Великопосні реколекції, роздуми 3

3. Ісус вперше падає під  тягарем хреста

Стихира гл.8: Коли взяли Тебе беззаконники, Господи,* то під час страждань взивав Ти:* “Хоч і погубили ви Пастиря і розігнали дванадцять овець, моїх учнів,* та я міг би виставити більше, ніж дванадцять легіонів ангелів.* Але я терплю, щоб сповнилося все невідоме і таємне,* що я провістив вам через моїх пророків”.* Господи, слава Тобі!

О незбагненна мудросте християнського терпіння! Як це падає Той, Хто «ангелам своїм повелить і берегтимуть тебе на всіх твоїх дорогах, і на руках Тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь» ( Пс. 90).

Падає Творець, щоб піднести з упадку своє людство!

Розчарування і падіння неминуче присутні в людській долі, але це завжди шанс, щоб здобувати мудрість, щоб зростати у зрілості, щоб шукати в собі джерело Божої сили, яка піднімає з гріха і робить благороднішим серце.

Падає Син Бога, але встає знову і йде далі, щоб додати мені мужності піднятися з моєї безнадії, шукати сенс, коли його не бачу. Встає з хрестом і простягає мені руку,  щоб малі і великі розчарування моїх буднів не зламали сили Духа, бо «Той, хто страждав і сам був випробуваний, може допомогти тим, що проходять через пробу» (Євр. 2, 18).

Незбагненний і великий Боже, навчи мене приймати мої упадки як цінну нагоду для того, щоб визнати свою слабкість, бути вирозумілим до чужих помилок, здобувати життєву мудрість. Навчи мене не втрачати надії, а вхопитися за твою руку, яку простягаєш, щоб мене підняти.