Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Некролог Львівської провінції: Липень
2 липня
СМАЛЬ ЄВСТАХІЙ, народився 13 липня 1922 року в селі
Байківці (Тернопільський р-н, Тернопільська обл.). Початкову освіту отримав у
селі, пізніше вчився в гімназії у Тернополі. Один рік вчився в ювенаті
редемптористів у Збоїсках (мабуть ще до війни). У 1942 р. вступив до монастиря
і літом 7 липня (інші дані 19 серпня) розпочав новіціят, а через рік склав
перші обіти (07.07 або 19.08), та розпочав навчання в семінарії в Голоско. У
жовтні в 1948 р. разом із іншими переїхав до Унева, де був до повної ліквідації
монастиря у серпні 1950 р. У скорому часі Євстахій був заарештований і
засуджений на висилку до Сибіру (Томська обл.). В 1957 р. йому вдалось приїхати
до Львова, де 21 липня він отримав священичі свячення з рук
вл. М. Чарнецького і одразу виїхав назад до Сибіру. Повернувся
наступного року, влаштувався в лікарню завгоспом, а одночасно став невтомним
місіонером мало не по всьому Союзі. «Безстрашний» і «всюдисущий» - так називали
отця Євстахія. Не одноразово отець був побитий підісланими людьми, а в 1968 р.
на слідстві в часі побиття зламали шийний хребець. Багато молоді завдячувало
йому покликанням, а ще більше каянників вислуханою сповіддю в костелах Львова.
Після виходу Церкви з підпілля отець допомагав у Преображенській церкві у
Львові. 2 липня 1991 р. Господь покликав вірного слугу на 69-му році життя,
47-му році перших обітів, 45-му рові вічних обітів та 34-му році священства.
3 липня
ЛЕМІШКА МИХАЙЛО, народився 13 вересня 1900 року в
селі Стрептів (тепер Кам’янко-Бузький р-н, Львівська обл.). Початкову освіту
отримав у селі, пізніше вчився у гімназії. Служив у Січових Стрільцях, але
захворів і літом 1919 р. повернувся додому, а під кінець осені того ж року
зголосився до монастиря у Збоїсках. Новіціят розпочав 26 жовтня 1921 р., а
через рік 27 жовтня склав перші обіти, та розпочав навчання в Голоско та в
Збоїсках. Тут же, у Збоїсках, 27 жовтня 1926 р. склав вічні обіти, а наступного
року 4 вересня отримав священичі свячення. Після свячень залишився в Збоісках,
де навчав у ювенаті (1927-1934 р.), деякий час був економом монастиря, соцієм
новиків-братів (з 15.01.1931 р.), соцієм в ювенаті (з 15.09.1932 р.) та коротко
магістром новиків-братів (19.06.1934-16.09.1934 р.). Опісля був переведений до
Голоска, де був дорадником ігумена, секретарем віце-протоігумена та префектом
братів. 11 липня 1935 р. переїхав до Тернополя, де був дорадником ігумена та
розвинув місіонерську діяльність, та захворівши, 9 грудня 1938 р. виїхав до
Львова на лікування. Літом 1939 р. повернувся до Тернополя, а в часі радянської
України душпастирював у селі Пронятин (тепер віддалений житловий
міркорайон Тернополя) (жовтень 1939 – липень 1941 р.), тоді знову
повернувся до тернопільського монастиря. Як лише повернулась влада рад (квітень
1944 р.), Лемішка став у числі підозрілих, тому знову був вимушений
переховуватись в селах біля Тернополя. В скорому часі переїхав до Львова, співбрати
дали підроблений паспорт на прізвище Затульський, під яким отець Михайло
влаштувався на роботу сторожем засаджених ділянок, а поряд з тим провадив
підпільне душпастирство. Мабуть в 1960-их роках відбувся арешт і засуд на 2
роки, але через хворобу отець звільнився швидше. В часи підпілля був
довголітнім магістром новиків майже до самої смерті. Помер отець Михайло 3
липня 1987 року на 87-му році життя, 65-му році перших обітів, 61-му році
вічних обітів та 60-му році священства.
3 липня
ПЕРЕТЯТКО МИХАЙЛО, народився 10 листопада 1911 року в
селі Махнів (тепер Люблінське воєводство, Польща), тут отримав початкову
освіту, а опісля поступив до ювенату редемптористів у Збоїсках. В 1929 р.
закінчує ювенат і вирішує вступити до монастиря: 27 серпня приймає облечини та
розпочинає новіціят, наступного року 28 жовтня складає перші обіти і їде на
навчання до Бельгії. 21 вересня 1933 р. складає вічні обіти, а 28 липня 1935 р.
в тій же Бельгії отримує священичі свячення з рук блаж. вл. М. Чарнецького.
Після чого повертається до Галичини і стає вчителем у ювенаті. В 1939 р. він стаю
директором ювенату, але вже осінню того ж року радянська влада ювенат закрила,
а о. Михайла став настоятелем монастиря у Тернополі. В грудні 1940 р. його
заарештували і в червні 1941 р. вивезли аж у Красноярський край. Але як
громадянина Польщі на початку 1942 р. звільнили і направили до Ірану, де
формувалась польська армія. Однак ешелон зупинився в Узбекистані, де відбулось
друге ув’язнення за те, що не зголосився добровільно до радянської армії. Та
польське громадянство врятувало його ще раз, і о. Михайла залишився в
Узбекистані, де в кінці 1944 р. його офіційно покликано до радянської армії. Поки
відбувалась підготовка – війна закінчилась. Отець добрався до Польщі і тут був
прийнятий до Варшавської провінції редемптористів, де як місіонер служив до
1970 р. У тому році його запросили до Канади родичі, де радо прийняли співбрати
Йорктонської провінції. Тут о. Михайло був серед своїх, як священик служив
в різних монастирях провінції. Помер отець Михайло в Йорктоні 3 липня 1996 року
на 85-му році життя, 66-му році перших обітів, 63-му році вічних обітів та
61-му році священства.
4 липня
ГНАТИШИН СЕМЕН, народився 16 червня 1912 року в селі
Курники (в часі війни було зруйноване). Початкову освіту отримав у селі, а з
1923 по 1929 р. навчався у ювенаті редемптористів у Збоісках. Тут зродилось
його покликання, тому 7 серпня 1929 р. він вступив до монастиря і вже 27 серпня
Семен розпочинає новіціят, а наступного року 28 серпня складає перші обіти і 4
вересня їде на навчання до Бельгії. Тут 21 вересня 1933 р. складає вічні обіти,
мабуть, наступного року отримує дияконат, а 28 липня 1935 р. священство із рук
блаж. вл. М. Чарнецького. Після свячень отець Семен їде до Риму
на навчання, але через хворобу в 1938 р. повертається до Галичини і стає
професором богослов’я в семінарії на Голоско. З приходом радянської влади у
вересні 1939 р. монастир на Голоско ліквідовують, і о. Семен переселяється
спочатку до Збоїска, а коли закрили і цей монастир - до Львова, де навчає
кількох студентів, які не виїхали до Тухова. В липні 1941 р., коли був призначений
настоятелем Збоїск, відремонтовує частково монастир, а з 1942 р. знову навчає
наших семінаристів у Львові. В часі війни обслуговував також церкву в селі
Дубляни, де сильно застудився і захворів на менінгіт. Після ліквідації
монастирів в 1946 р. разом із більшістю опиняється в Голоско (літо
1946-17.10.1948 р.), а опісля в Уневі, де і помер 4 липня 1950 року на 38-му
році життя, 20-му році перших обітів, 17-му рові вічних обітів та 15-му році
священства.
12 липня
ДЕЛЯРЕ АХІЛЬ (DELAERE ACHILLE), народився 14 квітня
1868 року в Lendelede (Бельгія).
В тій же місцевості відвідував школу. В двадцятилітньому віці вступив до
монастиря редемптористів, 8 вересня 1888 р. розпочав новіціят і 6 жовтня 1889
р. склав перші обіти, після чого розпочав навчання в семінарії. 4 жовтня 1896
р. Ахіль отримав священичі свячення, а вже через два роки зголосився поїхати до
Канади для обслуги емігрантів із Галичини. На своє місце служіння молодий
священик прибув 11 жовтня 1899 р. в Брендон, пізніше отець (січень 1904 р.)
поселився у Йорктоні. Служіння для українців вимагало знання мов та обряду,
тому з дозволу Ватикану отець Ахіль змінив латинський обряд на візантійський і 26
вересня 1906 р. відлужив свою першу Літургію в новому ще для нього обряді. В
1910 р. Канаду відвідав митр. Андрей, після чого завдяки великим старанням
о. Ахіля в 1912 р. було призначено першого єпископа для українців у
Канаді. В тому ж році він відвідав Галичину та переконав архімандрита Патрика
Муррея в доцільності заснування східної вітки редемптористів у Галичині. В 1914
р. був посвячений перший монастир східного обряду у Канаді – в Йорктоні,
пізніше в Комарно та Айтуні. 21 серпня 1919 р. отець Ахіль став
віце-протоігумен редемптористів східного обряду у Канаді, цей уряд він
виконував до 1927 року. На той час редемптористи в Канаді вже мали свої
покликання, також до Канади на служіння їхали священики і брати із Галичини. В
1930-1932 р. він відвідав Бельгію та Галичину. Під кінець життя отець
перестудився, лежав у лікарні, але хвороба була смертельною. Помер отець Ахіль
12 липня 1939 року на 71-му році життя, 50-му році перших обітів, 47-му році
вічних обітів та 43-му році священства.
17 липня
ВАН ДЕР СТРАТЕН ЕМІЛЬ (VAN DER STRAETEN EMIEL),
народився 14 лютого 1862 року в Biest (Бельгія). В 1880 р. вступив до монастиря
редемптористів, 15 жовтня 1881 р. склав перші обіти і розпочав навчання в
семінарії. Вічні обіти мабуть склав через 3 роки – 15 жовтня 1884 р., а
наступного року 23 серпня отримав священичі свячення. В Бельгійській провінції
був добрим місіонером. Літом 1913 р. отець Еміль на чолі невеликої групи
співбратів відправляється до Галичини, щоб там заснувати східну вітку
редемптористів. 21 серпня 1913 р. вони оселилися в літній резиденції
митр. Андрея Шептицького в Уневі. Всі співбрати, в тому числі і
настоятель, вивчали зовсім нові для себе мову та обряд. Через старший вік (на
той час йому було 51 р.) о. Еміль так і не зумів переломити мовний бар’єр,
тому був вимушений повернутися до Бельгії. Це сталось на початку грудня того ж
1913 р. Повернувшись до батьківщини, в часі війни (1914-1918 р.) був військовим
капеланом для бельгійський біженців у Франції, пізніше продовжував служіння
місіонера та виконував уряд настоятеля. Помер отець Еміль 17 липня 1924 року на
62-му році життя, 43-му році перших обітів, 40-му році вічних обітів та 39-му
році священства.
25 липня
ЗАЛІЗЬНЯК МИХАЙЛО, народився 28 травня 1919 року в
селі Мальничі (тепер Яворівський р-н, Львівська обл.). Початкову освіту отримав
у селі, а гімназійну в ювенаті редемптористів, який закінчив в 1937 р. В 1938
р. поступив до монастиря і 18 серпня розпочав новіціят, а наступного року 19
серпня склав перші обіти. Навчання в семінарії розпочали з вересня 1939 р., але
через кілька днів вибухла війна. В кінці вересня разом із групою студентів
вийшов з Голоска в надії податися далі на Захід. 1 жовтня прибули всі до
Тухова, де продовжили навчання в семінарії польських редемптористів. 21
листопада 1941 р. Михайло поїхав додому, бо тяжко захворів батько. Повернувся
вже до Збоїск, де продовжував навчання. 19 серпня 1942 р. склав вічні обіти,
мабуть в 1944 р. отримав дияконат, а 16 липня 1944 р. священство із рук блаж. вл. М. Чарнецького.
Разом із більшістю був в монастирі в Голоско до 17 жовтня 1948 р. Коли ж після
того монастир закрили, отець Михайло приписався у своєї тітки, що жила в
Голоско, і влаштувався на роботу вахтером в Політехніці (24 серпня 1949-1952 р.),
а опісля на шкірзаводі «Гербарня», одночасно душпастирював у підпільній Церкві.
З 1967 по 1981 р. фактично обслуговував парафію в Конюшках Королівських – храм
був зачинений, але коли приїжджав отець, люди відкривали церкву і молились. За
це був заарештований на саме Різдво Господнє в 1976 р. і затриманий на 15 днів.
Після виходу Церкви із підпілля розпочав старання про повернення церкви
Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці та монастирського комплексу у Львові.
Завдяки настирливості і терпеливості отця Михайла храм і монастир було передано
редемптористам. Отець почав служити в храмі, а 26 квітня 1996 р. став ігуменом
монастиря. Та хвороба і виснажений організм не дозволили йому довше послужити.
Помер отець Михайло 25 липня 1997 року на 78-му році життя, 58-му році перших
обітів, 55-му році вічних обітів та 53-му році священства.
28 липня
СТЕЦЬ МИХАЙЛО (ВАСИЛЬ), народився 21 вересня 1908
року в селі Вишнівчик (тепер Теребовлянський р-н, Тернопільська обл.). Тут
Михайло отримав початкову освіту. 1 квітня 1928 р. він вступив до монастиря у
Збоїсках, наступного року 1 березня розпочав новіціят, після закінчення якого
27 лютого 1931 р. склав перші обіти. Того ж року 11 листопада брат Василь
поїхав до новоствореного монастиря у Тернополі, де був до 11 вересня 1933 р.,
після чого знову повернувся до Збоїск. На початку 1935 р. брат уже в
Станіславові, де 27 лютого 1937 р. склав вічні обіти, а літом того ж року
віце-протоігумен Де Вохт забрав брата до нового монастиря у Львові, однак дім
треба було приводити до порядку, важка робота підірвала здоров’я, було
необхідне хірургічне втручання. Після чого під кінець 1938 р. брат Василь знову
переїхав до Станіславова. В часі війни в жовтні 1941 р. переїхав до Тернополя,
де був до ліквідації монастиря в серпні 1946 р. Опісля переїхав до Голоска, а
17 жовтня 1948 р. до Унева. Коли ж і цей монастир зліквідували в серпні 1950
р., то брат Василь переїхав до Золочева, де влаштувався на роботу у воєнній
частині, а пізніше завгоспом в училищі. Тут в Золочеві брат Василь був
координатором для священиків та допомагав їм у душпастирстві. Коли Церква
вийшла із підпілля і в кінці 1989 р. в Тернополі греко-католицькій громаді
передали колишній костел домініканців, то брат служив там захристиянином, а з 1993
р. прислуговував в капличці на Східному масиві, пізніше з 1995 р. переїхав до
відновленого монастиря, що по вулиці Острозького, де продовжував покірне
служіння брата-помічника. В 2007 р. брат упав і зламав ногу, що прикуло його до
ліжка. Помер брат Василь 28 липня 2008 року, на 100-му році життя, 77-му перших
обітів і 71-му році вічних обітів.
