Піша проща до Крехова

---

21-22 травня 2016 року у Крехівській обителі відбувалися моління з нагоди празника Перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця. Паломників було дуже багато. Хтось здійснив паломництво автобусом чи автомобілем, а хтось – пішою ходою, зокрема зі Львова, Червонограда та Жовкви.

Вже другий рік поспіль до пішої прощі, що вирушила зі Львова, долучилися діти з м. Новояворівська та с. Старичі.

Я дякую Богові, що «кладе мені на серце» бажання йти на прощу. Ця молитовна хода захоплювала мене ще в студентські роки, а тепер, будучи вже сестрою-монахинею, беру дітей, з якими ми займаємось на катехизації.

 

Після денної ходи, процесу розкладення палаток, різних організаційних питань з боку дітей фізично відчувала втому, але Господь кріпив на дусі. Я радію, що могла послужити на Божу славу. Найбільше тішило моє серце, коли хлопці і дівчата приступали до Святого Причастя. Я відчувала себе в оточенні святих. Це чудово, коли діти пізнають основну ціль прощі – наближення до Бога через святі таїнства сповіді і Євхаристії.

 

А ось свідчення деяких дітей:

Найперше, я зрозуміла важливість спільноти. Це якесь особливе відчуття, коли ти знаєш, що ті хто йдуть поруч, йдуть з тобою одною дорогою у всіх значеннях того слова. Наскільки дорога ставала легшою, після того, як незнайома людина просто сказала пару слів підтримки, поділилась досвідом, їжею, каріматом, усміхнулась, заставила усміхнутись тебе, чи підійшла і просто попросила про спільну молитву. І цей ангельський спів хору, який чувся цілу ніч і мега позитивні люди. Це таке нове відчуття, коли ти сам вражений звідки в тебе взялось стільки сили і як ти взагалі зміг це пройти, і тоді ти чітко бачиш Божу руку. Ні на одну мить, я не пошкодувала, що пішла на це, що натерла мозолі, захрипла, і як же я дякую тобі Боже, що Ти даєш нам таку можливість зблизитись з Тобою у такий спосіб. Дякую всім хто були зі мною. Це була незабутня проща.

Оленка, 8 клас

 

Було дуже цікаво... ми співали, сміялися. 10 годин пройшло, як 1 хвилина . Я познайомилася з іншими дітьми . Дуже вдячна сестрі Терезі за відпочинок і раджу всім поїхати.

Анастасія, 7 клас

 

Відчуття просто неймовірного блаженства, коли доходиш до воріт монастиря, і тебе, як і всіх інших, зустрічають радо.

Аліна, 8 клас

 

Я перший раз ішла на прощу. На початку прощі я поставила собі за ціль пройти весь шлях до кінця, не ïдучи на автомобілі. І виконала це. Любов до Ісуса додавала мені сил іти дальше. Мені навіть не віриться, що я подолала таку велику відстань. Шлях здавався безкінечним, але веселим. Я не можу дочекатись наступноï прощі.

Наталя, 8 клас

 

Проща – це незабутні емоції, можливість бути ближче до Бога, довіряти Йому. Під час прощі ми не переживаємо, що будемо їсти чи яка буде погода, а думаємо, що Бог про все потурбується. І навіть, коли були мозолі, ми твердо вирішили йти далі.

Анна, 9 клас

 

Було дуже весело. Ніхто не скучав. Багато нових знайомств. Позитивні емоції. Хочеться ще.

Тарас, 9 клас

 

До наступної прощі!!!

с. Тереса Данилевич, Дочки МБНП