Відкуплення в альфонсіанській традиції

«Відкуплення велике в Нього» (Пс 130,7)

В календарі Згромадження Редемптористів (Найсвятішого Відкупителя) є цікаве і маловідоме (принаймні в нас) свято, яке назване ім’ям Згромадження – «Найсвятішого Відкупителя». В більшості провінцій Згромадження спогадується воно у третю неділю липня, натомість у Львівській Провінції – згідно з рішенням віце-провінційної ради в 1934 р. святкується 19 серпня на свято Преображення Ісуса Христа. Про це свято, а головно про розуміння «відкуплення» святим Альфонсом Лігуорі читайте далі...

Для редемптористів поняття «відкуплення» є фундаментальним. Згідно задуму святого Альфонса Лігуорі – засновника згромадження Найсвятішого Відкупителя, усі місійні праці, які виконуються редемптористами, повинні продовжувати велике діло Відкуплення людського роду започатковане Ісусом Христом вже більше як 2000 років тому. Кожний редемпторист, складаючи вічні обіти в Згромадженні, тим самим віддає своє життя для великого Відкуплення (Ген. Капітула 2003 р.).

Редемторист покликаний жити життям Відкупленого і свідчити передусім своїм прикладом про це Відкуплення. До цього закликає нас зокрема гасло «Свідчити Відкупителя у сучасному зраненому світі» прийняте на XXV Генеральній капітулі редемптористів у Патайї (Таїланд) восени 2016 р.

Отже, «відкуплення» є для редемптористів ключовим словом, центральним елементом їх духовності та ідентичності.  Можемо однозначно ствердити, що всі свої місійні праці святий Альфонс спрямовував саме до цієї цілі: продовжувати діло великого Відкуплення. З цією метою засновує у 1732 році своє Згромадження. Для Альфонса, відкуплення означає звільнення людини від гріху, а через це вибавлення і збереження від вічної смерті.

Святий мудро мислив і прекрасно розумів, якщо навчати людей про строгого і караючого Бога, то навернення будуть короткотривалі і побудовані на страху. Тому святий вибирає наймогутніший середник, такий самий яким користувався Ісус Христос: ЛЮБОВ. «О віро свята! – говорить св. Альфонс, освяти нас і дай нам краще зрозуміти ту любов нашого Бога, для якої стався людиною і помер за нас на хресті». А в праці «Дев’ятниця до Серця Ісуса», святий пише: «Єдиним набоженством християнина має бути любов до Ісуса Христа».

Поняття «відкуплення» належить до негативної сотеріології (наука про спасіння). Перед тим, як перейти до думок святого Альфонса про відкуплення, оглянемо коротко декілька уривків Божого слова про відкуплення:

1) Колосян 1:14 «в Христі ми маємо відкуплення, прощення гріхів»;  

2) 1 Петра 1:18 «і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших»;  

3) Римлян 3:24 «і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі».

Зміст цих уривків один: людина відкуплена в Ісусі Христі – це знаменна подія, яка була призабута і перекручена єретиками в часи святого Альфонса. Святий це розумів, і при помочі Божій всіляко намагався цьому зарадити.

Передусім Альфонс через інтенсивні студії вивчає теологічну науку і вчення Церкви. Приходить до наступних висновків: Христос помер як жертва любові.

«Причиною смерті Ісуса Христа не є гріх, але Його любов до Отця і до нас, з причини наших гріхів» - авторитетно стверджує Найревніший Вчитель Церкви.

У таїнстві Відкуплення, Альфонс підкреслює перед усім нескінченну вартість заслуг Христа, а також приближує соборову доктрину (правдоподібно мова йде за Тридентський собор, 1545-63 рр.) про конечність задоситьучинення за гріхи зі сторони грішників (Догматична праця проти єретиків, що вважають себе зреформованими», 1769).

Варто зауважити, що вцілому альфонсіанській духовності притаманний христоцентризм, не винятком є і вчення про відкуплення св. Альфонса. Святий переконаний: «Відкупителя об’являє відкуплення».

Альфонс предствляє відкуплення як містеріум (таїнство) нескінченної любові Бога. Лігуорі також підкреслює неустанну ініціативу Бога у відкупленні людини. Бог є ініціатором: Він перший виходить грішникові на зустріч звільняючи його від тягаріх гріхів, лікуючи гіркий біль душі як наслідок гріха, а також дарує свою ласку.

Святий Вчитель контемплює відкуплення людини перед усім у трьох головних таїнствах християнського життя – у Воплоченні, в страстях і у Євхаристії.

Для Альфонса, Розіп’ятий Ісус Христос є королем любові^[1]. На хресті Ісус жертвується Отцеві і нам. Відкуплення є великим не тільки тому, що визволяє людину від гріха, але дає їй нове життя в Христі і це вже є елемент позитивної сотеріології^[2].    Отже, для святого Альфонса Марії де Лігуорі, відкуплення – це Відкупитель, який безмежно подюбив людину.

брат Назарій Ланько, редемпторист

[1] Consideraziona ed affetti sovra la Passione di Gesu Cristo, w: Opere ascetiche, v, Roma 1934, 169

[2] Христос не просто відкупляє людину від гріха, але дає їй можливість брати участь у Божому житті – обожествлюватись у схілному розумінні, або зростати у освячуючій ласці щораз більше уподібнюючись Христові – у західному.