Чому так?

Ми досить часто задаємо собі питання, наприклад: «Чому я хворію? Чому страждають наші близькі або діти? Чому мене Бог не любить або не чує? Чому я повинен сповідатися священику?» - та багато іншого.

Насамперед, напевно потрібно розібратися в собі. Хто я є ? Що роблю? Для чого я живу? Для кого я живу? Чого від мене хоче Бог? Ми всі досить часто, або як виходить, відвідуємо церкву і ніби молимося та просимо Бога про поміч, про милосердя, про здоров’я, про покуту, за близьких та інше, але чомусь не все складається, як би хотілось. Ми не завжди можемо дочекатись у церкві та спокійно душевно поговорити із священиком та розповісти про свої проблеми, отримати корисну пораду. Ми до кінця не можемо зрозуміти Святе Письмо, або воно нам не відкривається.

На минулих вихідних, 27-28 листопада 2011 р., у монастирі св. Альфонса відбулися реколекції, де зібрались різні цікаві люди: за віком, професією, статтю, які прийняли рішення бути з Богом і, незважаючи на всі мирські проблеми, що виникають щоденно, усамітнились у пошуку шляхів вирішення своїх проблем, питань та отримання нових знань і пояснень Святого Письма. Була можливість проаналізувати своє життя, знайти себе, побути насамоті та багато іншого.

По закінченню реколекцій всі отримали благословення отця Михайла Іваняка та залишили слова подяки за турботу, тепло і неймовірну можливість пізнати Бога ближче, а ось деякі з них:

«Дякую Богу, що я мала можливість прийти на духовну розмову з Господом у монастир св. Альфонса. Побути в обіймах Господніх і ще раз відчути, як Він мене любить. І отримати силу для здійснення Господньої місії»;

«На такій щирій і тихій молитві з Богом я побувала вперше. Тут я відчула Божу присутність і спокій душі. У мені відкрилися інші погляди на життя і підхід до виховання мого сина. Дякую Богові, що я мала можливість побувати на таких реколекціях»;

«Дякую Отцю Небесному, моєму Батькові, що Він за мене дбає, опікується мною і в радості, і в смутку, я Його люблю, хочу бути слухняною і люблячою за Його любов до мене. На реколекціях не перший раз, але кожен раз після закінчення реколекцій не хочеться «йти у світ», так добре бути на спілкуванні з Отцем. Кожного разу наповнення щастям, любов’ю, радістю, легкістю. Кожен раз щось нове довідуюся про любов Отця до мене, пізнаю свою немічність і гріховність. І хочеться ще продовжувати реколекції. Із нетерпінням чекаю на наступні реколекції. Дякую Богу за Його ласку. Приходила на реколекції з думками, емоціями як гірська ріка, а після реколекцій відчула, ніби я «повноводна» ріка, так мене наповнювало щось, як вода наповнює резервуар»;

«Я щиро дякую Богові за ту можливість, побувати на духовній віднові. Це момент життя в тиші, це нагода пригадати, що Любов важливіша за все. Це те найголовніше, що я буду пам’ятати і практикувати за брамою монастиря. Ще велике дякую отцям-редемтористам за доброзичливий прийом і особливе дякую отцеві Михайлові за вміння достукатися до людського серця. Дякую Богу за те, що дозволив мені тут бути»;

«Дякуємо за такі гарні реколекції у монастирі!»

З Любов’ю та Вдячністю, учасники реколекцій