Великопосні реколекції, роздуми 2

Стихира гл.3: Кожна частина Святого Тіла зневагу за нас перетерпіла:*голова — терновий вінок, лице — обпльовування,* щоки — удари, уста — жовч, розбавлену оцтом,* вуха — огидну зневагу, плечі — биття,* руки і ноги — цвяхи, ребра — списа,* і все Тіло — розп’яття на хресті.* Ти, що постраждав за нас і від страждань визволив нас,* чоловіколюбства ради зійшов до нас і підніс нас,* Всесильний Спасе, помилуй нас.

Збитий до нестерпного болю, але з очима, повними любові, бере хрест! Саме для того зійшов Божий Син на знищену гріхом і втомлену стражданням землю. Прийшов, щоб понести з нами наші болі і терпіння.

Скільки разів ми питали: «Чому?»; «Чому страждав Він? Чому страждаю я?». Незрозумілим таїнством є людське терпіння. І не було жодної людини на землі, яка б пройшла свій шлях без мук душевних чи тілесних. «Де Бог в моїх терпіннях?» – стогне змучена тяжким життям душа. А Він плаче з тобою, Він терпить з тобою в недостатках, в непорозуміннях, в скандалах, в пияцтві, в хворобі дитини… Він терпить і шепоче слова, які в гаморі світу ми так рідко здатні почути: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас!» (Мт.11.28-30).

Христос відважно став лицем в лице зі своїм хрестом, а нам додав надії, кажучи: «Вашими стражданнями спасете душі ваші». (Лк.21:19)

О мій Ісусе, додай мені відваги цілувати мій щоденний хрест, додай мені віри в твою присутність в моїх болях, додай мені мудрості, щоб мої терпіння не були марними через нарікання, а відкрили мені двері Раю!