Великопосні реколекції, роздуми 14

14. Тіло Ісуса вкладають до гробу

Ірмос: Не ридай наді Мною, Мати,* бачивши в гробі Сина,* що Його Ти в лоні зачала безсіменно,* бо воскресну і прославлюся,* і вознесу зі славою безупинно як Бог* тих, що з вірою і любов’ю Тебе величають.

«Світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, – лихі бо були їхні діла» (Йо. 3, 19). Не впізнало творіння в Ісусі свого Бога. Володаря неба і землі поклали до гробу.

Судячи по-людськи, це остаточна поразка, нема ніякої надії, бо коли закопуємо домовину померлого в землю, розуміємо що це кінець. Вже назад нічого не повернути…

Тим хресним шляхом Господь творив новий світ, нову землю і нове небо, тепер пішов туди, звідки вийшов. «Іду бо приготовити вам місце; в домі Отця мого багато жител» (Йо. 14, 2).

Ми влаштовуємо зручно своє життя на землі, будуємо будинки, а вкінці нам вистачає тільки кусок дерева, з якого зроблено домовину. Ми мусимо вернутися туди, звідки вийшли. Пригадаймо сьогодні про наш небесний дім, про те, що Христос пройшов весь той страшний шлях, щоб повернути нас до батьківського дому, щоб повернути нам гідність дітей Божих. «Хто в мене вірує, той навіть вмерши – житиме!» (Йо. 11, 25).

Мій божественний Спасителю, зішли на мене зі своїх святих небес благодать, щоб міг пам’ятати про свій небесний дім і все життя прямувати до нього!