Церква за 1$

Наша місія по американській землі зближається до завершення. Протягом цього часу ми мали можливість з отцем-протоігуменоном Ігорем Колісником, ЧНІ відвідати кілька парафій і провести з нашими братами і сестрами молитви і духовні роздуми, а також познайомитися з ними і священиками, які їм служать.

Мене здивувала церква, яка була куплена за долар, вразили чудові вітражі і, особливо, те, що я відчув правдиву Галичину. Адже сповідати приходилося більше двох годин підчас 4-денних місій. Я був на парафії свв. апостолів Петра і Павла, 1913 р. заснування (Spring Valley), яку обслуговує о. Василій Колопельник. Історія його покликання дуже вражаюча. Народився у Румунії, вчився в Римі, а сьогодні служить нашим вірним в США. Саме на другій його парафії св. ап. Павла, 1970 р. заснування (Ramsey, Стенфордська єпархія), церква була придбана у римо-католицької громади за символічну ціну - 1$. Вірні цих міст - це понад 70% наша нова еміграція. Слід зауважити, що вони дуже активно відвідують богослужіння.

Свій вільний від місії час я проводив у Духовному центрі Вілла св. Марії (Sloatsburg), який знаходиться під опікою сестер-служебниць.

Мала Галичина - це парафія о. Володимира Костюка біля Філадельфії (Jenkintown), так звана Михайлівка, у честь покровителя громади св. арх. Михаїла. Поряд з цією парафією знаходиться цілий комплекс будівель сестер-василіянок. Це монастир сестер, коледж для дівчат, реколекційний дім. На запрошення української школи, яка діє в суботу, ми з отцем провели кілька зустрічей з учнями різних класів.

І, звичайно, 100-літня парафія наших редемптористів у Нюарку. Напочатку її обслуговували єпархіальні священики, але від 1946 р. і по сьогодні її обслуговують редемптористи. Це дуже історична парафія, адже її відвідали великі люди нашої Церкви і народу: у січні 1922 р. митрополит Андрей Шептицький, у серпні 1968 р. патріарх Йосиф Сліпий, у серпні 1972 р. блаженний Василій Величковський. Її парохами були видатні редемптористи, які пізніше стали єпископами: Михайло Гринчишин, покійний Михайло Кучмяк, Михайло Вівчар. При парафії діяла школа, яка, нажаль, уже закрита. Залишилося тільки передшкілля, понад 10 дітей приходять, щоб в українській традиції закорінювати своє майбутнє. Один маленький хлопчик щодня приходить на заняття у вишитій сорочці і шароварах.

Звичайно, поряд з великою історичною спадщиною, ця парафія має свої виклики, адже в цій місцевості, де знаходиться церква св. Йоана Хрестителя, живе дуже мало українців. У переважній більшості тут живуть темношкірі американці. У пошуках кращої праці наші люди часто змінюють житло. Тому дорога до храму займає досить часу, але це не заважає в неділю бачити численну кількість наших вірних. Серед тижня в мене на початку були враження, що я знаходжуся на Африканському континенті, але коли приходить неділя чи свято, знову оживає маленька Україна.

Ми з отцем-протоігуменом дуже вдячні всім, хто запросив нас на ці місії, всім, хто брав у них участь, за щире українське прийняття, за спільну молитву.

Радісного і благословенного святкування Воскресіння Христового!

о. Михайло Іваняк, ЧНІ