Успіння Богородиці - свято міста і парафії

Чимало міст у світі мають свого патрона, опікуна, який заступається за них із Неба. Тернопіль — місто з багатовіковою історією, місто зелених вулиць, затишних парків, у центрі якого віддзеркалює всю його красу і романтизм плесо мальовничого озера. На його берегах розкинули своє галуззя численні вулички, серед яких височать у небо величні храми. Багато з них з’явилися зовсім нещодавно, але є й такі, що дихають історією віків. Тернопіль, як і тисячі інших міст, щороку святкує свій день, щоправда, мабуть, зовсім невипадково це святкування припадає на празник Успення Пресвятої Богородиці. Саме Пречиста є опікункою Тернопільської землі, яка століттями благословляла цей мальовничий український край своїми ласками. Невипадково також і те, що кожного року святкування тернополян зосереджується навколо престольного празнику храму Успення Пресвятої Богородиці, який був знищений в часі окупаційного режиму і, наче фенікс із попелу, відродився в перших роках незалежної України.

Цьогоріч святкування Дня міста вражало своєю помпезністю та масштабами, проте тернополяни все ж поспішали у молитовній єдності віддати шану своїй небесній Заступниці. За давнім звичаєм у навечір’я свята, 27 серпня 2011 р., від катедрального собору Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії процесійною ходою з гімнами та піснями на устах, світлом свічок та глибокою призадумою вірні Христової Церкви переносили плащаницю Богородиці до Успенського храму, де відтак Великою Вечірнею з Литією розпочались молитовні чування.

Серця парафіян, мешканців та гостей Тернополя, які завітали до церкви, проймали різні почуття: хтось плакав над смертю Богоматері, а хтось радів з розумінням того, що вона не покинула своїх дітей після свого Успіння. У чудесному співі Вечірні братами-редемптористами та у сяйві запалених свічок душа відпочивала від життєвої суєти та підносила свої молитви до Всемогутнього Бога за посередництвом небесної Неньки.

Мабуть, кожен, хто прийшов у той вечір до храму, знайшов там саме ті слова, які були йому потрібні на життєвому шляху, адже чування не завершилось молитвою Вечірні. У напівтемряві та благодатній тиші чулися богословські роздуми братів, що почергово змінювались їх мелодійним співом. Спраглим духовної поживи серцям намагались допомогти сестри-місіонерки Найсвятішого Ізбавителя. Сестра Софія Чума, МНІ та сестра Віра Козак, МНІ десятьма кроками пропонували дійти до розуміння особи Богородиці. Кожна зупинка надихала роздумати над подією з життя Марії, а згодом до неба возносилась, наче срібним передзвоном, пісня, яка передувала роздумам кожного присутнього над самим собою, над своїм щоденним життям.

Уже близько півночі лицарі Марії, тобто члени Марійської Дружини, разом з молодіжною парафіяльною спільнотою «Світло Марії» розпочали сіяти зернята молитов вервиці у молитовному чуванні. Поміж молитвами молодь свідчила відомими в історії чудами за посередництвом Богородиці, про які згодом можна було просити в особистому благанні, яке символічним жестом — вкиданням ладану до кадильниці — возносилось, як і дим кадила, під куполи небес.

Наступного ж ранку, у день світлого звершення празнику Успення Пресвятої Богородиці 28 серпня 2011 р., до молитов парафіян долучилась незліченна кількість вірних, які у єдності прославляли Богородицю Марію у Святій Літургії, що очолив правлячий архиєрей Тернопільсько-Зборівської єпархії владика Василій Семенюк. Головний служитель Слова Божого пригадав своїй пастві, що за прикладом Богородиці повинні довіряти Богові своє життя, що слід вчитися покори у небесної Мами, аби сказати Господеві своє «так» на Його поклик.

Оля Сорока, "Світло Марії"