Вечір пам'яті блаж. Василія

---

"Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Подорож у минуле - це тривале вдивляння вдалечінь учорашнього позавчора, це стоголосе передання історії, це нескорені постаті, нескорені життя... Часто озираючись назад - безмежно тішимося, що живемо нині, що ми вільні, що вже не такі вразливі. З дня в день приймаємо все як належне, ритмічно живучи - тихо забуваємо своїх нащадків, які без туги в очах поклали своє життя за для нас. Забуваємо, ховаємо до глибоких ніш пам'яті їхні імена, викидаємо із голови або просто воліємо не знати.

Блаженний священномученик Василій-Всеволод Величковський - нескорений слуга нашої УГКЦ і свого народу, постать гідна шани, життя - наслідування, а святість - пам'яті й молитви. Саме в душевних спогадах, у ліричних піснях і в драматичних історіях була відтворена життєва дорога блаж. Василія 12 листопада 2017 р. у Києві, у патріаршому соборі Христового Воскресіння.

Щиросердечна вдячність високопреосвященному вл. Богдану Дзюраху за душпастирський провід, за добре слово, велич і глибину. Отцеві-парохові схм. Ніканорові - за відкритість і прийняття, братам-семінаристам Київської Трьохсвятительської семінарії за безвідмовне служіння та духовність, за акторську майстерність та музику серця (гурту "Метаноя"). Окрема подяка с. Тадеї Яртим, МНІ за змістовне наповнення програми, за силу слова і співпережиття. І звичайно, низький уклін Вам, наші дорогі п. Корнилію, племінник блаж. Василія, та п. Ірино за ваші відважні свідчення, за пам'ять про блаженного, за вашу любов і щирі серця, за дар живої віри й рішучу подорож в минуле життя.

Квартира-музей бл. Василія Величковського