Некролог Львівської провінції: Квітень

---

2 квітня

ЧАРНЕЦЬКИЙ МИКОЛА, народився 14 грудня 1884 року в селі Семаківці (тепер Івано-Франківська обл). Після закінчення гімназії у Станіславові з благословення вл. Григорія Хомишина в 1903 р. поїхав до Риму на навчання, яке закінчив в 1910 р. із подвійним докторатом з філософії та богослов’я. 2 жовтня 1909 р. у Станіславові отримав священичі свячення. Після повернення з Риму стає професором у Станіславівській семінарії, а у скорому часі і духівником. На цьому місці залишається до літа 1919 р. У серпні 1919 р. вступає до Згромадження редемптористів та розпочинає новіціат, а 16 жовтня 1920 р. складає перші обіти та переїжджає до Станіславова, де стає магістром дому (економ, заступник настоятеля), а також продовжує викладати в семінарії. На початку 1922 р. о. Миколай є у Збоїсках як соцій новиків, а з вересня цього ж року – викладач польської мови та релігії в новоствореному ювенаті. Вічні обіти склав 16 жовтня 1923 р. Короткий час був префектом студентів. З 1926 р. на Волині – Костополь, Ковель та додаткові колонії по всій Волині. 22 січня 1931 р. о. Миколая номінували Апостольським Візитатором для Волині, Підляшшя і Полісся. Хіротонія відбулась 8 лютого 1931 р. у Римі в церкві св. Альфонса з рук владик Г. Хомишина, І. Мелє та П. Бучіса. З 1939 року і до свого ув’язнення владика перебуває у Львові в монастирі редемптористів. 9 жовтня 1939 р. митр. Андрей Шептицький іменує вл. Миколая екзархом Волині і Холмщини. У часі німецької окупації - професор Богословської Академії у Львові. 11 квітня 1945 року відбувся арешт владики Миколая. Після довгого слідства, вирок - як "агентові Ватикану" - 10 років у зоні посиленого режиму. Але звільнився владика лише в 1956 році і поселився у Львові, де через три роки помер 2 квітня 1959 р., на 75-му році життя, 39-му році перших обітів, 36-му році вічних обітів, 50-му році священства та 28-му році єпископства. 27 червня 2001 р. блаж. Папа Іван Павло ІІ у Львові проголосив вл. Миколая блаженним, у липні 2002 р. його тлінні останки перенесено із Личаківського кладовища до храму св. Йосафата.

8 квітня

ШАВЕЛЬ СТЕПАН, народився 7 січня 1910 року в селі Жирівка (тепер Пустомитівський р-н, Львівська обл.). Після закінчення ювенату у Збоїсках у 1928 році вступив до Згромадження редемптористів і 28 серпня 1929 р. склав перші обіти та поїхав на навчання до Бельгії. 21 вересня 1932 р. складає вічні обіти, а 12 серпня 1934 р. отримав священичі свячення з рук блаж. вл. М. Чарнецького. З 1935 р. о. Степан викладає в ювенаті аж до 1939 року. На початку війни виїхав до Канади, де він служив в різних місцях (на жаль, про його служіння в Канаді немає даних). Помер отець Степан 8 квітня 1988 р., на 78-му році життя, 59-му році перших обітів, 56-му році вічних обітів та 54-му році священства.

14 квітня

ЛЕБ’ЯК ІВАН, народився 8 лютого 1918 року в с. Жирівка (тепер Пустомитівський р-н, Львівська обл). За прикладом свого старшого брата Дмитра навчався в ювенаті у Збоїсках. Опісля, у 1936 р. розпочав новіціат, а перші обіти склав 19 серпня 1937 року та розпочав навчання в семінарії на Голоско. Через війну продовжував навчання в Тухові (вересень 1939 – січень 1942), пізніше у Львові в монастирі на вул. Зибликевича (тепер Івана Франка). 3 січня 1943 року із рук блаж. владики М. Чарнецького отримав священичі свячення. Його священича послуга не була дуже активною, бо ще в часі війни захворів на ноги, ходив із палицею. З 1946 р. отець Іван в числі інших перебуває в єдиному на той час монастирі на Голоско, а з жовтня 1948 до літа 1950 р. в Уневі. Після ліквідації монастиря в Уневі він поїхав до свого родинного дому, до рідної сестри Емілії, яка була монахинею. Тут він, хворіючи на ноги, все ж таки ніс тиху священику послугу для місцевих греко-католиків. Помер о. Іван 14 квітня 1974 року, на 56-му році життя, 37-му році перших обітів, 34-му році вічних обітів та 31-му році священства.

17 квітня

ДЕЛАНОУ ПЕТРО (БОГДАН) (DELAUNOY PIERRE (HIPPOLYTUS), народився 28 лютого 1865 року в Thientain, Бельгія. У 1903 році розпочинає новіціат та отримує ім’я Іполит, а через рік, 19 березня 1904 року, складає перші обіти. Вічні обіти правдоподібно склав у 1907 р. До 1913 року брат Іполит перебуває в кількох монастирях у Бельгії. 21 серпня 1913 року разом із групою перших редемптористів приїхав до Галичини, в Унів. Тут всі називають його брат Богдан. В Уневі виконував всі необхідні роботи – куховар, захристіянин, садівник і т.д. У вересні 1919 року разом із всіма переселився до Збоїск, де займався господаркою монастиря. У 1921 або 1922 р. повернувся до Бельгії, тут у 1924 році тяжко захворів. Весь час мріяв повернутися до Галичини, але судилось померти йому на батьківщині, у Бельгії – 17 квітня 1942 р., на 77-му році життя, 38-му році перших та 35-му році вічних обітів.

18 квітня

ВАН ДЕ БОШ ЛУЇЗ (VAN DEN BOSSCHЕ LOUIS), народився 10 лютого 1887 року в Antwerpen, Бельгія. У 1905 році він вступає до Згромадження, рік новіціату, і 29 вересня 1906 р. Луїз складає перші обіти, а через три роки, у часі навчання, вічні. Священичі свячення отримав 29 вересня 1911 року і спочатку служив у Бельгії. 21 серпня 1913 року разом із групою перших редемптористів приїхав до Галичини, в Унів. Однак довго тут не був, бо вже в липні 1914 р. він є в Канаді, де служив до липня 1924 року. За той час написав і видав кілька невеликих книг. Опісля повернувся до Бельгії, але тут починає служіння для українців у Бельгії, Люксембурзі, Англії та Франції. Помер отець Луїз 18 квітня 1938 р., на 51-му році життя, 32-му році перших обітів, 29-му році вічних обітів та 27-му році священства.

18 квітня

КРАЄВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР, народився 1 липня 1902 р. в с. Берестя біля Перемишля. У 1923 році вступає до Згромадження та розпочинає новіціат, а 28 серпня 1924 р. складає перші обіти та розпочинає навчання в Бельгії. 21 вересня 1928 р. склав вічні обіти в Бо-Плато, 15 серпня 1929 р. отримав священичі свячення у Празі з рук вл. Діонізія Ніяраді. З 1930 до 1936 р. отець Володимир є вчителем у ювенаті, а опісля їде до Канади, де до 1946 р. був місіонером по Канаді та США. Опісля засновує редемптористську станицю в Ньюарку, а з 1948 р. стає настоятелем монастиря та церкви (1948-1961; 1964-1968). У 1961 р. Йорктонська віце-провінція отримала статус провінції і першим протоігуменом став отець Володимир (1961-1964 р.). З 1964 до літа 1968 р. отець Володимир був настоятелем у Торонто, а в липні 1968 р. їде до Вашингтону як адміністратор парафії, та вже з січня 1969 р. він уже в Австралії в Пеннант Гінс біля Сіднею. Відвідує українців по всій Австралії та Новій Зеландії. З 1971 по 1979 р. - настоятель в Адамстаун, Ньюкасл. Помер отець Володимир 18 квітня 1979 р., на 77-му році життя, 55-му році перших обітів, 51-му рові вічних обітів та 50-му році священства.

21 квітня

КОРБА ВОЛОДИМИР, народився 16 липня 1910 року в селі Глинна (тепер Пустомитівський р-н, Львівська обл.). Після закінчення навчання в ювенаті у Збоісках вступив до Згромадження. Відбувши рік новіціяту, 28 серпня 1929 року склав перші обіти і поїхав до Бельгії на навчання, де 21 вересня 1932 р. склав вічні обіти, а 12 серпня 1934 р. з рук блаж. вл. М. Чарнецького отримав священичі свячення. З 1935 р. отець Володимир служить у Канаді як парох або помічник пароха в таких містах: Йорктон (1935-1950 рр.), Роблін (1950-1959 рр.), Вінніпег (1959-1960 рр.), Віньярд (1960-1962 рр.), Саскатун (1962-1978 рр.), Айтуна (1978-2001 рр). У 2001 році через важкий стан здоров’я о. Володимир переїхав до Саскатуна, де і помер 21 квітня 2006 р., на 96-му році життя, 77-му перших обітів, 74-му році вічних обітів та 72-му році священства.

30 квітня

ЯКИМОВИЧ МИКОЛА, народився 23 листопада 1901 р. в с. Серафимивці на Івано-Франківщині. У 1923 році вступає до Згромадження та розпочинає новіціат, а 28 серпня 1924 р. складає перші обіти. Семінарійну освіту здобував у Збоїсках та в Бо-Плато, Бельгія. 28 серпня 1928 р. склав вічні обіти, а 15 вересня 1929 р. у Львові отримав священичі свячення. Опісля був вчителем в ювенаті. У 1931 р. поїхав до Тернополя де був до 1939 р. При першій окупації більшовиків перебував на Лемковщизні. У часі німецької окупації повернувся до Тернополя, а з 1944 р. отець Микола є у Станіславові, опісля на Голоско. У часі підпілля проживав зі своїм братанком у с. Кривчичі біля Львова та ніс духовну послугу в підпільній Церкві. У 1975 р. тяжко захворів, операція продовжила отцю життя ще на 10 років. Помер отець Микола 31 квітня 1985 р., на 84-му році життя, 61-му році перших обітів, 57-му році вічних обітів та 56-му році священства.