"Там де любов і доброта там завжди є між нами Бог"


Там де УМХ, там завжди буде усмішка! З 07-10 лютого 2016 р. УМХанятка відпочивали у затишному редемптористичному будиночку в Ямні.


 Їдучи туди, ми сподівались, що нас зустріне лапатий сніжок та приємний морозець, але не сталось як гадалось. Нас зустріли краще ніж очікували! І не повірите хто? Наш ігумен о. Іван Горбань. Ми були щасливими від побаченого. Отож, початок відпочинку вже був приємним. 


Затишний перший вечір, коли розпаковуєш валізи, ходиш від кімнати до кімнати із розслідуванням: хто де живе? Як вже ввійшло у звичку, такі вечори затягуються у декого до ранку. Та вже раненько, у каплиці, на нас чекав Ісусик у Кивоті, як і кожного дня, зрештою. Спільна Літургія, молитви та співи із місцевими парафіянами додавали заряду на весь день. 


Відпочинкова програма у нас була запланована так, що ми самі могли обирати, що будемо робити. Одні ходили у гори, інші у місто, а ті, кого не зацікавили жоден з походів, сиділи у холі, розмовляли, переглядали фільми, грали в ігри. А ті у кого розпаковування валіз затягнулось до ранку – переглядали кольорові сни. Впродовж дня кожен займався тим, чим бажав. Та під вечір усі зібралися у холі та провели розвагу: "КАРАОКЕ". Так як УМХанята співочі, то програма – теж . Кожен столик отримував номер, який і дарував виконавцям їхню пісню. Така весела вечірня розвага додала купу емоцій та радості. 


У вівторок УМХ помандрувало в Яремче на водоспад і ярмарок. Такі походеньки затягнулися до вечора. Повернувшись на вечерю ми смачно "погамцяли" і вирушили на спільну молитву, яку приготував о. Василь та декілька осіб із спільноти. Це був час для розважання з молитвами Св. Альфонса і піснями ТЕЗЕ. Цей вечір пройняв до глибини серця, кожне слово по особливому сприймала наша душа, а деякі пронизували аж до сліз. Неможливо передати словами те, яку насолоду приносять такі молитовні вечори. Наша молитва тривала усю ніч, кожні 30 хвилин по три особи молилися у своєму наміренні. Саме в такий момент ти відчуваєш як сильно Бог тебе любить, і як ти Його потребуєш. Коли тобі добре, і завжди є з ким поговорити, посміятись, випити чаю чи кави, то ти зовсім не хочеш повертатися у свої будні. Але, все ж, повернення додому не уникнути... 


Коли ми сіли в автобус і виїхали за межі Яремча, то почав падати дощ, і хтось із спільноти вигукнув: "Навіть небо плаче за нами, не хоче щоб ми їхали". З такими словами та усмішкою на устах ми повернулися у рідний Новояворівськ. З безліччю вражень, емоцій, котрі будуть зігрівати нас ще багато часу. Ось такий гарний, насичений відпочинок вдався в УМХанят. 


Наші дорогі отці: Василю, Іване та Богдане – дякуємо, що впродовж цих днів розділяли з нами цей відпочинок та радість. Ми Вас любимо. 


Завжди Ваші УМХанятка