"Світло Христа" в Карпатах

Усі з нетерпінням чекали весни і тепла, а коли усе навколо почало зеленіти та цвісти, всидіти вдома, у школі чи на роботі було важко.

І ось настали оці довгоочікувані травневі вихідні. Хтось провів їх на городі, хтось відпочивав удома на канапі перед телевізором, та, мабуть, більшість скористалася нагодою, якщо така була, і виїхала на природу.

Та що може бути краще за відпочинок у рідних Карпатах? І нехай можливий дискомфорт, метушлива компанія, недоспані ніченьки, але проміняти гори на диван з пультом багатьом не захотілося.

Отож, вирішила спільнота «Світло Христа» поїхати з 29 квітня до 2 травня на відпочинок у мальовниче селище Ямна поблизу Яремче. Там, у будиночках, що стоять справді немов у затишній «ямі», оточеній з одного боку залізничною колією, а з іншого – лісом та річкою, панував спокій, поки цю тишу не порушили галасливі «світлячки», які щасливі та повні енергії повибігали з бусиків. На обличчі усмішки, радісні вигуки – попереду спільний відпочинок.

Акліматизація до нового місця відбулася досить швидко. Кожен, знайшовши свій «спальний» куточок, почав вивчати територію і готувати вечерю. Печена на вогнищі картопля, навіть якщо й місцями недопечена, була справжнім делікатесом. Добре повечерявши, полягали спати. Зоряне небо, що легкою завісою лягало на наші голови, прогнозувало гарну погоду.

Саме так і було наступного дня. Підкріпившися смачним сніданком (дякуємо нашій польовій кухні та раннім жайворонкам-господинькам, яким не спалося), повні сил та енергії вирушили на гору Явірник. Спочатку небо не віщувало дощу, та й дорога не здавалася, що буде такою довгою. Трохи втомились, трохи помокнули, трохи проголодались… Хтось видряпався на саму вершину, комусь завадив дощ з градом, але на обличчях усіх було видно радість і захоплення. У такі моменти по-особливому розумієш прості речі й по-особливому їх цінуєш.

Дощ закінчився, гори димлять, і ми, вже майже сухі (ватра пішла усім на користь), спустились додому, де отець Григорій з братом чекали нас зі смачнющим пловом. Приємно, коли так зустрічають J.

Неділю розпочали спільною молитвою в каплиці. Лунало радісне «Христос воскрес!», прийняли Ісуса до свого серця. Попереду новий день, нові враження, нові пригоди. Одинадцять ентузіастів-добровольців на чолі з бр. Степаном і бр. Дмитром вирушили покоряти Говерлу. Ми вірили у їхні сили. Побажавши сухої погоди, все-таки відпровадили усіх з дощовиками (взявши до уваги мокрий досвід попереднього дня).

А ми тим часом вирушаємо до водоспаду Гук біля Микуличина, насолоджуємося природою, спільним відпочинком, зустріччю з Ющенком (цікаво, чим більше? ;))). Та найголовніше – встигнути приготувати їсти нашим «альпіністам» :)

На все подвір’я вже пахне вечеря. І ось вони!!! У колонках звучить: «Автобус буратін», ми виявляємо свою радість їхньому поверненню гучними оплесками, вигуками і веселими танцями. Надіємося, що настрій передався і їм, втомлені, але щасливі усі наминають гречку з шашликами біля ватри. Учетверте чуєш одну і ту ж історію про їхні пригоди, але кожен пережив їх по-своєму, тому уважно слухаєш і тішишся разом з ними.

Понеділок. Останній день нашого відпочинку. За вікном безперестанку ллє дощ – це Ямна так плаче за нашим від’їздом. На Літургії звучить Євангеліє про весілля в Кані Галилейській. А в нас тут свій бенкет – бенкет радості й відпочинку, запашний обідній бенкет, бенкет спільноти. Незважаючи на вік і захоплення кожного зі світлячків, усі здружилися і набралися нових вражень. Обличчя трішки невиспані, але направду щасливі. І наприкінці – традиційний похід у Яремче: базар «стоїть на місці», водоспад уже давно втратив свої високі пороги, «купляєшся» тепер лише на гуркіт води.

Прощаємося з горами, з колією, яка за цих три дні стала рідною (як тепер засинати без звуку потягу?), з плазунами, які «по-дружньому» віднеслися до нашої гамірної компанії, з криниченькою посеред подвір’я, що дарувала нам воду, з ґанком, що гуртував усіх щоранку…

Спільне фото на пам’ять, і по бусиках додому. Щиро вдячні отцю Григорію і братам за те, що робили цей відпочинок незабутнім, вдячні усім, хто балував нас різноманітними смаколиками, вдячні за гори, які ще будуть довго нам снитися, вдячні один одному за спільно проведений час, вдячні Богові за дар відпочинку і за дар спільноти. ДЯКУЄМО!!!

Зєльонка ;)