Великопосні реколекції, роздуми 11

11. Ісуса прибивають до хреста

Стихира гл.7: Коли беззаконники прибили на хресті Господа слави,* Він промовив до них:* “Чим Я вас засмутив або чим прогнівив?* Хто, крім Мене, рятував вас від скорбот?* І чому тепер відплачуєте Мені злим за добре?* За стовп вогненний — на хресті Мене прибили;* за хмару — могилу Мені викопали,* за манну —  жовч Мені принесли,* за воду — оцтом Мене напоїли.* Надалі покличу народи,* і вони прославлять Мене з Отцем і Святим Духом”.

«Це моє тіло, що за вас ламається… це моя кров, що за вас проливається» (Лк. 22, 19-20).

«Ніхто не має більшої любови, ніж той, хто життя своє віддає за своїх друзів» ( Йо 15, 13).

Розпростерта Любов на хресті! Ніщо вже не може втамувати болю! Стукіт молотка зливається з гомоном натовпу, стогін Христа зноситься до самих небес.

Ми постійно прагнемо свободи. Христос дав прибити до дерева свої руки і ноги, щоб подарувати нам свободу Божих дітей.

Сучасна людина хоче бути вільною від відповідальності, від норм, від законів, від сумління. Хоче задовольнятися приємними миттєвостями життя. «Життя коротке, хочу бути вільним, хочу все спробувати!». Люди не вміють брати відповідальності один за одного, за свої вибори. Розпадаються сім’ї, страждають діти. Ми хочемо бути вільними від чужих тягарів та стаємо рабами своїх. Шукаючи свободи, стаємо рабами гріха, бо не там шукаємо. Справжня свобода пов’язана з відповідальністю, зі здатністю нести тягарі один одного.

«Нову заповідь даю вам: щоб ви любили один одного!» (Йо. 13, 34).

Ісусе розп’ятий, прошу в Тебе сьогодні свободи серця, звільни моє серце з кайданів пристрасті і гріха. Дай мені мудрості бути відповідальним за свої вчинки, хорони мене від сваволі, навчи любити так, як Ти заповідав!