Хто така Вона?

З 2 по 4 грудня 2011 р. в монастирі св. Альфонса у Львові відбулись реколекції для дівчат. Сетри-редемптористки Наталія Коромець, Антонія Шелепило, Наталія Заліська, Тадея Яртим, Оля Молочій разом із о. Михайлом Іваняком (редемпторист), допомагали майже сорокам молодим дівчатам віднайти дорогу до Бога і до самих себе. 

Жінка... Ніби таке мале і просте за значенням слово, але скільки прихованого змісту і шарму в ньому. Весь цей зміст і наповнення внутрішнього світу жінки ми відкривали на чергових по часу проведення, але не чергових за своїми переживаннями, реколекціях у сестер-редемптористок.

Справжня жінка - це не макіяж і вишуканий одяг, це не витончені манери і дотримання всіх правил етикету, це навіть не одягнена у спідницю і хустку, але це те, що ми бачимо в її очах, в дзеркалі її душі. На цих реколекціях сестри по черзі підводили нас до розуміння жіночої сутності і ролі на землі, до завдання жінки, яке їй було призначене ще з самого початку сотворення світу.

Щоб зрозуміти, якою має бути те "наповнення серця", ми починали роздумувати з того, що таке є взагалі людина і чим її наповнив Господь при сотворенні. Людину було порівняно з товаром, але товаром, ціною якого є Відкуплення через хрест. Ці розважання з нами проводила с. Тадея.

Далі ми розважали із сестрою Наталею вже саме про жінку, про те, якими нам слід бути, аби чоловіки не змогли сказати: "Вона була гарна, доки не заговорила". Говорили про ті риси характеру, якими повинна володіти справжня жінка.

Останньою, але не менш цікавою, була розповідь сестри Антонії, про покликання жінки, про її роль для чоловіка. Про те, що жінка не є чимось другорядним чи додатком до чоловіка, а є його доповненням. Нема когось головнішого в подружжі, бо чоловік і жінка це як скрипка і смичок, як сіль і цукор - однаково необхідні.

Насамкінець науку проводив отець Михайло Іваняк, науку про жінку-еталон, еталон усіх рис жінки, як зовнішніх, так і внутрішніх, - Богородицю.

На цих реколекціях було почуто багато такого, що ми знали і до того, але все було викладено в новому світлі і в новому змісті так, що навіть там, вже слухаючи сестер, мені здавалось, що я змінююсь, що стаю більш жіночною, стаю тою "чарівною", такою, яким не може стати жоден чоловік.

Учасниця реколекцій Вікторія Пайтель

Чи часто ми сьогодні чуємо своє серце і прислухаємось до того, що нам говорить Бог? Напевно, що ні, бо круговерть нашого життя не дає можливості це зробити, а як відомо, Бог лише промовляє до нас в тиші. Тому інколи так хочеться побути в тиші, почути, що саме промовляє до нас Бог. І така можливість нам у житті дається - це реколекції, коли є можливість побути на самоті.

Така можливість випала і мені - побувати на реколекціях, які проводили сестри–редемптористки с. Тадея, с. Наталя, с. Антонія та с. Оля.

Чи часто суспільство задумується про роль жінки у нашому житті? Та напевно, що так, але одразу на думку спадає сім’я, діти, кар’єра. Чи задумувались ми про жіночу красу? Кожен скаже, що так, тай одразу будемо перелічувати якісь зовнішні ознаки красивої жінки, і це теж важливо. Але що зовнішня краса вартує без красивого внутрішнього світу жінки…

Отак і ми, дівчата різного віку, які зібралися в монастирі св. Альфонса, роздумували про роль жінки у нашому сьогоденні. Можливо, я скажу банальні фрази, але інколи стереотипи суспільства ставлять рамки жіночої краси, в які не кожна дівчина чи жінка може вписатися. Так і виникають судження про красивих і некрасивих жінок. Але в очах Бога кожна з нас є найкраща, бо кожна з нас є особистість. Так само, як квіти, які не можна порівнювати, бо кожна з них є гарною.

Але до чого ж покликана жінка? Коли ми слухали роздуми о. Михайла про Богородицю, вдивляючись в її образ, багато думок крутилось в голові: про материнство, про відданість, про покору, про жертовність, про доброту, про любов. Отак на тишині, вдивляючись в образ Богородиці, я роздумувала про покликання жінки, і чомусь на думку прийшла така фраза: «В Її очах не має осуду – лише Любов!» Тоді я зрозуміла до чого покликана жінка. Ми покликані нести у світ любов, незважаючи на зранені серця, на біль, на тривоги, на сум, не дивлячись на наш соціальний статус і професійний вибір у житті, ми просто покликані любити, любити чуйним серцем, яким нас наділив Господь…

Олеся, учасниця реколекцій