Молодь знайомиться з блаженним Василієм

31 травня 2012 року п. Ксеня з Канади провела в церкві Матері Божої Неустанної Помочі у Львові презентацію про життя і діяльність блаженного Василія Величковського.

Після презентації члени молодіжної спільноти «Молодь Марії» з братами-редемптористами відвідали музей блаженного Василія Величковського на пл. Соборній, 3, в якому п. Ксеня провела екскурсію.

Спокійний, ласкавий погляд, добрі очі дивляться на нас, коли беремо в руки образок блаженного владики Василія Величковського. Погляд того, який звершував героїчну місію під Покровом Матері Божої в час тяжких випробувань для катакомбної  Церкви. З першого погляду навіть не віриться, що людина з таким мирним виразом обличчя пройшла такий тернистий і водночас  героїчний шлях життя.

Блаженний Василій був правдивим свідком Христа, одним з тих, які підтримували світло католицької віри, тієї віри, яку тут, на західних теренах, особливо старалися стерти, викорінити.

Розповідь про життя і плідну працю владики Величковського стала для молоді ніби зануренням в ті часи відстоювання  права вибору своєї віри. Стало зрозуміло, як мало ми ще знаємо про нього і подібних йому подвижників. За готовність іти до кінця, навіть на смерть, Господь винагородив владику нев’янучим вінцем слави - зараз маємо нагоду помолитися до нетлінних мощей священномученика.

Місце проживання єпископа, яке було осередком підпільної Церкви, затишне, тут панує атмосфера спокою. Викликає захоплення думка про те, як зміг владика в такій маленькій квартирі в самому центрі міста, знаходячись під пильним оком влади, підтримувати церковні справи. І тут знаходиться відповідь - на стіні висить образ Пресвятої Богородиці, звідки владика черпав сили і відвагу. ”Дитина Марії ніколи не загине”, - ці слова проніс через життя блаженний Василій.

На старій етажерці - скарб мудрості - бібліотека владики, старі книги на церковнослов’янській і латинській мовах - надбання обрядів. Стара куфайка з місця заслання ще раз нагадує про пережитий досвід і мученицьке життя єпископа, неможливо було не доторкнутись до неї, щоб хоч так відчути моменти того непростого часу. Не зважаючи на роки важких обставин, блаженний Василій мабуть ще з більшою наснагою взявся сіяти зерна надії поміж вірних, про що свідчать фото з численними образками, вервичками, навіть церковними календарями, які виготовляв і поширював владика. 

Напрошується думка про те, що лише з Божою поміччю, не маючи великих засобів і перебуваючи під великим тиском, Церква в підпіллі змогла не лише зберегти віру і традиції, але з часом зміцніти та розвинутися. Це відбулося завдяки повній відданості та самопожертві великих проповідників, наставників, людей незламного духу таких як А. Шептицький, Й. Сліпий, М. Чарнецький, В. Величковський та інші, про яких маємо обов’язок пам’ятати і говорити, передаючи їхнє свідоцтво віри і ту спадщину, яку вони нам залишили.