"Світло Христа" здобуває духовність серця

7-8 березня 2012 р. молодіжна християнська спільнота «Світло Христа», яка діє при церкві св. Йосафата у Львові, зібралася на реколекції в монастирі св. Альфонса. Роздуми на тему «Духовність серця» провадив о. Юрій Меуш, редемпторист.

Духовні науки, в яких учасники розглядали своєрідні складові людини – розум, тіло, серце з його зраненнями, емоціями, пристрастями, в якому поряд існують Бог і наше «Я» - були лише додатком до того, що робив Святий Дух через спільну та особисту молитву, спілкування й перебування поряд з іншими.

Так радісно було знаходитися в колі гарних людей, які мають відчинені серця для бажаючих у них заглянути. Так радісно було відчувати справжню любов на собі, серцем і душею, а в першу чергу так радісно було спілкуватися з Богом і відчути, як сильно Він нас любить, як багато Він нам віддає, і як чудово, що ми Його діти. Один день, що відчинив моє маленьке серце, ледь помітне для оточуючих, і зумів змінити щось особливе в мені, допомогти відчути, що це бути на колінах перед Господом, відчути, як це по справжньому жити і думати в першу чергу серцем.

Є серця великі і маленькі, відчинені і зачинені, щасливі і сумні, але в кожному серці є Бог і Його любов, яку Він нам дарує, яку Він нам фактично віддає за звичайне «спасибі». Кожне серце є поранене, кожне серденько, на мою думку, знає, що таке біль, а отже й знає, як це по справжньому жити і бути, але на кожну рану, яка б вона не була, є зцілення, а саме Божа ласка, і тому я думаю, що варто жити з Господом, бо Він, мабуть, є найкращий лікар, такий, що зцілить і допоможе знайти відповіді на загублені питання.

Протягом реколекцій я зрозумів, що не варто ховатися і вічно блукати в очікуванні дива, бо ми самі їх творимо і породжуємо – власні дива. Варто жити і радіти, допоки є час, радіти з Богом.

Один Божий день, день, що змінив наші маленькі, ледь помітні серця, дав можливість відчути, як це жити Богом, як це бути справжнім собою, як це шукати відповіді на давно забуті питання, як це любити життя. Таке, яким воно є насправді. Спасибі…

Олександр Марчук

Гадаю, що реколекції завжди є гарною нагодою укріпитися в тому християнському стилі життя, який ми, молодь, намагаємося провадити. Адже навколо є стільки альтернатив – мусимо знаходити їм відсіч і підтримувати одне одного в нашому виборі, який, насправді, нас рятує і дає змогу справді відчути автентичне життя, без штучних підсолоджувачів та консервантів. Як cказав отець Юрій, «справжнє християнство – це мати добре серце». Не можемо боятися бути добрими, хоча часто кажуть, що добросердим всі поганяють. «Бог мій і все моє». Чого іще потрібно людині?

Також на цих реколекціях мені сподобалася частина про рани наших сердець, які дуже часто є причиною наших злих вчинків, і здатність Бога їх зцілити. Кожна людина має величезну гідність Божої дитини, яку інколи плямує гріх і отримані упродовж життя зранення, але це не означає, що маємо таких людей відкидати – навпаки, лише любов і терпеливість може загоїти і зцілити їх.  

І, звісно, дуже гарно, що була нагода поспілкуватися із відкритими людьми, які теж шукають Того, Хто єдиний нам дуже потрібен. І Кому ми теж найбільше потрібні :)

До наступних зустрічей!

Наталя Пилатюк