Великопосні реколекції, роздуми 5

5. Симон  Киринеєць допомагає Ісусові нести хрест

Сідальний, г.2. Ти, що просвітив землян і покликав грішників на покаяння,* не відлучи й нас від твого стада, Пастирю добрий.*Віднайди, Владико, нас заблуканих і залічи до твого стада,* як єдинодобрий і чоловіколюбець.

«Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться» ( Лк. 9, 23)

Не думав йти за Ним, не планував присвячувати час, зрікатися своїх планів. Його заставили допомогти… Схопили і наказали нести чужий хрест. Та коли разом з Ісусом  взяв той тягар на плечі, коли зустрівся з поглядом, якого до цього часу ніколи не бачив, то немовби торкнувся таємниці любові.

Ми теж щодня покликані вдивлятися в очі Бога в наших буднях. Прості добрі вчинки освячують життя: присвятити час своїй дитині, прийняти іншу людину такою, якою вона є, не бажати зла і безліч інших малих справ, в яких зрікаємось себе, дають нам шанс торкнутися таємниці любові.

«І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само» (Лк. 6, 31).

Мій дорогий Боже, навчи мене зрікатися себе, коли зовсім не хочеться брати «чужі хрести», навчи мене служити іншим, щоб не розминутися часом з Тобою на моїй життєвій дорозі, бо знаю Твої слова: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт. 25, 40) . Дай пригадати їх в потрібну хвилину!