Реколекції з LARCHE

У суботу 3 березня 2018 року в монастирі св. Герарда смт. Гніздичів (Кохавина) спільнота "Кохавинські Зорі" мала змогу пороздумувати над скиданням масок, під час дня духовної віднови. Цей день спільноті подарували о. Тарас Голота, п. Олег Чихарівський волонтер Володимир та друзі з "L'ARCHE" Богдан та Антон. Темою зустрічі були питання: "Чи важко бути собою сьогодні? ". Кожен мав можливість поставити собі це питання та за цей день спробувати відповісти на нього. Зняти всім маски, щоб поглянути на справжнього себе. А також задуматись про те, чи ми не нав'язуємо ці маски комусь в спільноті, тим самим ховаючи справжнє обличчя людини десь на глибині.

Мабуть кожен з нас досить часто запитує себе: " Хто я насправді? ", "Чи є я собою? " але зазвичай у нас залишається більше запитань аніж відповідей, і саме цей день подарував нам всі потрібні відповіді. Істина виявилась надзвичайно проста: Чим ближчі ми до Бога, тим більше ми є собою. Чим більше ми є собою - тим ближчими ми є до Бога. І варто запам’ятати, що не потрібно ставати таким, яким хоче бачити тебе суспільство, не боятись розчарувати когось показавши справжнього себе, слухати потрібно тільки серце.

Дякуємо о.Тарасу, п. Богдану та Володимиру за те що так просто просто відкрили нам такі важливі слова. А також особливо дякуємо Богдану та Антону за річний запас радості та позитиву, бо давненько в монастирі не було стільки сміху та посмішок.

Оля Микитчин

Вчорашній день мені запам'ятався тому що ці реколекції не були схожі на попередні різдвяні. Вони відрізнятись тим, що на них були присутні не тільки учасники нашої спільноти, і це робило їх особливими. Ця затишна атмосфера, пісні, розмови, знайомство, все це мене зачепило. Особливо мені сподобалось те, що друзі які приїхали в Кохавину, щоб відбути з нами цей прекрасний день не одягали на себе ті "маски" про які йшла розмова. Вони не боялись бути собою, не соромились недостатків, які звісно є у кожного. Друзі на своєму прикладі показали, як можна жити на без каменів на душі, як це легко. Дуже добре це передано у короткому фільмі який ми переглянули разом. Мені сподобалось, що Богдан не боїться виходити за рамки, робить усе що захоче, і це дуже добре! Мені запам'яталось те, що Богдан щодня випускає своїх птахів літати по дому, не боячись того, що вони можуть вилетіти через вікно. Він дав їм бажану волю. Так само потрібно давати волю справжньому собі. Навіщо бути таким як інші, навіщо щоразу виходячи на вулицю одягати маску і вливатись у ту сіру буденну масу? Адже так класно бути самим собою! Класно робити усе що прийде в голову, класно веселитись! Хочеш танцювати під дощем? Хто тобі не дай це робити, танцюй! Люди з якими ти незнайомий побачать це, і уже на наступний день забудуть.

Юля Василишин

Ці реколекції якось дійсно змусили роздумати над тим, ким ти є. Змусили задуматись чи це справді ти, чи це одна з твоїх масок. Особливо це відчувалося в часі мовчанки. В той момент ти належав тільки собі. Ти міг обдумати свої вчинки не боячись чужої думки і прийняти себе таким, яким ти насправді є.

Після цих наук розумієш, що бути собою не так вже і важко. Особливо вражає, як неповносправні люди не соромляться себе. Вони постають перед світом щирими та добрими. Вони відкриті до нього, вони люблять усе, що їх оточує. І це надихає. Бо Господь любить нас такими, якими ми є. З нашим характером, з нашими вадами та недоліками. Бо тільки Він знає нас справжніх.

Після цього я зрозумію, що не слід ховати себе під різними масками, щоб комусь сподобатись чи виправдати чиїсь сподівання. Будь таким, яким ти є, бо кожна людина унікальна і прекрасна по-своєму.

Оксана Гальчук