Моє теперішнє і майбутнє. Моє покликання

---

Є два дні, коли ви не  можете  нічого  зробити:

один – це вчора, другий – це завтра.

А сьогодні – прекрасний день, щоб зробити

все можливе для своєї мрії.

25–27 грудня 2015 р. у с. Гніздичів поблизу Жидачева відбулись реколекції для молоді, що дали чудову нагоду задуматись - Чого я прагну? Як розкрити свої здібності? Як показати чого варті? Як розпізнати своє покликання?

Роздуми про життя, про його сенс виникають звичайно в переломні моменти життя. Це час, коли потрібно приймати рішення: яким шляхом іти далі? Що обрати, щоб життя не минуло безслідно?

Кожен повинен іти своїм шляхом. Та як його обрати? Як розпізнати який стан життя призначений саме для мене: подружній, богопосвячений (священичий або монаший) чи стан самотній?

В реколекційному домі у Гніздичеві нас радо приймають люди, які мають великий життєвий досвід і знання та прагнуть ними поділитись. Це сестри Згромадження Непорочного Серця Марії Фатімської, катехит і психолог-консультант Соломія Нарольська, о. Ігор Стельмах (настоятель монастиря редемптористів). Вони у різний спосіб допомагали знаходити відповіді на наші питання: через цікаві історії, ігри, психологічні вправи, тестування, через дискусії, спів, перегляд кіно.

Реколекційні науки про покликання розпочались Молебнем до Пресвятої Богородиці, яка є найкращим прикладом готовності до прийняття Божого запрошення. Марія відповіла "ТАК", коли Бог покликав її стати матір’ю Бога. Згодом вона пустилась в дорогу до своєї тітки Єлизавети. Так і ми йдемо тією чи іншою життєвою дорогою. Та чи чуємо поклик Христа? Чи впускаємо Його у своє серце?

У спільному колі ми роздумували над тим, що маємо і знаємо, підводили підсумки 2015 року, визначали свої досягання і перемоги. У процесі пошуку свого покликання ми відповідали на кілька важливих питань: Які заняття приносять найбільше задоволення? Що подобається вивчати? Яка діяльність може стати успішною роботою в майбутньому? Що надихає на творчий підхід? Що інші люди цінують в мені? Визначали 25 своїх «люблю». Ми вчились бути вдячними Богові та іншим людям, вчились прощати, вчились мріяти…

Бог покликав нас до життя. Його любов є безумовна. Про це читаємо у книзі Буття (1:27–31). Під час проповіді о. Ігор наголосив, що ціль нашого життя - бути Щасливими. Щастя можна побачити навіть у малому, а не лише у великому. Воно не лише у нестримних веселощах, але й у тихому смутку і світлому сумі.

Кожен з нас покликаний, щоб залишити добрий слід – результатами своєї праці, безкорисливою допомогою людям і вмінням любити.

Молімося повсякчас,

щоб Бог наш учинив нас гідними покликання

 і щоб силою наповнив

усю нашу відданість доброті та ділу віри.

(ІІ Солунян 1:11)