Володимир Стернюк: служіння в підпіллі

---

Фільм висвітлює життя підпільного єпископа Української Греко-Католицької Церкви Володимира Стернюка, який протягом 20 років очолював заборонену Церкву в Україні як місцеблюститель Глави УГКЦ. В умовах переслідування митрополит зумів виховати ціле покоління молодих священиків, а на зламі 80-90-х років ХХ століття вивести Греко-Католицьку Церкву з підпілля.

Взято з сайту Живе Телебачення

Коротка біографія:
П'ятим редемптористом-єпископом Львівської Провінції був Володимир Стернюк (12.02.1907 - 29.09.1997). До монастиря вступив у Бельгії, закінчив навчання у ювенаті редемптористів в м. Essen. 20 вересня 1925 р. прийняв облечини і після річного новіціяту 21 вересня 1926 р.  склав перші обіти розпочав навчання у семінарії в м. Beauplateau, де 21 вересня 1929 р. склав вічні обіти. 19 червня 1931 р. отримав священичі свячення із рук вл. В. Ладики. Через рік повернувся в Україну і служив у монастирях в Ковелі, Станіславові та в Тернополі, будучи місіонарем, дорадником місцевого настоятеля, префектом братів та економом. В 1942 р. переїхав до Львова у провінційний дім, де став дорадником та секретарем віце-протоігумена. 18 червня 1947 р. його заарештували та засудили на 5 р. каторжних робіт, які відбував в м. Єрцово, Архангельська обл. на лісоповалі. 1952 р. повернувся на Україну, замешкав у м. Пустомитах в родині та працював робітником Львівського міського виробничого тресту зеленого господарства, опісля – сторожем парку «Зимні води», а згодом помічником бухгалтера. З 1955 р. працював санітаром служби «швидкої допомоги» та одночасно навчався на заочному відділені Львівського медучилища №1, після закінчення якого 1959 р. працював фельдшером аж до виходу на пенсію 1967 р.  2 липня (за іншими даними 19 липня) 1964 р. з рук бл. вл. В. Величковського отримав єпископські свячення, як єпископ Перемишсько-самбірський та помічник вл. Василія. Після смерті якого вл. Володимир став місцеблюстителем митрополичого престолу УГКЦ. Владика провадить підпільну семінарію, сам вчить студентів та готує підручники; висвячує нових священиків, з 1980-х рр. хіротонізує нових єпископів. В 1989 р. Церква, яку він очолював, виходить із підпілля і розпочинає шлях відродження. Влітку 1990 р. вл. Володимир очолює поїздку до Рима всіх єпископів з України, де отримує визнання своєї адміністративної діяльності в часі підпілля. 16 січня 1991 р. Рим офіційно підтвердив всі хіротонії в підпіллі, а владиці Стернюку надав титул Архиєпископа Marcianopolis. 30 березня до Львова повернувся Глава УГКЦ в особі митрополита Мирослава Івана Любачівського, якому вл. Володимир передав усі повноваження в керуванні Церквою. Помер архиєпископ Володимир 29 вересня 1997 р., похоронений у крипті в соборі св. Юрія у Львові.