Велет Підпільної Української Греко-Католицької Церкви

П’ятий редемпторист-владика Володимир Стернюк народився у священичій родині 12 лютого 1907 року у місті Пустомити. До монастиря вступив у Бельгії, закінчив навчання у ювенаті редемптористів в м. Essen. 20 вересня 1925 р. прийняв облечини і після річного новіціяту склав перші обіти. розпочав навчання у семінарії в м. Beauplateau, де у 1929 р. склав вічні обіти. Священичі свячення отримав з рук владики Василя Ладики у 1931 році.

Довший час душпастирював на Волині, напередодні Другої Світової війни працював у церквах Тернополя, Івано-Франківська. Виконував різні потреби Згромадженні, будучи місіонарем, дорадником місцевого настоятеля, префектом братів та економом. В 1942 р. переїхав до Львова у провінційний дім, де став дорадником та секретарем віце-протоігумена.

18 червня 1947 році отця Володимира Стернюка заарештували у бібліотеці на вул. Драгоманова у Львові, де він працював. Отець пережив допити, побої, згодом вивезли до трудового табору Єльцево на Північ Росії, де провів 5 років. Попри важкі умови утримання у таборі, отець Стернюк таємно служив Св. Літургію, сповідав, причащав. Після заслання повернувся у Пустомити підпільно проводячи служіння у домашній Церкві, водночас працював на різних роботах (сторожом, санітаром, тощо). 

2 липня 1964 року з рук блаженного владики Василія Величковського отець Володимир Стернюк отримує єпископські свячення, як єпископ Перемишсько-самбірський та помічник вл. Василія. З 1972 року перейняв провід підпільної греко-католицької Церкви, особливу увагу приділяв вишколу майбутніх священиків у підпільній семінарії - сам вчить студентів та готує підручники; висвячує нових священиків, з 1980-х рр. хіротонізує нових єпископів.

 17 вересня 1989 року з благословення владики відбувся марш за легалізацію УГКЦ,у якому взяло участь 250 тис. людей. 

В 1989 р. Церква, яку він очолював, виходить із підпілля і розпочинає шлях відродження. Влітку 1990 р. вл. Володимир очолює поїздку до Рима всіх єпископів з України, де отримує визнання своєї адміністративної діяльності в часі підпілля. 

16 січня 1991 р. Рим офіційно підтвердив всі хіротонії в підпіллі, а владиці Стернюку надав титул Архиєпископа Marcianopolis. 

30 березня до Львова повернувся Глава УГКЦ в особі митрополита Мирослава Івана Любачівського, якому вл. Володимир передав усі повноваження в керуванні Церквою. 

Помер архиєпископ Володимир 29 вересня 1997 р., похоронений у крипті в соборі св. Юрія у Львові.

Владика Володимир Стернюк в одному із своїх інтерв’ю сказав: «Я знаю, що все що діється – діється з волі Божої, тому як християнин я не має жодного зла до тих людей, які переслідували нашу Церкву. Навпаки, після часу гонінь, УГКЦ розцвіла наново і сталося це завдяки Божій ласці і помочі».

Тим самим, владика Стернюк як редемпторист, продовжив духовну лінію святого Альфонса, засновника Згромадження, який навчав про дію Божої волі у людському житті.