Пошуки Батька разом з блудним сином.

З 9 по 12 лютого 2012 р. в монастирі св. Альфонса у Львові відбулися реколекції для молоді з парафії Успіння Пресвятої Богородиці м. Тернополя, які провели сестри-редемптористки Марія Кінас, Тереза Водяна і Софія Чума. Протягом цих днів темою спільних розважань і молитов була притча про блудного сина.

«Ці реколекції залишили незабутній відбиток у наших серцях. А особливо цікавою була тема реколекцій. Я думаю, кожен з нас відчув себе в образі блудного сина і старшого сина. І це був той час, коли ми це зрозуміли: «Батьку мій, ти мені дав все, що було потрібно, але я цього не цінував і залишив тебе. Згодом, коли пройшов час, я зрозумів, що моє життя пусте без тебе, а моє серце наповнилось розкаянням і щирим жалем. І в цей черговий раз упадку ти не відкинув мене, але проявив милосердя, любов, терпеливість. Ти прийняв мене, і все твоє – моє. Дорогий батьку, хоч я фізично завжди був біля тебе, але духовно я блудив непрохідними хащами мого життя. Я знав і розумів, що можу вирватися з пустки лише тоді, коли встану і підведу очі на небо. Але чагарники життя заважали мені встати з колін. Проте твоя любов завжди знаходить дорогу до мого серця: у ближніх, у друзях, у тиші. Дякую, батьку, що ти завжди йдеш мені назустріч».

Віра, Христина, Назар

«На цих реколекціях я зрозумів, що Батько завжди є милосердним, і ніколи не пізно навернутися».

Михайло

«Запам’яталися запалені свічки, красиве оформлення залу, образ батька на картині Рембрандта, який  дарує своєму синові благословення, слова «Брат твій був мертвий і ожив, пропав був, і знайшовся», вечірня наука сестер, в якій говорили про мистецтво любові. Потрібно не тільки любити, але й бути любленими. Любити – вміти чекати, вміти дарувати свій час для інших. Любити – дати можливість іншому бути інакшим. також запам’яталися спільна праця на кухні, збирання посуду зі столів, прогулянка по Голоску, зимова сніжна казка, наше покликання розпізнати здатність любити, давати».

Олег, Наталя, Володя

«Нам усе сподобалося, зокрема духовне слово. Сподобався підхід сестер до молоді, креативно підібране кожне роз’яснення теми блудного сина. Картина Рембрандта, що знаходилася в конференц-залі, вразила нас своєю глибиною.

Молодь увечері збиралася разом за круглим столом і співала пісень. Теж сподобалися духовні роздуми, які називалися «пустеля», на яких ми відповідали на запитання, які заставляли нас поринути  в роздуми. Дуже вдячні сестрам та отцям-редемптористам за теплий прийом».

Діана, Іван, Марічка