Місія милосердя в смт. Стара Вижівка

З 29 серпня по 3 вересня 2016 року відбулася місія Божого милосердя в смт. Стара Вижівка. 

Протягом цих місійних днів о. Леонід Григоренко та о. Володимир Улян з дружиною служили Божественні Літургії, роздумували над Божим словом. Вечорами презентували фільми із життя святих, молилися при виставлених святих мощах: св. Петра, св. папи Урбана, свв. Лаврентія, Романа, вмчн. Катерини, апп. Марка і Томи та бл. Миколая Чарнецького, випрошуючи здоров’я, стареньким і немічним, бабці Олі, яка діждалася великого чуда, воскресіння її Церкви, її мови, тріумфу правди, сльози якої стали насінням і дають плоди. 

Ми всі разом молилися в центрі села біля меморіальної таблиці сучасних героїв України, які недавно віддали життя і не перестають віддавати, захищаючи собою Україну, Європу і світ від великої небезпеки війни. 

В часі реколекцій ми їздили на похорон воїна Андрія який 21-літнім віддав життя  як мужній і витривалий, вірний син свого народу. Чин похорону звершував наш вл. Йосафат (Говера), екзарх Луцький у супроводі співу Сестер Божого Провидіння. Це теж була місія милосердя. Прийшло дуже багато конфесій, православних і протестантів, людей які не ходять в жодну Церкву і взяли участь в архиєрейській Літургії, слухали проповідь і отримали велике свідчення, як Українська Греко-Католицька Церква, як сказав вл. Йосафат: «Випрошує Божого милосердя для синів України і молиться за мир». Воїн Андрій є племінником нашого о. Володимира Маркевича і як отець сказав був дуже доброю дитиною. Дуже хотів щоби його майбутні діти жили вільними на своїй землі, тому не шкодував навіть крови щоби і інші діти України народжувалися і виростали з почуттям людської гідності стаючи добрими і святими християнами. 

Щиро дякуємо нашому дорогому бр. Пахомію, ЧСВВ з монастиря оо. Василіян, що у Вільнюсі (Литва) за образ Божого милосердя переданий парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці смт. Вижівка на кінець місії.

Коротко про парафію:

Ця невеличка парафія назрівала протягом 50-и років в душі п. Ольги Сироїд. Ще шістнадцятилітньою дівчиною вона була виселена на Сибір за свою щиру любов до Бога та України. Там пробула у концтаборах Мордовії, сім з половиною років. і коли повернулася на рідну землю її не хотіли приписати в селі де була батьківська хата, тому що там жили такі самі щирі християни і патріоти. Її змусили шукати місце проживання на Волині, де люди не знали правди, де не було ані церкви і де була знищена любов до України. Вона зустріла свого майбутнього чоловіка Михайла, який теж відбув багато років сибірських таборів. В них народилося двоє дітей. Сина радянська система радіоопромінила, що він став інвалідом, а дочка, понад тридцять років провівши на Сибірі зі своїм чоловіком білорусом, дочекавшись внуків, повернулася щоби доглядати стареньку маму. 

Протягом десяти років приїжджали наші отці (о. Євген Задорожний) і служили Літургії в хаті бабці Олі. Туди приходили сусіди, а з часом сім’ї які їздили до нас до Ковеля кілька разів на рік на Служби Божі, захотіли створити парафію, і за стараннями о. Євгена Задорожного були організовані всі заходи для цього. Наші парафіяни з Ковеля стали волонтерами, які займалися будівництвом, давали пожертви та допомагали морально. Була створена каплиця Благовіщення Пресвятої Богородиці куди приїжджали отці: о. Леонід Григоренко, о. Володимир Маркевич, а пізніше настоятелем громади став о. Володимир Улян, одружений священик якому допомагає дружина Юля, дуже обдарована особа (вчитель іноземних мов, знає церковний спів, володіє музичними інструментами і любить молитися).

Комісія душпастирства охорони здоров’я Луцького Екзархату