Некролог Львівської провінції: Травень

---

3 травня

ГЕРМАНЮК МАКСИМ, народився 30 жовтня 1911 року в селі Нове Село Жовківського р-ну Львівської обл. У 1927 році продовжив гімназійне навчання в ювенаті редемптористів у Збоїсках, де навчався до 1932 р. Того ж року вступив до монастиря і розпочав новіціат, а наступного року 28 серпня склав перші обіти і виїхав до Бельгії на навчання, яке тривало до 1938 р. Цього ж року у Львові 4 вересня отримав священичі свячення із рук вл. Миколая Чарнецького. З 1939 р. продовжує навчання у Бельгії в католицькому університеті в Лювені на двох факультетах одночасно: богословському та орієнтальному (вивчаючи східну філологію, ассиро-вавилонську та єврейську мови). У 1943 р. захистив докторат з біблійного богослов’я, а опісля в цьому ж університеті отримав найвищий ступень Maitre Agrege. З 1945 по 1948 р. займається душпастирством українських емігрантів у Бельгії. У жовтні 1948 р. був назначений на трирічний термін протоігуменом редемптористів у Канаді. У 1950 р. засновує та очолює редакцію богословського квартальника «Логос». 19 березня 1951 р. отримав номінацію на єпископа-помічника екзархату в Манітобі. Хіротонія відбулася 29 червня 1951 року. 13 березня 1955 р. вл. Максим стає коад’ютором вл. Василя Кадики, а 5 квітня 1956 р. апостольським адміністратором екзархату у Вінніпезі. Та вже того ж року 3 листопада вл. Максим отримав номінацію на архиєпископа-митрополита Вінніпезького. 12 лютого 1957 р. відбулась інтронізація першого митрополита УГКЦ поза Україною. Митр. Максим брав активну участь на 4 сесіях ІІ Ватиканського Собору і був першим, хто запропонував колегіальне правління в Католицькій Церкві. У 1977 р. митр. Максим був призначений членом Ради секретаріату Синоду єпископів у Римі. У 1983 р. був відзначений Офіцером Ордену Канади, який вручив йому генеральний губернатор Канади Едвард Шраєр. Наступного року був призначений членом Папської комісії для ревізії Кодексу східного канонічного права. У 1988 р. митр. Максим святкував 50-ліття священства і тоді отримав Honoris Causa від Колегіі св. Михаїла в Торонто. У 1992 р. Папа Іван Павло ІІ прийняв резиґнацію митр. Максима. У 1994 р. отримав найвище відзначення від провінційного уряду Манітоби – Captain of the Order of the Buffalo Hunt. Помер митр. Максим 3 травня 1996 року на 85-му році життя, 63 році перших обітів, 60-му році вічних обітів, 58-му році священства та 45-му році єпископства.

 

5 травня

ДАНЬКІВ ІВАН, народився 26 березня 1930 р. у селі Кропивник Старо-Самбірського р-ну Львівської обл. Після закінчення середньої школи в Добромилі поступив у Дрогобицький нафтовий технікум, а в 1960 р. отримав спеціальність інженера автоматики і телемеханіки у Львівській Політехніці. У тому ж часі знайомиться із редемптористами і 19 серпня 1963 р. вступає до монастиря, приймаючи облечини. Через рік склав перші обіти на три роки, а 21 вересня того ж 1964 року отримав священичі свячення із рук вл. В. Величковського. Вічні обіти склав 19 серпня 1967 р. Працював о. Іван інженером у фізико-механічному інституті, але ця праця займала багато часу і він не міг служити людям як священик, тому у скорому часі інженер стає електриком, а опісля і кочегаром. Це давало йому можливість більше часу посвячувати душпастирському служінню. Після виходу із підпілля о. Іван поселився в монастирі св. Климента, що по вул. Івана Франка, 58, а згодом були інші місця служіння – Тернопіль, Новояворівськ і знову Львів, але цього разу в монастирі св. Альфонса, де коротко був також ігуменом. Помер отець Іван 5 травня 2009 р., на 79-му році життя, 46-му році перших обітів, 42-му році вічних обітів і 45-му році священства.

 

9 травня

РЕПЕТИЛО БОГДАН, народився 10 вересня 1913 року в селі Конюшки Королівсьлькі, Самбірський р-н Львівської обл. Його мати була рідною сестрою блаженного владики Григорія Лакоти. Після закінчення підготовчої освіти у своєму селі продовжив гімназійне навчання в ювенаті редемптористів у Збоїсках, після чого вирішив вступити до монастиря. 18 серпня 1933 р. розпочинає новіціат, а через рік 19 серпня складає перші обіти та розпочинає семінарійне навчання. 2 серпня 1939 року із рук вл. Миколая Чарнецького в монастирській церкві у Львові (тепер на вул. Івана Франка) отримав священичі свячення. Спочатку молодий священик служить у монастирі у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), але у скорому часі настоятель віце-провінції Йосиф де Вохт переносить його до монастиря у Львові і робить його міністром монастиря – заступником ігумена і економом. Тут у монастирі він служить до 1946 року, опісля разом із усіма знаходиться в монастирі св. Альфонса в с. Голоско, біля Львова – до осені 1948 р., а далі в Уневі. 22 вересня 1949 р. отця Богдана заарештували у Львові, як він ішов на одну із квартир, щоб служити Святу Літургію. Засуджений на 10 років каторжних робіт на Волго-Доні. У 1955 р. був звільнений і повернувся до Львова та розпочав підпільне служіння у Львові та на Львівщині. Тяжка робота на засланні й нелегке підпільне служіння підірвало здоров’я отцю Богдану, особливо часто непокоїло його серце, що і стало причиною його передчасної кончини. Похорон отця Богдана був настільки величавим і багаточисельним, що, за словами очевидців, таку маніфестацію народу Львів бачив останній раз на похороні митр. Андрея. Помер отець Богдан 9 травня 1967 року, на 54-му році життя, 33-му році перших обітів, 30-му році вічних обітів та 28-му році священства.

 

10 травня

КОТИК ЄВГЕН, народився 8 липня 1920 року в селі Пархач (тепер Межеріччя) Сокальського р-ну Львівської обл. Після початкової освіти навчання продовжував в ювенаті редемптористів у Збоїсках, який закінчив у 1937 р., і того ж року зголосився до монастиря. Після річного новіціату склав перші обіти 19 серпня 1938 р. і розпочав семінарійне навчання. Євген був у числі тих небагатьох, що в 1939 р. не виїхали до Тухова, залишившись під радянською окупацією. Священичі свячення отримав 2 серпня 1943 р. з рук вл. Миколая Чарнецького. Якийсь час був викладачем в ювенаті. Після війни о. Євген був арештований і засланий в Сибір (роки ув’язнення невідомі). Після повернення настоятель віце-провінції Филимон Курчаба допоміг придбати дім у Зимній Воді біля Львові та отримати приписку. У цій хаті з отцем Євгеном жив також отець Іван Юськів. Обидва отці продовжували служіння в підпільній Церкві, обслуговуючи людей по різних селах. Отець Євген працював сторожем. 9 травня 1980 р., як і кожного разу, о. Євген пішов на роботу, але назад не повернувся. Його знайшли мертвим на прохідній із куском хліба у горлі. До кінця не відомо, чи отець помер сам, вдавившись хлібом, чи його вбили. Сталось це 10 травня 1980 р., 60-му році життя, 42-му році перших обітів, 39-му році вічних обітів та 37-му році священства.

 

12 травня

КОСТЕНОБЕЛЬ РІЧАРД (COSTENOBLE RICHARD), народився 13 грудня 1885 року в Koekelare, Бельгія. У 1907 р. він вступив до монастиря редемптористів, відбув рік новіціату і 29 вересня 1908 р. склав перші обіти, розпочавши опісля навчання в семінарії. Священичі свячення отримав 29 вересня 1913 р., і вже наступного року зголосився їхати в Галичину, але війна стала на заваді. Весною 1919 р. отець Річард їде до Канади, де служить в Йорктоні та в Комарно. 15 вересня 1922 р. він є вже в Галичині і стає тут магістром новиків та першим ігуменом монастиря св. Альфонса в с. Голоско. Тут він трудиться до осені 1926 р. 19 листопада 1926 р. їде на Волинь у Костопель як настоятель новоствореної спільноти. З 1927 по 1931 р. отець Річард є в Ковелі. Під кінець весни 1931 р. він повертається до Бельгії, у Брюсселі влаштовує каплицю св. Володимира і служить для українських емігрантів. Таке служіння тривало більше 40 років аж до дня його смерті, яка настала 12 травня 1975 р., на 90-му році життя, 67-му році перших обітів, 64-му році вічних обітів та 62-му році священства.

17 травня

ЗЯТИК ІВАН, народився 26 грудня 1899 року в селі Одрехів (нині Польща), тут же закінчив початкову освіту, а далі вчився в Сяноцькій гімназії (1911-1919 р.). Після закінчення у 1919 р. поступає до Перемишльської семінарії, де вчиться до літа 1923 р. Того ж року 9 вересня владика Й. Коциловський рукоположив його у священики. До лютого 1924 р. отець Іван виконує службу сповідника при катедрі в Перемешлі та катехита в українській гімназії. 1 квітня став завідателем парохії в селі Ростока, а 24 листопада того ж року отримав декрет єпископа на катехита всіх шкіл у Новому Сончі, цей уряд почав виконувати з 5 січня 1925 р. і виконував до 7 жовтня 1925 р. 1 лютого 1925 р. був призначений професором в Перемишльській семінарії, приступив до професорських обов’язків 1 жовтня 1925 р. і виконував їх до вступу в монастир - 28 липня 1935 р. 21 вересня того ж року прийняв облечини і розпочав новіціят, після якого 21 вересня 1936 р. склав перші обіти. Першим місцем служіння як редемпториста був монастир у Станіславові (нині м. Івано-Франківськ), а також навчання в семінарії. З осені 1937 р. отець Іван в новому монастирі у Львові, де стає економом дому і заступником ігумена. 21 вересня 1939 р. він складає вічні обіти. Літом 1941 р. він їде до Тернополя як настоятель монастиря, там він служить до червня 1942 р., тоді повертається до Львова. Літом 1944 р. стає настоятелем у Збоїсках, де перебуває до ліквідації монастиря весною 1946 р. Після чого знаходиться в Голоско, а з 17 жовтня 1948 р. в Уневі. Весь цей неспокійний післявоєнний час отець Іван був вікарієм віце-протоігумена Де Вохта. Тому, коли той виїхав до Бельгії – грудень 1948 р., – він став віце-протоігуменом, а одночасно вікарієм митр. Й. Сліпого, за що і був арештований 20 січня 1950 р. 21 листопада відбувся суд. За цей час отець Іван відбув 72 допити. Був засуджений на 10 років виправно-трудової колонії в м. Братськ, Іркутська обл. Весною 1952 р. отця Івана тяжко побили, внаслідок чого він помер 17 травня 1952 року на 53-му році життя, 16-му році перших обітів, 13-му році вічних обітів та 29-му році священства. 27 червня 2001 р. Папа Іван Павло ІІ проголосив отця Івана Зятика блаженним.

 

19 травня

ВАН ДЕ МАЛЄ МАВРИКІЙ (VAN DE MAELE MAURICE), народився 5 квітня 1892 р. в Alveringem, Бельгія. Після отримання гімназійної освіти вступає до монастиря редемптористів, у 1911 р. розпочинає новіціат, а 29 вересня 1912 р. складає перші обіти та розпочинає навчання в семінарії. 22 квітня 1917 р. отримує священичі свячення і через рік проситься на місії в Галичину, але лише через 5 років мрія стала дійсністю. О. Маврикій поселяється у Збоїсках, стає соцієм братів-новиків, а у скорому часі їхнім магістром та міністром монастиря (заступник ігумена та економ). У 1930 р. його призначили ігуменом у Станіславові, де він був до 1936 р., а опісля знову ігуменом у Ковелі. Тут отця застала війна, у часі якої він служив по селах, а також якийсь час у Тернополі. У 1944 р. о. Маврикій по дорозі до Бельгії зупинився у Кракові, де служив на нашій парафії до 1946 р., опісля виїхав до Бельгії і служив для українців в Бельгії, Голландії та Скандинавії. У 1952 р. апостольський візитатор українців в Європі єп. Іван Бучко призначив о. Маврикія своїм генеральним вікарієм з осідком у Парижі, де він також був парохом. У 1961 р. він поволі відходить на відпочинок, повернувшись до Бельгії. Помер отець Мавриків 19 травня 1970 р., на 78-му році життя, 58-му році перших обітів, 55-му році вічних обітів та 53-му році священства.

 

19 травня

ДАЦЬКІВ ІВАН (АЛЬФОНС), народився 18 січня 1903 року в селі Унів, Пустомитівський р-н, Львівська обл. У 1920 р. вступив до монастиря і 2 травня 1921 р. розпочав новіціат, отримавши ім’я засновника Згромадження – Альфонс. Перші обіти бр. Альфонс склав 3 травня 1921 р., а вічні 2 травня 1928 р. Вирізнявся серед братів послушністю і покорою. Майже весь час служив спільноті як куховар. Від самого початку брат Альфонс перебував у монастирі у Збоїсках, і лише під кінець 1930-тих років переїхав до Тернополя, де був до ліквідації монастиря літом 1946 р. Тоді разом із іншими до жовтня 1948 р. він був у монастирі в селі Голоско, а опісля до літа 1950 р. в Унівській Лаврі – у своєму рідному селі. У час підпілля бр. Альфонс проживав у Львові разом із своєю сестрою, яка була монахинею ЧСВВ – сестра Магдалина. У тому часі він закінчив курси кочегара і до пенсії працював кочегаром, а між часом допомагав отцям у душпастирському служінні. Хвороба Паркінсона на старості літ зробила його цілковито залежним від допомоги інших. Помер бр. Альфонс 19 травня 1989 р., на 86-му році життя, 67-му році перших обітів і 61-му році вічних обітів.

 

22 травня

ТУРОК ВАСИЛЬ (ПАВЛО), народився 23 березня 1901 року в селі Голобутів Стрийського р-ну Львівської обл. У лютому 1921 р. він вступив до монастиря, і 2 серпня того ж року розпочав новіціат, отримавши ім’я Павло. Перші обіти бр. Павло склав 22 серпня 1922 р., а вічні 22 серпня 1928 р. У 1922 році у Збоїсках відкрили ювенат, і бр. Павло був призначений доглядати за порядком в ювенаті, що він виконував до листопада 1930 р. У Бельгії було мало братів-помічників, у той час як в Галичині їх було багато. Тому в 1930 р. бр. Павла відіслали до Бельгії на три роки, але він залишився там на постійно, служачи по різних монастирях. 27 січня 1974 р. бр. Павло отримав священичі свячення і продовжив своє служіння в монастирі вже як священик. Помер отець Павло 22 травня 1987 р., на 86-му році життя, 65-му році перших обітів, 59-му році вічних обітів і 13-му році священства.

30 травня

КУЦЬ МИКОЛА народився 25 травня 1946 року в селі Букова (тепер Старосамбірський р-н., Львівська обл.). Закінчивши восьмирічну школу, Микола влаштувався на роботу в колгосп. На початку 1966 року його призвали до військової служби, яка тривала до червня 1968 року. Після служби в армії він поселився у місті Самборі та продовжив навчання у вечірній школі. До 1971 року він працював на радіозаводі м. Самбора, але після того, як його зауважили на підпільних богослужіннях, звільнили з роботи. В 1969 р. познайомився ближче з редемптористми, а 28 червня 1972 р. розпочав річний новіціят і через рік, 28 червня 1973 р., склав перші обіти. В тому часі він працює у газовій канторі м. Самбора, а одночасно їздить до Львова навчатись у підпільній семінарії. 18 липня 1975 р. отримав священичі свячення з рук вл. В. Стернюка, а наступного року 1 жовтня 1976 р. отець Микола склав вічні обіти. Душпастирська послуга полягала в служінні м. Самбора та навколишніх селах. Неодноразово в хаті проводились обшуки, отця часто штрафували та викликали до міліції, а 1981 р. звільнили з роботи в газовій канторі. Тоді отець влаштувався слюсарем у ЖЕКу, а через рік – сторожем. У липні 1989 р. отець Микола разом із іншими священиками розпочали офіційне служіння в м. Самборі на парафії Покрови Пресвятої Богородиці та розпочав будівництво собору, а одночасно від 1989 р. до 1997 р. був настоятелем храму с. Міжгайці. В 1991 та в 1993 р. короткий час отець був магістром новиків, опісля повернувся до попереднього місця свого служіння, у м. Самбір. З 1997 р. до 2007 р. отець здійснював капеланське служіння для хворих у лікарнях м. Самбора при храмі св. Пантелеймона. Довгий час отець хворів на цукровий діабет, що й стало причино його смерті 30 травня 2013 року на 67-му році життя, 40-му році від перших обітів, 37-му році від вічних обітів та 38-му році священства.