Великопосні реколекції, роздуми 10

10. Ісус обнажений і напоєний жовчю

Стихира г. 6: Жениху, кращий від усіх людей,* що нас запросив до духовного бенкету на своїм весіллі!* Участю у твоїх стражданнях здійми з нас нужденну одіж гріхів,* прикрасивши нас одежею слави твоєї краси*, та вчини нас, Милосердний, світлими учасниками твого царства.

Зірвали останній мізерний захист, обнажили знівечене тіло…Стоїть Ісус нагий серед юрби, щоб покрити гріховну наготу людини. Отець послав свого Сина, щоб одягнути нас у свою славу, щоб передати нам спадкоємство, зробивши з нас своїх дітей: «Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги» (Лк. 15, 22).

Цілий світ шукає слави і багатства, Христос стоїть нагий, зі знаряддям ганебної смерті, звертаючись до людства: «працюйте, не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне»( Йо. 6, 27).

Як часто ми присвячуємо все своє життя, щоб здобути маєтки, дорогий одяг, вишукану їжу, а забуваємо про те, що життя минає як сон, і ще ніхто не забрав зі собою в домовину свого майна. Не раз в стремлінні за тим, щоб «мати», не бути гіршим за сусіда, ми не встигаємо бути людьми. Що нам залишиться коли станемо перед Богом? Бог не спитає нас скільки ми заробляли, коли жили на землі, в що одягалися, чим насичувалися. Він спитає нас, що ми зробили для того, щоб стати гідними Його царства…

Мій дорогий Спасителю, навчи мене розрізняти справжні цінності, «одягатися» в добрі вчинки, насичуватися твоїм словом, щоб твої терпіння не були марними.