Золото Карпат

---

Літо – таке довгождане і таке очікуване… Для школярів - це пора великих канікул; для студентів – це не тільки пора відпочинку, але й можливість трохи покращити своє матеріальне становище; для всіх хто працює – це пора відпусток. Але кожний з нас очікує цю пору, тому що це завжди незабутні враження, приємні спогади та нові друзі.

Для мене особисто літо – це пора довгоочікуваної відпустки, і невеличку її частинку я провела в колі сестер–редемптористок, які запросили дівчат відвідати Яремче.

Кажучи відверто, там я побувала вперше, і враження мої справді незабутні, спогади стовідсотково приємні, і нових друзів я теж там відшукала.

З чого почати… Напевно, почну з самого початку. Ще взимку с. Антонія запросила дівчат на відпочинок на лоні природи. І кожна з нас почала планувала свій час так, щоб не втратити такої нагоди знову зустрітись і поспілкуватись. Скажу відверто, мої плани на літню відпустку були трішки іншими, але як кажуть: «Людина планує, а Бог керує». І моєму запланованому не судилось здійснитися, зате здійснилось незаплановане, і я поїхала в Яремче.

Свою подорож ми почали з молитви. Щасливі і натхненні, вирушили в дорогу в очікуванні нових вражень. Пекуче літнє сонце мало намір зробити нашу поїздку виснажливою, але це було лише на перший погляд, тому що кожна з нас рухалась назустріч своїй нездоланій вершині, яку треба буде здолати, і це очікування чогось великого відсувало на задній план всі тимчасові незручності. Отак, долаючи перешкоди – виснажливу спеку, ми прибули до міста Яремче.

Можна довго розказувати, як вразили місцеві краєвиди, як зачаровувала колоритна музика гір, як заспокоював душу шум місцевого водоспаду, як натхненно нам молилось разом із тернопільською молоддю у прохолодному затінку гір.

Але я хочу розповісти про похід на гору Маковиця. Це друга вершина, яку я здолала у своєму житті. Першою була Говерла, але це було вже дуже давно. Можливо, будуть такі, які скажуть, що Маковиця не є вершина, яку не можна здолати. Але для мене ця гора стала вершиною –  дорогою до самої себе. Початок шляху був нелегким. Я – дитина рівнин, а гори для мене є чимось незвіданим. Було надто важко, і я, знайшовши перший ліпший камінь, присіла на ньому та сповістила всім, що моя вершина вже здолана. Але підбадьорення моїх подруг додало сили, долаючи перешкоди, йти вперед. Крок за кроком, перемагаючи втому, я здолала свою вершину, розуміючи, що в житті все можливо здійснити, коли поруч є надійне плече друга. Вдивляючись у синь небес, розглядаючи неперевершену красу гірських хребтів, на думку спали слова з пісні Володимира Висоцького: «Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал». На висоті 984,5 м (саме така висота гори Маковиця) розумієш, що все, що створив на цьому світі Бог, є неповторним і навіть, в якійсь мірі, незбагненим для людського розуму. Здолавши цю вершину, ми повертались до дому змучені, але безмежно щасливі.

Завдяки с. Іванні, с. Наталії та с. Антонії ми змогли не тільки прекрасно відпочити, але й духовно збагатитись. Дякую вам, сестри, за такі прекрасні миттєвості нашого життя!

Олеся Журба

Літо наче змушує нас "призупинити" швидкий темп життя і попри свої щоденні клопоти й турботи знайти хоч трохи часу для відпочинку. Саме для цього з 27 по 29 липня 2012 року сестри-редемптористки Антонія Шелепило, Наталя Заліська та Іванка Дмитрів організували поїздку в Карпати. Близько двадцяти осіб різного віку та спільнот поселилися на ці дні у мальовничому Яремчі. Відпочивали активно – подорожуючи, ознайомлювалися з містечком та його колоритними мешканцями - гуцулами, відвідали місцевий водоспад "Прибій".

Наша мандрівка співпала в часі зі святкуванням дня міста Яремче, якому виповнилося 222 роки. Побували на святковому концерті, але найбільше нас вразила вистава про гуцульське весілля, де дуже вдало зобразили місцеві звичаї та традиції. Проте найбільше запам’ятався похід на безлісну вершину, з якої відкривається захоплююча панорама Карпат - гору Маковиця. Її висота 984 м над рівнем моря. Втомлені, але щасливі згадували слова пісні В. Висоцького: "Краще гір можуть бути лише гори!.."

Однак мета нашої поїздки була не лише підкорити вершину гір, а найперше духовно збагатитися у спільному відпочинку. Тому побували на Літургії в місцевій церкві і влаштовували собі спільні молитви на природі, співали побожні та українські пісні під гітару. Після однієї вечірньої розповіді с. Антонії кожен учасник нашої мандрівки отримав завдання намалювати зміст та наповнення своєї "внутрішньої криниці". Ці малюнки допомогли кожному з нас краще зрозуміти, хто ми є насправді і чим наповнена наша душа.

В останній день нашого перебування ми відвідали село Ямне, де на відпочинку перебувала тернопільська молодь з редемптористами, і взяли участь у недільній Літургії, яка проходила на природі. Це те, що мене вразило мабуть найбільше, адже мали можливість хвалити Бога й одночасно спостерігати за Його величчю, оглядаючи довкола всю красу Карпат. Тільки в такі моменти розумієш, наскільки гармонійно і мудро створив усе наш Небесний Творець. Бог подарував нам хороший настрій та погоду, а будь-яку втому витіснили незабутні враження від поїздки. І ми дякуємо сестрам за таку чудову нагоду відпочити, а також братові Олегу Дуркальцю, редемпторист, який був нашим водієм протягом цих днів, і чекатимемо наступних мандрів.

Галя Чабан