Великопосні реколекції, роздуми 1

Час Великого посту – це час дороги. Тривалість цієї дороги 40 днів. Цією дорогою пройшов Христос Відкупитель, несучи на своїх раменах хрест спасіння. Ми з вами, ідучи за Христом, стаємо разом з Ним на цю Хресну дорогу, несемо свій хрест. У кожного він різний, але єднає нас всіх ця дорога. На ній ми зустрічаємо біль, розчарування, відкинення, але також бачимо вірність і геройські вчинки любові.

Запрошуємо вас взяти участь у великопосних реколекціях. Нашими роздумами стануть події хресної дороги Ісуса Христа. Кожного дня вам будуть запропоновані наступні уривки.

1. Ісус засуджений на хресну смерть

Стихира гл.6:  Сьогодні Владика світу стоїть перед Пилатом,* і на хрест віддається Творець усього,* як агнець  ведеться з волі своєї,* цвяхами прибивається і в ребра проколюється,* і з губки напоюють Того, Хто манну, як дощ, посилав,* по щоках б’ють Спасителя світу,* над сотворителем всього знущаються раби його.* О, яке чоловіколюбство Владики, що за мучителів молився до Отця Свого, кажучи:* Отче, прости їм гріх цей,* бо не знають беззаконники, який злочин учиняють.

Владика неба і землі засуджений своїм творінням! Чи не Йому належить судити людину? Адже від Нього вона відвернулась, Його закони переступила, Його образ розтоптала у собі. Та Він мовчки стоїть перед натовпом, якому належить суд Божий, і в тій мовчанці промовляє: «Я не прийшов судити вас, але спасти!» (Йо.12.47).

Як часто ми засуджуємо на «страту» людину, з якою так близько живемо, зустрічаємося щодня. Ми не даємо їй шансу стати іншою, а прирікаємо жити з нашим вироком, який так вміло розголошуємо…

«Язика ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. Ним благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і прокляття» (Як.3.8-10).

Осуджуючи, ми не бережемо імені ближнього, ми нищимо в ньому образ Бога, який відновив в нас Христос, стоячи перед Пилатом і приймаючи вирок смерті. Мовчки, бо Ним керувала любов.

О Божественний Спасителю, засуджений людською злобою, дай мені відваги зробити сьогодні постанову залишити суд Тобі, не прирікати людей ходити сплюндрованими моїм осудом і брудом. Освяти своїм мовчанням мої уста, щоб з них виходило благословення, а не прокляття!