«Канікули з Богом» на теренах Одеського екзархату

---

З 6 по 26 серпня 2016 р. відбувалися дитячі парафіяльні табори «Канікули з Богом» на теренах Одеського екзархату УГКЦ. Організатором була місійна група з Львівщини у складі семи осіб; с. Тереза Водяна редемптористка, с. Софія Іванова присвятої родини, Юлія і Віталій Павук, Андріана Баран, Маруся Дацко на чолі з о. Василем Ліницею, ЧНІ.  Ці «Канікули з Богом» були першим етапом у підготовці до великих парафіяльних місій, що мають невдовзі відбутися.

Кожен табір тривав шість днів – з неділі до п’ятниці. Загалом вдалося провести табори у десятьох населених пунктах Херсонського, Скадовського та Кіровоградського деканатів: у Чорнобаївці, Зеленівці, Зміївці, Птахівці, Тарасівці, Скадовську, Володимирівці, Червоновершці та Кіровограді.

Темою цьогорічних таборів була «Бог – наш Тато». Кожен день починався Божественною Літургією, після якої діти разом з аніматорами пізнавали основи нашої віри, співали, гралися, танцювали та робили багато цікавинок своїми руками.

 Аніматор Віталій Павук розповідає: «Спершу було незвично працювати з невеликою групкою дітей. Зазвичай на таких таборах на заході збирається чимало дітвори. Проте кожна дитина, яка приходила – дуже цінна і важлива.»

Місійна група – це семеро осіб, які не побоялися покинути свої звичні і рідні землі та парафії, щоби послужити там, на Херсонщині та Кіровоградщині. Серед них – священик, двоє монахинь та четверо молодих людей – аніматорів з Новояворівська, що на Львівщині. Водночас відбувалися табори у трьох населених пунктах, тому на парафії табір організовували по кілька осіб.

«Правду кажучи, це було дуже нелегко – залишити своє літо і покинути свої плани, друзів, щоби майже на місяць поїхати так далеко від дому. Насправді, в перші дні було дуже важко. Діти були дуже різні, але кожна дитина зокрема потребувала тепла і любові. Мабуть, найприємніші моменти – це коли тебе обіймають :)» – ділиться Андріяна Баран, аніматор.

Табір мав на меті наблизити дітей до Бога та Церкви. Подекуди це відбувалося у дуже видимий спосіб: під час табору у с. Птахівка діти готувалися до першої Сповіді та Причастя і приступили до цих Таїнств, а у с. Володимирівка троє дітей прийняли Таїнство Хрещення.

«Це літо показало, що ми тут, вдома, справді маємо дуже багато: те, що для нас є звичним,  дітки півдня сприймають як феномен. Для нас недільна Літургія – цілком звичне явище, коли величезний храм повен людей, коли зранку чути звуки дзвонів, які що 2 години закликають до спільної молитви, коли ми чуємо чотириголосий хор і просто перебуваємо у атмосфері молитви. Там – зовсім не так. Церковці – невеличкі, здебільшого це перебудовані хатки, на Літургії кілька бабусь, які мають свої особливі наспіви, а молодь боїться церкви, бо це загрожує їм бути неприйнятим однолітками. Щоби це змінити, потрібно прикласти справді багатьох зусиль та мати тверду віру в те, що те все матиме сенс та колись дасть плоди. Колись, не зараз – у майбутньому. 

Ці діти – справді відкриті та щирі. Вони готові вчитися, приймати і чути все, що їм дають. І головне – роблять це з такою любов’ю та щирістю, що хочеться бути з ними ще і ще», – розповідає Маруся Дацко, аніматор.

Завершувався кожен табір Великою грою: веселощі і серйозні завдання, захопливі змагання і радісні пісні були завершальним акордом. На згадку учасники таборів отримали брелоки із зображенням ікони Матері Божої Неустанної Помочі та ікони-символу року Божого Милосердя – Христос із ягням на плечах.

«Час проведений на півдні України із маленькими янголятами - надзвичайно  цінний та незабутній. Це був час, коли ти мав змогу засіяти у їхні серця зернятка віри та поділитися своїм досвідом. Ми, аніматори, старалися провести з ними час весело і корисно. Забавляли дітей танцями, іграми та співами, проте в пріоритеті було повчання Святого Письма, більше пізнання Бога. Діти вражали своїм вмінням слухати та вчитися все більше та більше. Кожного дня ми вивчали вірш із Святого Письма. І коли в кінці дітки хором напам'ять розповідають їх, то дух перехоплює, серце радіє, ти розумієш, що твоя праця дає плоди. Спільна Свята Літургія, молитви та співи додавали натхнення на ввесь день. Неможливо передати словами те, яку насолоду приносить такі "Канікули з Богом". Саме в такий момент ти відчуваєш, як сильно Бог нас любить і як ми Його потребуємо. 

"Бог наш тато" – ми із дітворою це відчули!» – розповідає Юля Павук, аніматор.

Усе це стало можливим завдяки запрошенню та підтримці екзарха Одеського – вл. Михаїла Бубнія.