150 років з дня народження о. Ван де Стратена

У 1910 р. митрополит Андрей Шептицький перебував у Канаді. При нагоді познайомився з редемптористами, бельгійцями східного обряду, й запросив їх на нашу землю, обіцяючи опіку та допомогу. У результаті домовленості 1913 р. у Галичину прибуло кілька отців з Бельгії. Багато подробиць того прибуття неможливо встановити нині. Знаємо, що о. Йосиф Схрейверс та інші отці навчалися мови й обряду у василіанському монастирі в Лаврові, що першим настоятелем групи бельгійців був о. Ван де Стратен, що на початку 1914 року вони тимчасово поселились у монастирі в Уневі. Відразу після приїзду о. Еміль мав переговори з о. Громницьким про передачу церкви в Тернополі, але воєнні дії унеможливили цей задум.

Перші сторінки історії нового Згромадження на наших землях рясніють невдачами, іншими словами, хрестами. Передусім це стосувалося самого провідника місії о. Ван де Стратена. Він, непересічний місіонер, що вдома вільно проповідував французькою і фламандською мовами, на п’ятдесятому році життя стикається з непоборними труднощами.

Розповідають, що він цілими днями ходив по своїй келії і увесь час майже безнадійно повторював поодинокі слова: “Бо-го-ро-ди-це Ді–во”... “Зна-ю, зна-єш”... Минали дні, тижні, а поступу не було помітно. Отож, вирішив виїхати в село й оселитися в українського священика, щоб створити умови, за яких хоч-не-хоч будеш змушений спілкуватись українською мовою. Та й ця спроба не увінчалась успіхом, і отець-місіонер врешті здався і через 6 місяців (на початку 1914 року) був змушений повернутись назад у Бельгію.

О. Еміль Ван де Стратен воїн Христа! Вроджений лідер. Народився 14 лютого 1862 р. у Biest. Любив жартувати, але не насміхався і не ранив словом. У навчанні і роботі був завжди рішучим, дисциплінованим.

Після другого новіціяту приступив до проведення місій. Вирізнявся красномовністю, гучним голосом, величними жестами. “У серці місіонера повинні тремтіти всі струни”, - повторював він слова отця Theyskens, редемпторист. Невдовзі він стає настоятелем місій. Віддав о. Еміль цій нелегкій справі 38 років. Деякий час він провадив другий новіціят, для підготовки місіонерів. Завжди знаходив нові підходи у проповідництві. “Звичайне не вражає людей, - казав він, - і тому ми так мало читаємо про це у хроніках”.

У Бельгії він завоював великий авторитет. Гуртував біля себе чимало людей і спричиняв багато навернень. У 1891 р. у Генті та інших місцевостях успішно боровся проти безбожних політичних організацій і угруповань. Прості люди були дуже зворушені його промовами, які він виголошував фламандською мовою. А для привілейованого класу він проповідував французькою мовою.

У Бельгії о. Еміль Ван де Стратен започаткував Літургію для військових та співпрацював з ними. Під час війни 1914-1918 р. став капеланом бельгійських біженців у Франції, очолював організацію Пресвятої Родини для чоловіків в Roeselare та в St.-Truiden. Був ігуменом в Brussel, Antwerpen та в Luik, де помер 17 липня 1924 р.

"Подвижники ЧНІ"