"Світло Христа" в Карпатах

Весна… Все розцвітає, зеленіє, ми зустрічаємо перші теплі дні, світить сонечко … На це напевне чекає кожна людина. У таку погоду всі виходять на двір і радіють. І ось травневі вихідні. І що ж робити? Хтось їх проведе за книгою, готуючись до екзамену, ЗНО чи ще якогось іспиту, хтось пробайдикує їх вдома на ліжку, перед комп’ютером чи телевізором, хтось буде гуляти містом чи поїде на село до рідних, а хтось поїде відпочивати в гори, дихати свіжим повітрям, сидіти перед ватрою до ночі, грати різні ігри тощо.

Від суботи 28 квітня по середу 2 травня 2012 р. спільнота «Світло Христа» церкви св. Йосафата у Львові відвідала рідні Карпати. Ми зупинились у селі Ямне біля Яремче Івано-Франківської обл. Дорогою до Карпат в автобусі всі з нетерпінням чекали тої затишної хатинки, ватри, свіжого повітря. Ми прибули до Ямної вже увечері. Швидко освоївши місце проживання, всі побігли на кухню. Повечерявши, ми почали грати та вибирати свого «таємного друга», якому  упродовж нашого відпочинку анонімно дарували різні подарунки.

Наступного дня вирішили поїхати на водоспад Гук. Від нього просто пахнуло свіжістю. Перекусивши на пагорбі, повернулись до нашого тимчасового дому. Хтось відпочивав, а чергові готували їжу. Помолившись Святу Літургію, увечері знову грали в різні ігри та співали біля ватри. Так проминула неділя.

Понеділок. Незабутній день. День, коли ми підкоряли Говерлу. Спочатку лісова дорога, потім прості стежини, потім засніжені дороги, потім знову стежина, потім знову сніг, незабутня вершина і спуск. Було дуже весело і дивно йти по снігу у спеку. Піднявшись на найвищу точку, ми почали робити знімки на пам’ять. Всі втомлені, спраглі відпочивали. Здавалось, що навіть соняшникове насіння було таке смачне, таке ситне. Спуск запам’ятався як найвеселіша і швидка частина походу. Всі вляглись на спину та почали з’їжджати з засніженої гори.

І ось ми повернулись. Всі мокрі, змучені, засмаглі, брудні, такі, ніби тиждень картоплю під дощем копали, але все ж щасливі і задоволені налетіли на вечерю, мов з голодного краю.

У вівторок знову ранішня Літургія, сніданок. Спочатку хотіли підкорити гору Синяк або Хом’як, однак вирішили відпочити після Говерли та піти на гору Маковиця і скелі Довбуша поблизу. На чолі з братом Василем Мельниченком ми продовжили наші пригоди. Маковиця після Говерли здавалась невеличким горбочком, але все ж дуже красивою. На цій вершині ми полюбувалися через бінокль краєвидами, відтак спустились до скелі Довбуша та повернулися до нашої невеличкої фортеці.

У середу після Святої Літургії, прибравши за собою кімнати та поскладавши речі в автобус, ми вирушили додому. Дорога була дуже веселою завдяки різноманітним іграм та пісням.

Протягом усього відпочинку нас не залишала добра погода та хороший настрій. Лише коли ми сіли в автобус, почався дощ. 

Юра Шишка "Світло Христа"