовтні 1948 р. зліквідували даний монастир, то отець Петро спочатку поїхав до Унева, а з наступного року виїхав до Теребовлі, пройшов бухгалтерські курси і з липня 1949 р. працював як бухгалтер. У травні 1950 р. його заарештували та заслали до Сибіру, у поселення Білий Яр, Томська обл. Звільнили отця Петра в жовтні 1960 р. Навесні 1961 р. він повернувся додому. Якийсь час жив у батьків, а пізніше поселився у селі Водяне (тепер Зимна Вода). До пенсійного віку треба було ще чекати 10 років, тому отець влаштувався на роботу кочегаром, опісля – столяром, слюсарем. А поміж тим душпастирював по Львівщині, Тернопільщині та Івано-Франківщині. Крім цього він навчав у підпільній семінарії як своїх співбратів, так і світських священиків. Восени 1969 р. арештували вл. В. Величковського, і тому, правдоподібно, що саме цього часу отець Петро отримав єпископські свячення з рук вл. В. Стернюка як його помічник. В останні роки свого життя хворів на серце. Помер владика Петро 9 грудня 1984 року на 73-му році життя, 52-му році від перших обітів, 49-му році від вічних обітів, 47-му році священства та 15 році єпископства.9 грудня
БІЛОГУБКА ГАВРИЇЛ (КЛИМЕНТІЙ) народився 9 квітня 1907 року в селі Старий Лисець (тепер Тисменицький р-н., Івано-Франківська обл.). Вдома займався виготовленням дерев’яних возів. У листопаді 1926 р. вступив до монастиря у Збоїсках під іменем Климентій. 16 червня 1927 р. розпочав новіціат і через два роки, 13 червня 1929 р., склав перші обіти. Опісля бр. Климентій залишався у Збоїсках до липня 1932 р., тоді переїхав до Голоско, але вже через рік – знову повернувся до Збоїск, де був аж до осені 1939 р. Брат Климентій займався столяркою, зробив для братії бричку, допомагав у виконанні різьбленого іконостасу бр. Гавриїлові, а також працював у саді та городі. У жовтні 1939 р. разом із студентами виїхав до Тухова, пізніше переїхав до м. Ярослав, а згодом повернувся до Збоїск. 1946 р., після закриття монастиря у Збоїсках, переїхав до Голоска, а в жовтні 1948 р. – до Унева. Після ліквідації й цього останнього монастиря у вересні 1950 р. бр. Климентій повернувся додому. Незабаром влаштувався на роботу столяром у швейному цеху в м. Станіславові, де також отримав помешкання. Тут його на вокзалі затримав НКВД, кілька днів вели допити, тяжко побили, але відпустили. Після цього бр. Климентій переїхав до Львова і жив по вул. Вечірній разом із братом Космою і Панкратієм. Коли повернувся вл. М. Миколай, то він замешкав у цьому домі, а бр. Климентій поселився в одного православного священика, в якого допомагав по господарстві. Також він якийсь час працював столяром у психлікарні. Під кінець життя брат Климентій поселився в одних знайомих у с.м.т. Брюховичах, де й помер 9 грудня 1985 року на 78-му році життя, 56-му році від перших обітів та 50-му від році вічних обітів.10 грудня
JANSSENS JAAK - ЯНСЕНС ЖАК народився 12 липня 1878 року в м. Brugge, Бельгія. 1896 р. вступив до монастиря редемптористів і 2 жовтня того ж року розпочав новіціат, а 3 жовтня наступного року склав перші обіти та розпочав навчання в семінарії. Правдоподібно, що вічні обіти склав 3 жовтня 1900 р. Священичі свячення отримав 25 жовтня 1904 р. Опісля до 1906 р. учителював у ювенаті в Saint-Trond, а потім викладав Святе Письмо в семінарії в Beauplateau у 1906-1912 рр. 1912 р. отець Жак як місіонер поселяється в монастирі Saint-Trond. У червні 1914 р. він їде до Галичини в Унів, вивчає мову та обряд. У часі українського уряду в 1918 р. отець проповідував аж у Одесі. 1919 р. він поїхав до Канади, де отець служив у колоніях в окрузі Yorkton та Ituna. 1922 р. він повертається до Галичини в монастир у Станіславові. Тут отець був дорадником ігумена та префектом братів. Та найбільше часу посвячує місіям по всіх трьох єпархіях. В часі однієї місії він тяжко захворів і був вимушений повернутись до Бельгії в 1930 р. Служить в монастирях в Roulers у 1930-1932 рр., а пізніше – у Saint-Trond, де очолив організацію Пресвятої Родини в 1932-1939 рр. Помер отець Жак 10 грудня 1939 року на 61-му році життя, 42-му році від перших обітів, 39-му році від вічних обітів та 35-му році священства.10 грудня
МИХАЛЯК ІГОР народився 22 липня 1969 року в селищі Новояворівське (тепер м. Новояворівськ, Яворівський р-н., Львівська обл.). Освіту отримав у Новояворівській середній школі та в Золочівському сільсько-господарському технікумі. У 1988-1990 рр. відбував військову службу в Німеччині. Влітку 1990 р. Ігор вступив до монастиря редемптористів і 21 вересня того ж року розпочав новіціат, а через рік, 21 вересня 1991 р., склав перші обіти та розпочав навчання в голосківському монастирі, де навчався до 1993 р., а опісля до 1997 р. – в Тухові, Польща. Вічні обіти склав 7 квітня 1996 р., а священичі свячення отримав 16 червня 1997 р. з рук вл. Василя Медвіта. Після короткої священичої практики в Тернополі, у вересні 1997 р. отець Ігор виїхав до Страсбурга (Франція), де був префектом українських студентів. У квітні 1998 р. він повернувся до України, до місяця вересня стає помічником храму св. Йосифа у Львові, а опісля – соцієм голосківського студентату. З березня до червня 1999 р. отець служить на парафії у м. Івано-Франківську, а з липня стає префектом послушників в успенському монастирі м. Тернополя. В березні 2000 р. отця Ігоря призначили соцієм новиків у с.м.т. Гніздичеві. В кінці 2000 р. отець отримав призначення на душпастирське служіння до Іспанії, куди він виїхав 3 січня 2001 р. Отець Ігор замешкав у монастирі редемптористів у Мадриді і при монастирському храмі служив для українських емігрантів. 6 грудня 2004 р. він потрапив у ДТП і, не приходячи до свідомості, помер 10 грудня 2004 року на 35-му році життя, 13-му році від перших обітів, 8-му році від вічних обітів та 7 році священства.11 грудня
МЕНДА ЄВСТАХІЙ (ЙОСАФАТ) народився 4 липня 1907 року в м. Яворів (тепер Львівська обл.). Отримав початкову освіту та здобув професію швейника. Після служби у польській армії, 1936 р. вступив до монастиря у Збоїсках під іменем Йосафат. 27 лютого 1937 р. розпочав новіціат, який тривав два роки. Перші обіти склав 27 лютого 1939 р. Однак після приходу радянської влади восени 1939 р., його відіслали додому. В листопаді 1941 р. бр. Йосафат повернувся до монастиря у Збоїсках. Після закриття монастиря в 1946 р. переїхав до Голоска, а в жовтні 1948 р. – до Унева. Коли ж у вересні 1950 р. зліквідували й цей монастир, то брат Йосафат поселився у м. Львові та влаштувався на роботу в дитячий садок, де виконував різну роботу. 1965 р. отці купили дім у Львові по вул. Лісній, бр. Йосафат поселився там також. Тут він допомагав отцям, куховарив, доглядав город і сад. 1969 р. вийшов на пенсію. Помер брат Йосафат 11 грудня 1988 року на 81-му році життя, 49-му році від перших обітів та 43-му році від вічних обітів.13 грудня
КИСЕЛЕВСЬКИЙ ЗЕНОВІЙ народився 14 травня 1893 року в селі Делева (тепер Тлумацький р-н., Івано-Франківська обл.). Як син священика отримав добру освіту та вступив до Станіславівської семінарії, яку закінчив у 1918 р. Після чого працював два роки вчителем у Тлумачі та заснував школу в с. Гринівці, де його батько був парохом. Одружився та 1920 р. отримав священичі свячення з рук бл. вл. Г. Хомишина. Через тиф його молода дружина померла, проживши в подружжі шість тижнів. Того ж року помер його батько отець Володимир і о. Зеновій стає парохом у селах Гринівці та Колінці. Засновує охоронку, будує нову церкву. 1946 р. відмовляється підписати православ’я та розпочинає широку підпільну діяльність по навколишніх селах, за що неодноразово його викликали до міліції, штрафували та проводили обшуки. 3 грудня 1963 р. отця арештували та засудили на 3 роки позбавлення волі та 5 років заслання. Через стан здоров’я його звільнили 12 листопада 1965 р. За цей короткий час отець був у різних в’язницях: Коломиї, Івано-Франківську, Львові, Харкові, Кіровограді та Хмельницькому. Майже у всіх цих містах він перебував у в’язничних лікарнях. Звільнили отця як смертельно хворого, але після звільнення він прожив ще 9 років. Повернувшись додому, отець Зеновій, хоч і з меншою інтенсивністю, продовжив підпільне душпастирство та вирішив вступити до Згромадження редемптористів. Правдоподібно, розпочав новіціат на початку 1966 р. та склав перші обіти 1967, а вічні – 1970 р. Помер отець Зеновій 13 грудня 1974 року на 81-му році життя, 7-му році від перших обітів, 4-му році від вічних обітів та 54-му році священства.15 грудня
ПРИСТАЙ МИХАЙЛО-ТАДЕЙ народився 16 червня 1904 р. в с. Скала (тепер смт.Скала-Подільська, Борщівський р-н., Тернопільська обл.). Гімназійну освіту здобув у Перемишлі. Служив у лавах Українських Січових Стрільців. 1923 р. вступив до монастиря і 28 серпня того ж року розпочав новіціат, а через рік, 28 серпня 1924 р., склав перші обіти. Спочатку навчався у Збоїсках, а в 1926 р. виїхав на навчання до Бельгії. В часі навчання, 21 вересня 1927 р., склав вічні обіти. Священичі свячення отримав 15 серпня 1929 р. в Празі із рук вл. Д. Ніаряді. Через рік отець Михайло повернувся до Галичини і поселився у голосківському монастирі. З кінця 1930 р. до березня 1931 р. отець пройшов ІІ-ий новіціат, а в кінці 1931 р. переїхав до монастиря у м. Тернопіль. В травні 1932 р. отримав призначення до ковельського монастиря, де був префектом братів. Тут від виснаження він захворів на туберкульоз і тому в березні 1933 р. переїхав до м. Станіславова. Через хворобу мало міг послужити спільноті, та попри те служив у церкві та був дорадником ігумена. В листопаді 1934 р. хвороба посилалась, отця Михайла вимусили лягти до місцевої лікарні, де він і помер 15 грудня 1934 року на 30-му році життя, 10-му році від перших обітів, 7-му році від вічних обітів та 5-му році священства.17 грудня
ХОМ’ЯК РОМАН народився 9 травня 1908 року у селі Стронятин (тепер Жовківський р-н., Львівська обл.). Освіту здобув у львівській гімназії, після закінчення якої в 1926 р. вступив до монастиря редемптористів. 27 серпня 1926 р. розпочав новіціат, а через рік, 28 серпня, склав перші обіти та виїхав на навчання до Бельгії. В часі навчання, 21 вересня 1930 р., склав вічні обіти, а священичі свячення отримав 17 серпня 1932 р. з рук бл. вл. М. Чарнецького. В серпня наступного року повернувся до Галичини і отримав призначення вчителя в ювенаті у Збоїсках. З 1934 р. отець Роман також помічник директора ювенату та соцій студентів. В жовтні 1935 р. він їде до Канади, де служить у Yorkton (1935-1945; 1959-1965; 1967-1995 рр.), Ituna (1946 р.), Roblin (1946-1948 рр.), Waterford (1948-1953 рр.), Meadowvale (1953-1957 рр.), Winnipeg (1957-1958 рр.), Bankend (1965-1967 рр.). Крім звичайного душпастирського служіння отець Роман був соцієм новиків, префектом студентів, викладачем у ювенаті та в семінарії, настоятелем, провінційним архівістом, редактором «Голосу Спасителя», «Логосу», а також секретарем та дорадником протоігумена. Помер отець Роман 17 грудня 1995 року на 87-му році життя, 68-му році від перших обітів, 65-му році від вічних обітів та 63-му році священства.18 грудня
КАВАЦІВ ВАСИЛЬ (ПЕТРО) народився 6 серпня 1900 року в селі Завадів (тепер Стрийський р-н., Львівська обл.). На початку 1921 р. вступив до монастиря у Збоїсках під іменем Петро, де 2 серпня того ж року розпочав новіціат, а через рік, 22 серпня 1922 р., склав перші обіти. Служив на кухні та допомагав економу в ювенаті. В лютому 1928 р. розпочав ІІ-ий новіціат перед вічними обітами, які склав 22 серпня 1928 р. Після вічних обітів до вересня 1932 р. залишався у Збоїсках, опісля до кінця року був у Тернополі, а тоді переїхав до Голоска. В серпні 1934 р. виїхав до монастиря в Станіславові, де був аж до початку війни. Правдоподібно, в кінці 1941 р. бр. Петро переїхав знову до Збоїськ. В квітні 1944 р. отримав повістку на фронт, по дорозі на вокзал утік, якийсь час переховувався, а тоді виїхав на захід. В Австрії влаштувався на кухню в одній із лікарень, а з 1945 р. перебував у австрійських редемптористів в Innsbruk, від 1946 р. – у Wien. Того ж року влітку переїхав до Бельгії у Liége, а в кінці 1948 р. виїхав до Канади. Тут був у наступних монастирях: Ituna, Yorkton, Toronto i Meadowvale. Останні роки життя терпів від хвороби. Помер брат Петро 18 грудня 1970 року на 70-му році життя, 48-му році від перших обітів та 42-му році від вічних обітів.19 грудня
НАГІРНИЙ ІВАН народився 19 січня 1914 року в селі Хохлів-Гільче (тепер територія Польщі). 1926 року вступив до ювенату редемптористів, який закінчив у 1932 р. Після річної перерви вступив до монастиря редемптористів та 18 серпня 1933 р. розпочав новіціат, а через рік, 19 серпня 1934 р., склав перші обіти. Навчався у Збоїсках, а з 1936 р. – в Голоску. Вічні обіти склав 19 серпня 1937 р., а через два роки 2 серпня 1939 р. отримав священичі свячення з рук бл. вл. М. Чарнецького. Як студент останнього року навчання в кінці вересня 1939 р. виїхав до Тухова, Польща. В липні 1940 р. о. Іван переїхав до монастиря у м. Ярослав, де пройшов ІІ-ий новіціат, та півроку був соцієм новіціату, а влітку 1941 р. повернувся до Львова. Настоятель призначив його економом монастиря. Недалеко від монастиря св. Климентія, економом якого був отець, знаходився табір для військовополонених «Цитадель». З метою знищення полонених німці розмістили в таборі кілька десятків хворих на сипний тиф, внаслідок чого поширилась епідемія тифу. На початку листопаду 1941 р. на прохання митр. Андрея отець Іван разом зі ще двома співбратами зголосились піти в табір, щоб сповідати хворих. Тут отець заразився і захворів, що й стало причиною смерті 19 грудня 1941 року на 27-му році життя, 7-му році від перших обітів, 4-му році від вічних обітів та 2-му році священства.23 грудня
VAN BIESEN ALBIEN - ВАН БІЗЕН АЛЬБІН народився 27 грудня 1886 року у містечку Lebbeke, Бельгія. Навчався у ювенаті редемптористів, а 1909 р. вступив до монастиря та після річного новіціату склав перші обіти 29 вересня 1910 р. В часі семінарійного навчання, правдоподібно, 1913 р. склав вічні обіти, а 12 вересня 1915 р. отримав священичі свячення. Закінчуючи останній рік навчання, був соцієм студентату 1915-1916 рр. Oпісля до 1919 р. служив у Antwerpen, а тоді виїхав до Канади, щоб служити для українців. В Komarno отець Альбін навчає у ювенаті, 1921 р. стає соцієм новіціату, а через рік – магістром. У вересні 1924 р. приїхав до Галичини, у Збоїсках став дорадником ігумена, префектом братів та студентів, а одночасно викладачем. У вересні 1926 р. отець переїхав у Голоска, де став соцієм новиків, а також економом монастиря та дорадником віце-протоігумена. Із січня 1927 р. о. Альбін став магістром новиків, та в березні 1928 р. він захворів і був вимушений повернутися до Бельгії, де служив у Ghent (1928-1930; 1934-1942 рр.), Esschen (1930-1934 рр.), Jette (1942-1948 рр.). Через хворобу гострого астриту 1948 р. о. Альбін виїхав на теплі карибські острови, де служив у Roseau, Montserrat та в Antiqua. В 1962 р. він повертається до Бельгії, в Jette, де друкує свої богословські книги фламанською мовою. Помер отець Альбін 23 грудня 1967 року на 81-му році життя, 57-му році від перших обітів, 54-му році від вічних обітів та 52-му році священства.25 грудня
ЩУДЛО МИХАЙЛО народився у селі Нове Село (тепер Жовківський р-н., Львівська обл.). В 1928 р. розпочав навчання у ювенаті редемптористів, після закінчення якого в 1934 р. вступив до монастиря та 18 серпня того ж року розпочав новіціат, а через рік, 19 серпня 1935 р., склав перші обіти та розпочав навчання у монастирській семінарії. Вічні обіти склав 19 серпня 1939 р. В кінці вересня 1939 р. виїхав на захід і через Словаччину приїхав до Рима. Тут продовжив навчання та 24 червня 1940 р. отримав священичі свячення. Після свячень до 1946 р. перебував у Pagani, Італія, допомагаючи італійським редемптористам, а опісля виїхав до Newark, США, де був до 1948 р. Опісля отець Михайло їде до Канади, де найдовше служить в монастирях Ituna та Yorkton. Крім душпастирського служіння отець провадив місії в Канаді, США та у Європі, а в 1963-1964 рр. на українських парафіях у Австралії. Також о. Михайло написав кілька книг, та весь час дописував статті у різні журнали, зокрема, «Голос Спасителя», редактором якого був у 70-80-х рр. Помер отець Михайло 25 грудня 1987 року на 72-му році життя, 52-му році від перших обітів, 48-му році від вічних обітів та 74-му році священства.26 грудня
СТАЩИШИН ВОЛОДИМИР (ІЛАРІОН) народився 30 листопада 1923 року у селі Якторів (тепер Золочівський р-н., Львівська обл.). Восени 1942 р. вступив до монастиря під іменем Іларіон. На початку 1943 р. розпочав новіціат у м. Станіславові, а 15 лютого 1944 р. склав перші обіти. Влітку 1944 р. переїхав відновлювати монастир у Голоску, а пізніше на Збоїска, де доглядав за городом, хоч монастир вже зайняла військова частина. 15 лютого 1947 р. бр. Іларіон склав вічні обіти. В кінці 1946 р. повернувся до Голоска, а після ліквідації цього монастиря, в жовтні 1948 р., його вивезли до Унева. Коли ж у вересні 1950 р. закрили і цей монастир, то бр. Іларіон повернувся додому. Незабаром почав вчитися на кіномеханіка, але влітку 1951 р. влаштувався на роботу швейцаром у партійній школі (колишній монастир редемптористів св. Климентія у Львові), а пізніше там же – двірником. Брат організовував збір лікарських рослин, чим допомагав священикам (зокрема, о. Б. Репетилові), які працювали в аптекоуправлінні та мали здати норму цих рослин. В 1963-64 рр. брат пройшов курси кочегарів, почав працювати за спеціальністю, звільнився із двірництва та з 1970 р. замешкав із отцем П. Маїком. Після 1980 р. брат Іларіон поселився в хаті о. В. Куцаха на так званій куцахівці біля Львова, де займався городництвом. Брат мав добрий слух, вивчив церковні напіви і в час підпілля вчив сестер та священиків церковного співу. Після виходу Церкви з підпілля поселився в голосківському монастирі, де продовжував служити спільноті. Помер брат Іларіон 26 грудня 1994 року на 71-му році життя, 50-му році від перших обітів та 47-му році від вічних обітів.30 грудня
COUPPE LAURENT - КУПЕ ЛАВРЕНТІЙ народився 23 червня 1896 року в м. Roeselre, Бельгія. 1913 р. закінчив малу семінарію, але через війну вступив до монастиря лише в кінці 1917 р. 21 вересня 1918 р. розпочав річний новіціат, а через рік, 21 вересня 1919 р., склав перші обіти та розпочав навчання в семінарії. 21 вересня 1922 р. склав вічні обіти, а через три роки, 21 вересня 1925 р., отримав священичі свячення із рук вл. Gaston Rasneur. В березні 1927 р. отець Лаврентій приїхав до Галичини, вивчаючи українську мову і східний обряд, став вчителем ювенату у Збоіськах. 1934 р. отця призначили дорадником ігумена (до 1937 р.) та префектом братів (був ним у 1934, 1936 рр.). У жовтні 1939 року разом із іншими бельгійцями о. Лаврентій виїхав до Бельгії, де спочатку вчителював у коледжі в Sirault у 1939-1942 рр., опісля служив у монастирях в Namen в 1942-1944 рр., Brussel та в Jette. З 1952 р. до 1969 р. отець був провінційним секретарем, а одночасно – капеланом хірургічного інституту в 1963-1967 рр. У часі війни о. Лаврентій допоміг вижити кільком єврейський родинам, за що 1974 р. у Єрусалимі отримав «медаль праведника» та посадив дерево на алеї парку. Помер отець Лаврентій 30 грудня 1986 року на 88-му році життя, 67-му році від перших обітів, 64-му році від вічних обітів та 61-му році священства. 