Там, де закінчуються дороги

Саме там, у мальовничому селі Магдалівка Підволочиського району Тернопільської області з 6 по 13 листопада 2011 р. відбулася місія, яку проводили редемптористи о. Віталій Назар, о. Марян Ференц, о. Василь Сподар, бр. Павло Вус та сестри-редемптористки Наталія Заліська та Антонія Шелепило.

До Магдалівки ведуть дві дороги. Одна довжиною 50 км - непростий і вибоїстий шлях, а коротша - 25 км польової дороги. Саме цим польовим шляхом приїхали місіонери. Парафіяни церкви Вознесіння Господнього зустріли їх тепло і радісно, а парох о. Андрій Луковський за традицією вручив ключі від храму місіонерам. «Тут є багато ключів від різних дверей, так само до кожного серця є інший ключик», - сказав отець.

Маленька гарна церковця, яку парафіяни зовсім недавно відбудували з напівзруйнованого костелу, щодня, зранку та увечері, була наповнена Божим людом. Життя мешканців Магдалівки таке ж непросте, як і дороги, що ведуть до нього, бо більшість людей не мають державної роботи і живуть лише з того, що отримають з праці своїх рук на власному господарстві.  Але щодня вони залишали свою роботу та поспішали до храму, щоб почути Боже Слово.

Місіонери відвідували мешканців в їхніх домівках, дітей у дитячому садочку і школі, спілкувалися зі вчителями про їхнє покликання, з працівниками сільської ради про цінності, які варто плекати у житті. До кожного серця старалися донести Добру Новину і пригадати, як Бог кожного любить і розкриває усім свої обійми.

Кажуть, під час місії відкривається небо. Так само відкривається небо у людських серцях, які спраглі цього неба. Здається, що не залишилося жодної душі, яка б під час цієї місії не подивилася на своє життя по-іншому - так, як дивиться на нього Бог.

Закінчилась місія урочистою Літургією, після якої молоде покоління разом з найменшими парафіянами заспівали пісень, склали подяку всім, хто долучився до місії та показали виставу про блудного сина. Потім відбулося посвячення місійного хреста і новозбудованої  каплички Матері Божої на подвір’ї храму.  Тепер цю місію буде продовжувати отець парох, доглядаючи людські душі, які Господь так рясно засіяв зерном Своєї любові…

с. Антонія Шелепило, МНІ