Некролог Львівської провінції: Червень

---

Червень

 

КОВАЛИК ЗЕНОН, народився 18 серпня 1903 року в селі с. Івачів Горішній (тепер Тернопільський р-н, Тернопільська обл.). Отримав добру освіту і став сільським вчителем. 3 липня 1925 р. він вступив до монастиря і 27 серпня розпочав новіціят, після якого склав перші обіти – 28 серпня 1926 р. Через кілька днів (2 вересня) виїхав до Бельгії на навчання, де 28 серпня 1929 р. склав вічні обіти. Після закінчення навчання він повернувся до Галичини, де 9 серпня 1932 р. отримав священичі свячення з рук митр. Андрея. Першим місцем священичого служіння був Станіславів, де він був до серпня 1936 р., з перервою на другий новіціят (середина 1933 року) в Голоско. Від 1936 до 1939 р. отець Зенон служив на Волині в Ковелі. Пізніше, під кінець літа 1939 р., він переїхав до Львова. Саме тут він був арештований з 20 на 21 грудня 1940 р. Лише у квітні наступного року співбрати дізналися місце ув’язнення – Бригідка. У місяці червні, відступаючи, влада рад зачищала переповнені в’язниці. Отець Зенон був в числі вбитих у ті дні. Єдине, чим відрізнявся від інших, це спосіб смерті – його розіп’яли на тюремній стіні. 27 червня 2001 р. Папа Іван Павло ІІ беатифікував Зенона Ковалика в числі новомучеників УГКЦ. Отець Зенон помер на 38-му році життя, 15-му році перших обітів, 12-му році вічних обітів та 9-му році священства.

 

2 червня

 

СТАФАНÓВИЧ ЛЕВ, народився 24 квітня 1908 року в місті Бучач (Тернопільська обл.). Мабуть тут же отримав освіту. В 1927 р. вступив до монастиря і наступного року 25 лютого розпочав новіціят, а через два роки (від 1926 р. новіціят для братів тривав 2 роки) 6 червня склав перші обіти і у скорому часі – 27 серпня того ж 1930 р. – виїхав до Станіславова. Тут був досить довго, 5 червня 1936 р. склав вічні обіти, а 11 лютого 1937 р. переїхав до Ковеля. Ще перед війною коротко був у Львові, звідки забрали його до радянської армії. Ще в новіціяті у нього був виявлений туберкульоз, але вчасне лікування зупинило розвиток хвороби. Однак, вже як солдат зимою випадково впав з моста у Дніпро, сильно застудився і хвороба відновилась. У військовому госпіталі ствердили, що не піддається лікуванню, тому брата Лева звільнили із військової служби. Це було в червні 1942 р. під Сталінградом. А далі - дорога додому, яка була не легкою і тривала доволі довго. Все ж таки йому вдалося доїхати до Львова. Хворого брата відправили до Тернополя на інтенсивне лікування, яке тривало півроку. У 1946-1948 р. брат Лев разом із більшістю був в єдиному монастирі в Голоско, а з осені 1948 р. по серпень 1950 р. в Уневі. Після ліквідації і цього монастиря виїхав додому. З 1963 р. жив у Зимній Воді біля Львова і допомагав співбратам в підпільному душпастирстві. Помер брат Лев 2 червня 1987 року на 79-му році життя, 57-му перших обітів та 51-му вічних обітів.

 

4 червня

 

ВАН ГАНЗЕНВІНКЕЛЬ ЛУЇЗ (VAN GANSENWINKEL LOUIS), народився 3 липня 1892 року в Linde-Peer (Бельгія), де і отримав початкову освіту. Опісля продовжив навчання в коледжі в Peer, а згодом в ювенаті редемптористів. У 1909 р. вступив до монастиря і розпочав новіціят, а через рік 29 вересня 1910 р., склав перші обіти та розпочав навчання в семінарії. Але воєнні події 1914-1918 р. перервали навчання. Після війни він повернувся до монастиря і закінчив семінарію. Мабуть в останні роки навчання склав вічні обіти. 21 вересня 1920 року отримав священичі свячення, і вже через кілька днів виїхав до Галичини. Тут спочатку перебував у Станіславові, де вивчав мову і обряд, а з вересня 1922 р. переїхав до Збоїск, щоб стати директором ювенату. Цю послугу отець Луїз виконував протягом 17 років. Крім цього він був також вчителем у ювенаті, а з 1927 по 1939 р. ігуменом монастиря у Збоїсках. У червні 1939 р. отець призначений на ігумена в Тернополі, але вже у вересні на розпорядження віце-протоігумена Й. Де Вохта бельгійські священики виїхали до Бельгії. Тут він служить у різних монастирях та одночасно допомагає духовно і матеріально українським емігрантам. З 1952 по 1961 р. отець Луїз був провінційним дорадником. Останнім місцем служіння був Лювен. Помер отець 4 червня 1968 року, на 76-му році життя, 58-му році перших обітів, на 47-му році вічних обітів та 46-му році священства.

 

5 червня

 

ГАЛАН МАР’ЯН, народився 28 вересня 1927 року в селі Жирівка, (тепер Пустомитівський р-н, Львівська обл.), де закінчив початкову освіту. У вересні 1941 р.,у Збоїсках відновили ювенат, і Мар’ян записався на навчання. Тут він навчався до 1944 р., після чого вирішив вступити до монастиря. 19 серпня того ж року прийняв облечини і розпочав новіціят, а наступного року 19 серпня склав перші обіти та розпочав навчання. Однак в 1946 р. його призвали до військової служби, яку він проходив у м. Уфа. За зразкову поведінку і добре навчання в 1949 р. отримав відпуску, в часі якої востаннє зустрівся ще із своїми співбратами. Повертаючись до військової частини, він був затриманий і заарештований за антирадянську діяльність, яка проявилась в тому, що він відкрито визнавав свою віру в Бога. Вирок - на 10 років каторжних робіт у розбудові Волго-Донського каналу, де він і помер 5 червня 1952 рому, на 25-му році життя та 7-му році перших обітів.

 

8 червня

 

БЕРЕЗЯК ОЛЕКСІЙ (СТЕПАН), народився 28 березня 1895 року в селі Тур’я (тепер Кам’янка-Буський р-н, Львівська обл). До монастиря вступив під кінець 1926 р., і 13 червня 1927 р. прийняв облечини та розпочав новіціят у Збоїсках. На той час новіціят для братів тривав два роки, тому перші обіти брат Степан склав 13 червня 1929 р. у цьому ж монастирі, де ще перебував до 8 липня 1930 р., а опісля був переведений до Станіславова. У серпні 1934 р., він повернувся до Збоїск, щоб підготуватись до вічних обітів, але була потреба їхати до Ковеля, тому 22 квітня бр. Степан залишив Збоїска і вже в Ковелі складав вічні обіти – 14 червня 1935 р. Та вже через рік, 20 червня, він виїхав до Голоско, щоб приготуватись до довгої подорожі – до Канади. Тут брат Степан перебував у Йорктоні (1936-1948 р., 1955-1969 р.), Роблені (1948-1955 р.). Помер 8 червня 1969 року в Йоктоні на 74-му році життя, 40-му році перших обітів та 34-му році вічних обітів.

 

14 червня

 

ГУСАР АДАМ, народився 16 березня 1944 року в с. Довгомостиськ (тепер Дрогобиський р-н, Львівська обл.). Тут же отримав середню освіту. З 1 листопада 1961 р. по 25 квітня 1963 р. навчався у Львівському технічному училищі і у травні того ж року влаштувався на роботу у Львові, але вже в листопаді розпочав військову службу, яка тривала до 1966 р. Повернувшись, знову влаштувався на роботу слюсарем, а одночасно вступив до підпільного монастиря редемптористів. Мабуть в місяці червні 1968 р. розпочав новіціят, а наступного року 3 червня склав перші обіти та розпочав навчання. Вічні обіти склав 20 червня 1979 р., того ж року отримав свячення дияконату – 3 січня з рук владики В. Стернюка, та священства – 31 грудня рукоположив владика П. Козак. З того часу розпочалось підпільне служіння по Львівщині. З виходом Церкви із підпілля зареєстрував парафію в селі Оброшно – 19.12.1989 р., та в селі Басівка – 12.07.1990 р. У цих селах отець Адам служив до моменту своєї тяжкої хвороби - літом 1999 р. його паралізувало. Після цього він деякий час був на Голоско, а пізніше у Зимній Воді. Помер отець Адам 14 червня 2002 року на 58-му році життя, 33-му році перших обітів, 23-му році вічних обітів і 23-му році священства.

 

15 червня

ШАВЕЛЬ СТЕПАН, народився 7 серпня 1910 року в селі Жирівка (тепер Пустомитівський р-н, Львівська обл.). Після закінчення ювенату у Збоїсках у 1928 році вступив до Згромадження і 28 серпня 1929 р. склав перші обіти та поїхав на навчання до Бельгії. 21 вересня 1932 р. складає вічні обіти, а 12 серпня 1934 р. отримав священичі свячення з рук блаженного вл. М. Чарнецького. З 1935 р. о. Степан навчає в ювенаті аж до 1939 року. Коли монастир у Збоїсках закрили, він разом із іншими отцями та студентами у вересні 1939 р. виїхав на Захід, кілька днів перебув у Тухові, тоді через Краків, Прагу добрався до Риму, тут отець Й. Схрейверс допоміг йому та кільком іншим виїхати до Канади. Тут він в скорому часі став директором ювенату в Роблені (1941-1953 р.), опісля служив в Йорктоні, роз’їжджаючи на місії та реколекції по Канаді і США. У Вашингтоні отець розпочав і провадив будову церкви Пресвятої Родини. Саме тут, у Вашингтоні, через хворе серце отець Степан і помер 15 червня 1986 року на 76-му році життя, 57-му році перших обітів, 54-му році вічних обітів та 52-му році священства.

 

21 червня

ТОЧАРЧУК АНТОН (ІСИДОР), народився 10 червня 1907 року в селі Глубічок Великий (тепер Борщівський р-н, Тернопільська обл.). На початку 1923 р. в його селі редемптористи проводили місії, і саме в часі тих місій Антон відчув покликання стати редемптористом. Того ж року 27 серпня він розпочав новіціят у Збоїсках, а через рік 3 жовтня склав перші обіти на три роки. Після обітів його залишили в тому ж монастирі у Збоїсках, де він був кравцем. Літом 1925 р. бр. Ісидор захворів на туберкульоз, ця хвороба прикула його до ліжка та привела до скорої кончини. У часі хвороби брат покірно переносив усі невигоди та нестерпний біль. Перед смертю його відвідала мати і намовляла повернутися додому, але Ісидор рішуче відмовився. Одного разу один із співбратів спитав його, чи просить у Бога ласки видужання, на що він відповів: «Одного тільки прохаю: Хай діється завжди тільки Божа воля! Не прагну ані більше, ані менше страждати, не прошу життя, ані смерті, молюся тільки, щоб Ісус Христос і Пречиста Діва Марія подали мені силу і ласку сповнити Божу волю аж до кінця». Мабуть перед смертю він склав вічні обіти. Помер брат Ісидор 21 червня 1927 року на 20-му році життя, 3-му році перших обітів.

 

22 червня

ШИРИЙ СТЕПАН, народився 14 квітня 1912 року в селі Жовтанці (тепер Кам’янка-Буський р-н, Львівська обл.), де і отримав початкову освіту. В 1925 р. Степан розпочав навчання в ювенаті редемптористів у Збоїсках, яке тривало до літа 1931 р. Того ж року він вступив до монастиря та 27 серпня розпочав новіціят, після якого 28 серпня 1932 р. склав перші обіти і виїхав на навчання до Бельгії. Тут 21 вересня 1935 р., склав вічні обіти, а через два роки 25 липня 1937 р. отримав священичі свячення з рук блаж. вл. М. Чарнецького. Повернувся отець Степан до Галичини наступного року 15 серпня, щоб бути вчителем у ювенаті. Вересневі події 1939 р. стали причиною закриття монастиря. О. Степан, як і інші отці, обслуговував парафії, де бракувало священиків. Коли в 1941 р. літом відновили ювенат, він продовжував вчителювання. З приходом радянської влади виїхав на Захід. У 1946 р. він в Чехословаччині (мабуть у чеських редемптористів). Коли саме прибув до Канади – не відомо. Тут у 1950-ті роки він був викладачем у редемптористській семінарії (Meadowvale), а пізніше в Айтуні економом і дорадником ігумена. Помер отець Степан 22 червня 1978 року, на 66-му році життя, 46-му році перших обітів, 43-му році вічних обітів та 41-му році священства.

 

28 червня

ІВАНКІВ ІВАН (ІСИДОР), народився 9 січня 1908 року в селі с. Нижбірок Новий (тепер Гусятинський р-н, Тернопільська обл.). В 1930 році в його селі редемптористи провели місію. Вісімнадцятилітній Іван, скоріш всього, був на цій місії, і саме це стало поштовхом до його монашого покликання. У хроніці новіціяту зазначено, що 3 жовтня 1932 року до монастиря вступив Іван Іванків, вказане місце і дата народження. 15 липня 1932 р. брат Ісидор розпочав дворічний новіціят. У січні 1934 р. він тяжко захворів, хвороба так прогресувала, що настоятелі вирішили дозволити братові скласти обіти перед смертю, що він і зробив 28 березня 1934 р. Хвороба продовжувала робити своє, і вечером 28 червня брат Ісидор помер у своїй новіціятській келії на 27-му році життя та 1-му році перших обітів.

 

29 червня

САБРИГА МИХАЙЛО, народився 22 листопада 1940 року в селі с. Бортків (тепер Золочівський р-н, Львівська обл.), де і отримав середню освіту. В 1959-1962 р. Михайло служив у війську, спершу у Вільнюсі, а пізніше під Ленінградом. В 1964 р. влаштувався на роботу у Львові, де познайомився із редемптористами і вирішив вступити до підпільного монастиря. 12 травня 1967 р. розпочав новіціят, після якого через рік – 12 травна 1968 р. - слав перші обіти і розпочав навчання. Одночасно працював на заводі кіноскопів, пізніше перейшов на авторемонтний завод, а згодом у книгарні. 8 листопада 1971 р. Михайло склав вічні обіти, а через три роки, 24 лютого 1974 р., отримав із рук вл. В. Стернюка дияконські і священичі свячення, якими розпочалось служіння по Львівщині та Тернопільщині. 11 жовтня 1986 р. отець Михайло отримав єпископську хіротонію із рук владики Стернюка і спочатку був помічником Львівським, 16 січня 1991 р. отримав підтвердження з Риму, а з 13 квітня 1993 р. став ординарієм новоствореної Тернопільсько-Зборівської єпархії. Весною 2006 р. серцева недуга стала більш інтенсивніша, 29 червня по дорозі в столичну лікарню владика Михайло помер на 66-му році життя, 38-му році перших обітів, 35-му році вічних обітів, 32-му році священства та 20-му році єпископства.

 

30 червня

ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ, народився 1 червня 1903 року в Станіславові, нині Івано-Франківськ, в родині священика. Спочатку навчався у сільській школі (3 роки), а опісля у василіанській школі для хлопців. В 1918 р. Василь записався до Січових Стрільців, потрапив до польського полону, звідки чудом врятувався. В 1920 р. почав навчання у Львівській семінарії, де 19 травня 1924 р. отримав дияконські свячення з рук митр. А. Шептицького. Того ж року 2 серпня вступив до редемптористів і 28 серпня розпочав новіціат. Наступного року 29 серпня склав перші обіти, а 9 жовтня, отримавши диспензу з браку відповідного віку (мав лише 22 роки) отримав священичі свячення з рук вл. Й. Боцяна. Після свячень молодий священик став вчителем у ювенаті та соцієм новиків-братів. В кінці липня 1927 р. отець Василь виїхав до Бельгії, щоб трохи вивчити французької мови, але там він був дуже коротко, повернувся 4 вересня і був направлений до Станіславова. Та вже наступного року, 13 листопада о. Василь на Волині в Ковелі, де трудиться до 20 липня 1935 р. – це одночасно дата його нового призначення знову до Станіславова. Саме тут весною 1938 р. отець Василь став місцевим настоятелем і саме тут вперше зіткнувся із радянською системою. На початку січня 1942 р. він їде до Кам’янця-Подільського, тут розгортає душпастирську працю, але німці заставили покинути місто, та в червні 1942 р. він вже настоятель в Тернополі. Воєнні часи непевні, тому на одному місці отець довго не був. В липні 1943 р. він знову в Станіславові, а на початку квітня наступного – 1944 р. – знову Тернопіль, де його і арештовують 9 серпня 1945 р. та засуджують до страти, але пізніше на 10 років каторжних робіт. В 1955 р. отець Василь повертається до Львова і розпочинає активну підпільну діяльність та стає вікарієм митр. Й. Сліпого, отримавши в 1959 р. єпископську номінацію. Але хіротонію з рук митр. Йосифа отримав лише через 4 роки в московському готелі 4 лютого 1963 р. В 1968 р. розпочалась нова хвиля переслідування, після кількох ревізій 2 січня 1969 р. владика Василь був арештований вдруге: три роки в тюрмі суворого режиму. 27 січня 1972 р. владика отримав звільнення, а одночасно вигнання з України. Вколовши смертельну ін’єкцію, його вивезли до Югославії. В червні того ж року він був вже в Канаді, де і помер 30 червня 1973 р. За мученицьку вірність Христові папа Іван Павло ІІ 27 червня 2001 р. проголосив його блаженним. І вже наступного року 16 вересня його нетлінні мощі були перенесені до церкви св. Йосифа в м. Вінніпег. Помер владика Василь на 70-му році життя, 48-му році перших обітів, 45-му році вічних обітів, 48-му році священства та 10-му році єпископства.