Мовчазна краса, що кричить для світу

---

З 23 по 25 березня 2012 р. сестри-редемптористки провели чергові реколекції для дівчат, які перебувають у пошуках відповіді на запитання про суть монашого життя та причину Господнього запрошення до такої посвяти.

Початок духовним роздумам поклала Літургія Напередосвячених Дарів, після якої відбулось знайомство між учасницям та сестрами. Вже з першого вечора реколекцій дівчата мали нагоду придивитись ближче до богопосвяченого життя. Сестра Антонія Шелепило, МНІ у своїй науці спробувала відкрити сенс монашого життя, презентуючи результати опитування богопосвячених осіб про причини та мотивації вибору життя за євангельськими радами. Шукати відповіді на це непросте запитання допомагав і досвід сивої давнини, а саме історія виникнення монашества та знайомство із великими святими, які були «законодавцями» монашого правила і великою опорою для Церкви.

Другого реколекційного дня с. Наталя Коромець, МНІ розповіла про три монаші обіти, на яких збудоване богопосвячене життя. «Саме ці євангельські ради, як їх по-іншому називає Церква, якими жив і навчив нас жити Христос, є відповіддю на такі важливі людські потреби, як бажання мати владу, володіти і бути бажаним. Послух, убожество і дівицтво є тим радикальним шляхом, на якому Бог дає силу перемагати ці бажання», - сказала сестра.

А після обіду гість реколекцій - сестра Гільдегард Данкл, МНІ, поділилася досвідом свого монашого життя, яким живе вже 47-ий рік. Людина, яка народилась в Німеччині, там вступила в монастир місійних сестер-редемптористок, згодом провела 25 років на місіях в далекій Японії, а тепер вже більше десяти років живе в українській спільноті редемптористок, розповіла про те, як Бог кликав її, як показував шлях, а часто лише шматок дороги, по якому необхідно йти, не маючи нічого, крім цілковитої довіри до Нього. Сестра Гільдегард запрошувала дівчат шукати свій шлях, своє покликання. «Бог хоче бачити кожного з нас щасливим, тому не бійтеся!» - ці слова сестри, мабуть, запам’ятала кожна учасниця реколекцій.

Суботній вечір був часом запитань дівчат про монаше життя. Когось цікавив розпорядок дня, інші хотіли дізнатися, який обіт найважчий або як святкують Великдень і Різдво у монаших спільнотах…

Протягом цього дня учасниці мали можливість для сповіді та духовної розмови з редемптористом о. Михайлом Іваняком.

Завершився день роважанням над уривком із Святого Письма про дорогу учнів до Емаусу.

У неділю відбулася традиційна частина наших реколекцій – ділення. Кожна учасниця розповіла, що нового дізналася під час тих днів, за що хоче подякувати Богові та з яким серцем повертається додому.

 

Я знову вражена, я збагачена і просто сповнена нового, що колись було цілком незнаним. То так важливо шукати і вміти знаходити, прагнути зрозуміти своє покликання, і врешті коли знайти безперервно плекати. Бо, певно, саме так я чи ти, ми разом, кожен по одинці зможе реалізовувати себе і спонукати до зростання. І саме реколекції з любими сестрами-редемптористками особисто мені щоразу допомагають віднаходити у собі якісь нові риси, вподобання і глибокі розважання над собою. Я вчусь. Від них набираюсь досвіду, переймаю їхню радість у вірі. 

"Мовчазна краса, що кричить до світу" ...Так, і цю монашу красу, неповторність і простоту помітно серед натовпу. І не тому, що в них чорний габіт, а тому що вони у своєму красивому габіті по цій дорозі життя, по його вулицях залишають світло і слід Любові. 

І я не можу не захоплюватись, адже вони так щиро хотіли поділитись з нами, дівчатами, своєю історією монашого життя і порадити нам, як жити щасливо, аби знайти своє покликання, вміти зробити вибір і служити людям та Богу.

Дякую Вам, любі сестри за Ваші старання, за Вашу працю. Дякую, що любите нас, молодих дівчат. :)

Дякую дівчатам за їхню щирість і бажання дружити. Деякі з них вже стали мені дуже дорогі.

Настя Колосовська

 

Хто вона, дівчина в чорному? Чому саме обрала таке життя? Навіщо зреклася усього?

Напевно в кожного виникають такі запитання, коли на вулиці побачимо монахиню. І для більшості людей ці питання так і залишаються без відповідей. Але мені, і ще багатьом дівчатам, які зібралися і реколекційному будинку отців василіан, цими вихідними вдалося трішки відкрити завісу життя сестер–редемптористок.

Хто вона, дівчина в чорному? – Вона і є ота мовчазна краса, яка завжди усміхається у відповідь, коли до неї звернути навіть лише погляд.. Її очі завжди випромінюють щастя, радість, доброту.

Чому саме обрала таке життя? – Вона почула голос Бога і на його запитання дала ствердну відповідь. Жодної хвилини не вагаючись у тому, що Він дає їй лиш ті бажання, які вона може здійснити.

Навіщо зреклася усього? – Вона зреклася лише марнот цього світу, тому що відчула безмежну Божу любов. Вона стає духовною мамою, незважаючи на свій вік,  для кожного, хто зустрічається на її життєвій дорозі. Вона дарує кожному частинку Божої любові, яку несе в собі.

Слухаючи свідчення сестер, вдивляючись у синь небес, вслухаючись у шум вітру та цілковиту тишу, мені на думку спали віршовані рядки. Можливо,  з погляду правильності написання віршів, не все правильно сказано, не дотримані певні правила віршування, але ці слова сказані з глибини мого серця з вірою в Його безмежну любов:

 

Я тільки починаю з Богом жити,

Я вчуся вірити й любити,

Прощати й прощення просити.

Ніхто не скажу, що дорога ця легка…

Я буду падати, але я зможу встати, 

Бо гріх свій зможу я здолати!

Тримаючи Бога за руку,

Йдучи у світ, шукаючи добра,

Знайду любов, оту безмежну й щиру,

Яка спасе мене від небуття!

Олеся Журба