Сльози прощання

---

27 лютого 2011 р. Б. - цей день увійшов в пам'ять парафії св. Йосафата в Кам’янці-Подільському як день прощання з любленим усіма парафіянами отцем Олегом Кашубою, який призначений ігуменом монастиря редемптористів у Тернополі.

День видався сонячним і погожим, ніщо не передвіщало смутку чи чогось подібного, та і парафіяни вже трохи звикли до частих змін отців на парафії. І от розпочалась служба. Все було, ніби як завжди: у церкві людно, співає хор. Але ця служба була особливою через те, що була прощальною.

Вже ближче до закінчення служби храм почав наповнюватися сльозливою атмосферою, але люди ще не видавали себе (тримались, бідолахи). Та богослужіння закінчилось, і отець розпочав нелегку справу прощання з парафіянами. Сльозлива атмосфера почала накалятись, особливо після прощальних слів пані Віри Кукул. Потім жару додали наші маленькі діточки з групи катехизації.

І тут підключилась важка артилерія – молодіжна спільнота «Нове покоління» і віросвітлянська спільнота «Квітка на камені». Першою не витримала прекрасна половина нашої парафії. Сльози полились рікою, особливо після пісні, яку виконала молодь. Саме в ній вона найповніше виразила свої почуття до отця. Ось слова з приспіву пісні:

Прощай, отець, прощай!

Нас завжди пам’ятай !

І, де б не був ти серцем, знай,

Що й тут твій рідний край!

Прощай, отець, прощай!

І в серці збережи

Ті роки служби в Кам’янці -

Щасливі, в любові роки.

 

Повірте, мелодія зачіпала за серце ще більше. Але крім пісні новопоколіняни подарували також прекрасний альбом з фотографіями, щоб отець у вільний час завжди міг переглянути його і пригадати собі прекрасні часи його перебування в Кам’янці-Подільському. Ще одним подарунком була власноруч розмальована футболка з зображенням нашого храму і написами побажань від кожного з членів молодіжної спільноти.

Потім з отцем попрощались дорогі його серцю віросвітляни, для яких він був заочним капеланом і справжнім батьком, бо завжди у всьому підтримував їх й радів їхнім успіхам. Слова провідника спільноти Мар’яни підсумували й закріпили міцними і щирими обіймами її члени: друзі, батьки і приятелі. На згадку отцю подарували велику іграшкову квітку, яка є символом спільноти, щоб отець цвів і пах.

Отець Олег колись служив на флоті, був справжнім морським вовком, і тому тримався як міг. Але ми прекрасно знали, що відбувається в його серці, яке вже встигло звикнути до нас і полюбити нас такими, якими ми є. Роки його служіння на нашій парафії відклались в серці кожного парафіянина і хочеться закінчити розповідь словами з останнього стовпчика прощальної пісні для отця:

Глибокий слід залишили Ви в серцях,

І не забудем з вами час.

Та далі кличе вас Ісус у новий шлях,

Який ще може поверне до нас.

Амінь.

Ярослав Геник, "Нове покоління"