Некролог Львівської провінції: Серпень

---

1 серпня

КУЛЕНИЙ АНДРІЙ, вступив до монастиря в час підпілля, коли ніхто не записував жодних даних, тому за отця Андрія невідомо нічого, крім дати смерті: 1 серпня 1967 року.

 

1 серпня

 

КОП’ЯКІВСЬКИЙ МИКОЛА, народився 25 листопада 1894 року в місті Борщеві (тепер Тернопільська обл.). Освіту отримав у рідному місті та в тернопільській гімназії, однак через воєнні події закінчив навчання аж в 1917 р. Тоді ж влада ще Австро-Угорської імперії призвала Миколу до війська. Після розпаду імперії він записався до січових стрільців. З 1921 р. навчався в Українському Таємному Університеті, а через рік перевівся до семінарії у Станіславів (нині Івано-Франківськ). Але і тут довго не вчився, бо осінню 1923 р. зголосився до монастиря редемптористів і 3 грудня того ж року прийняв облечини. Через рік склав перші обіти 4 грудня 1924 р., після чого виїхав до Бельгії продовжити навчання. 26 грудня 1926 р. повернувся із Бельгії, щоб отримати свячення в Перемишлі з рук вл. Григорія Лакоти – 9 січня 1927 р. Після чого з вересня того ж року був вчителем у ювенаті до 5 серпня 1928 р., саме в цей день виїхав до Канади. Тут отець Микола служить в Айтуні, опісля в Йорктоні. З 1935 по 1939 р. був настоятелем в Йорктоні та директором ювенату. Потім знову Айтуна, Роблин, Ватерфорд, а в 1948 р. стає прокуратором віце-провінції. 9 березня 1950 р. разом із отцем Франциском Ван де Боссом виїхали до далекої Австралії. Тут отець Микола служить спочатку в Сіднеї (до 1952 р.), потів у Брізбейн (до 1956 р.) та в Нью-Кастел (до 1959 р.). У березні 1959 р. він повертається до Канади, де служить в Айтуні, згодом магістром новиків у Медоввейл, однак через хворобу знову переїхав до Айтуни. Коли здоров’я трохи покращилось, коротко був прокуратором провінції, але в 1967 р. знову посилилась хвороба, яка поклала його до лікарні в Торонто, де отець Микола і помер 1 серпня 1968 року на 74-му році життя, 44-му році перших обітів, 41-му році вічних обітів та 41-му році священства.

 

4 серпня

 

ГОВІЦЬКИЙ АНДРІЙ, народився 6 лютого 1903 року в селі Унів (тепер Перемишлянський р-н, Львівська обл). Початкову освіту отримав в селі, а гімназійну в ювенаті редемптористів у Бельгії, де 20 вересня 1924 р. вступив до монастиря. Після річного новіціяту 21 вересня 1925 р. склав перші обіти і розпочав навчання в семінарії. У часі навчання 21 вересня 1928 р. склав вічні обіти. До Галичини повернувся 25 серпня 1930 р. і тут завершував навчання. 19 квітня 1931 року отримав дияконат, а 26 квітня священство із рук митр. А. Шептицького. Літом був призначений соцієм в новіціяті. Цю послугу о. Андрій виконував до своєї трагічної смерті - він втопився у ставку 4 серпня 1935 року на 32-му році життя, 10-му році перших обітів, 7-му році вічних обітів і 4 році священства.

15 серпня

ГІРСЬКИЙ БОГДАН народився 1 січня 1941 року в містечу Комарно (тепер Городоцький р-н, Львівська обл.). Середню освіту отримав у місцевій школі. З 1960 до 1963 р. Богдан служив у радянській армії. Повернувшись додому, поступив у культосвітнє училище на заочну форму навчання. В часі навчання працював на місцевому деревообробному заводі по виготовлені м’яких меблів. З 1975 р. почав відвідувати підпільні богослужіння в селі Конюшки, 10 км від Комарного, в храмі служив греко-католицький священик (це був редемпторист о. Михайло Залізняк). В м. Самборі одна сестра монахиня завела Богдана до підпільного греко-католицького священика о. Миколи Куця (ще одного редемпториста). Часті зустрічі із редемптористами зродили покликання і у Богдана. В 1979 р. він розпочав новіціят. Під час новіціяту жив і працював в Комарно, але щотижня приїжджав до о. М. Куця, куди час від часу приїжджав магістр о. Лемішка М. Після річного новіціяту 27 вересня 1980 р. склав перші обіти та розпочав навчання, яке проходило у Львові на квартирі однієї греко-католички. В часі навчання 27 вересня 1984 р. склав вічні обіти, через два роки 14 серпня 1986 р. отримав священичі свячення із рук вл. Ф. Курчаби. Від того часу почалось служіння у підпільній Церкві на Самбірщині. Після виходу Церкви із підпілля був парохом у селі Заздністряни. В 1994 р. переїхав до монастиря в смт. Гніздичів, де був духівником новиків до жовтня 1997 р. Опісля майже рік служив у храмі при монастирі Матері Божої Неустанної Помочі. В кінці літа 1998 р. переїхав на служіння до м. Новояворівська, але не надовго і цього разу. З літа 1999 р. отець Богдан служив у монастирі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Тернополі. У травні 2012 р. отець тяжко захворів, переніс інсульт, тому потребував постійного догляду. З липня 2012 р. до лютого 2013 р. о. Богдан мешкав у монастирі св. Альфонса у Львові, а опісля в Тернополі в монастирі Матері Божої Неустанної Помочі, де і помер 14 серпня 2013 року на 73-му році життя, на 33-му році від перших обітів, на 29-му році від вічних обітів та 27-му році священства.

 

21 серпня

 

БІЛЬКЕ КАРОЛЬ (BILCKE KAROL), народився 24 червня 1898 року в Hoogstraeten (Бельгія). Отримав гімназійну освіту і 5 жовтня 1917 р. вступив до монастиря. У 185-ту річницю заснування Згромадження – 9 листопада 1917 р. - Кароль розпочав новіціят і через рік склав перші обіти та розпочав навчання в семінарії. 9 листопада 1921 р. він склав вічні обіти, а через два роки – 22 вересня 1923 р. - отримав священичі свячення. Вже літом наступного року було вирішено, що молодий священик поїде до Галичини. 16 січня 1925 р. приїхав до місця призначення, був приписаний у монастир у Збоїсках, будучи тут соцієм студентату (не всі їхали на навчання до Бельгії) та вчителем у ювенаті. 15 вересня 1931 р. отець Кароль їде до новозаснованого монастиря в Тернополі, де він трудився аж до свого від’їзду до Бельгії осінню 1939 р. У Тернополі отець був заступником та дорадником настоятеля, префектом братів, їздив на чисельні місії і реколекції. Будучи добрим музикантом, заснував хор, писав пісні. Повернувшись до Бельгії, отець Більке став префектом студентів – до 1947 р., а опісля капеланом українських емігрантів у Бельгії та Голландії. 21 серпня 1948 р. отець їхав велосипедом до хворого, внаслідок зіткнення із вантажівкою отримав забиття грудної клітини і через кілька годин помер на 50-му році життя, 30-му році перших обітів, 27-му році вічних обітів та 25-му році священства.

 

23 серпня

ДЕЗІТЕР ОСВАЛЬД (DEZITTER OSWALD), народився 8 травня 1895 року в Lichtervelde (Бельгія). Середню освіту отримав у ювенаті редемптористів, після чого літом 1915 р. зголосився до монастиря. Того ж року розпочав новіціят, правдоподібно це було 21 вересня. Рівно через рік склав обіти і розпочав навчання в семінарії, однак через воєнні події навчання тривало довше, тому не відомо, коли саме склав вічні обіти. Припустима дата - 21 вересня 1919 р. Священичі свячення отримав Освальд 23 вересня 1922 р., і вже наступного року виїхав до Галичини, куди прибув 2 жовтня 1923 р. У той час відкрили новий монастир у Голоско, тому новоприбулий місіонер переселився до нового монастиря. Тут мешкав, але був також вчителем в ювенаті. 26 вересня 1926 р. переселяється до Збоїск як вчитель в ювенаті, а з 16 січня наступного року стає дорадником ігумена. Літом 1934 р. польська влада відмовила студентам виїзд до Бельгії, тому у Збоїсках відкрили семінарію, а о. Дезітер 19 серпня отримав номінацію на префекта. Через два роки – 20 серпня 1936 р. – студентат перенесено до Голоска, тут префект також став професором з морального богослов’я. Коли розпочалась війна і студенти виїхали до Тухова (Польща), отець Освальд був мабуть останнім, хто покинув монастир у Голоско. До Бельгії він приїхав аж 20 листопада 1939 р., де продовжував нести тихе священиче служіння там, де цього вимагали потреби. Помер отець Освальд 23 серпня 1966 року на 71-му році життя, 50-му році перших обітів, 47-му році вічних обітів та 44-му році священства.

 

 

27 серпня

 

ПИЛЮХ МИХАЙЛО, народився 24 квітня 1911 року в селі Зарудці (тепер Жовківський р-н, Львівська обл.). Початкову освіту отримав у селі, опісля продовжив навчання у ювенаті редемптористів у Збоїсках. До монастиря зголосився 7 серпня 1929 р., а 27 числа того ж місяця прийняв облечини і розпочав новіціят. Через рік, 28 серпня 1930 р. склав обіти, після чого виїхав до Бельгії на навчання. Вічні обіти склав 21 вересня 1933 р., мабуть наступного року отримав дияконат, а через рік 28 липня 1935 р. – священичі свячення з рук бл. вл. М. Чарнецького. Через рік повернувся до Галичини і став викладачем Святого Письма в семінарії на Голоско, та був тут недовго, бо вже 21 серпня 1937 р., виїхав до Ковеля, де був консультором настоятеля і префектом братів. Тут, у Ковелі, отця Михайла застала війна, у часі якої він був вікарієм вл. М. Чарнецького на Волині і Поліссі. Мабуть у 1944 р. він прихав на Голоско і був призначений настоятелем монастиря. Коли ж 17 жовтня 1948 р. монастир зліквідували, то отець переїхав до свого рідного села, але в скорому часі був арештований. Покарання відбував в Сибірі, у північній частині Іркутської обл. Після повернення в 1957 р. замешкав у своєму селі, працював бухгалтером у Львові до 1962 р., опісля, аж до пенсії, сторожем у інфекційній лікарні. Одночасно був активним душпастирем на Львівщині та Тернопільщині, викладав моральне богослов’я в підпільній семінарії. Помер отець Михайло 27 серпня 1976 року на 65-му році життя, 46-му році перших обітів, 43-му році вічних обітів та 41-му році священства.

 

31 серпня

 

МИСАК ГРИГОРІЙ, народився 19 грудня 1909 року в селі Тишиці (тепер Кам’янко-Буський р-н, Львівська обл.). Отримав гімназійну освіту і деякий час навчався у перемишльській семінарії. До монастиря вступив 7 листопада 1931 р., того ж місяця 24 числа прийняв облечини та розпочав новіціят. 25 листопада 1932 р. склав перші обіти, і 2 грудня разом із п’ятьма співбратами виїхав до Бельгії на навчання. У часі навчання 25 листопада 1935 р., склав вічні обіти. У кінці 1936 р. повернувся до Галичини і 7 січня 1937 р. отримав священичі свячення з рук єп. Івана Бучка. Від того часу до вересня 1939 р. був вчителем у ювенаті у Збоїсках. У часі війни разом із іншими співбратами обслуговували кілька сіл на Лемковщизні, заснувавши місійну станицю в селі Телява. У 1942 р. переїхав до Станіславова (нині Івано-Франківськ), де був до ліквідації монастиря у квітні 1946 р., виконуючи обов’язки заступника настоятеля. Опісля переїхав до Голоска, де були зігнані майже всі редемптористи. Тут отець Григорій був міністром монастиря – вів економічні справи та господарку. Коли ж 17 жовтня 1948 р. закрили і цей монастир, а ченців перевезли до Унева, то міністр залишився, щоб поволі зліквідувати монастирську господарку. У тому часі мешкав у побожних сусідів, а одночасно обслуговував церкву св. Анни, що на голосківському пагорбі. За якийсь час також переселився до Унева, але ненадовго, бо після арешту о. Івана Зятика (5 січня 1950 р.) дуже скоро арештували і отця Григорія. Після звільнення в 1956 р. замешкав у Львові, але через два роки йому заборонили тут проживати, і отець переїхав до Вінниці. Тут влаштувався на роботу, одночасно душпастирював, допомагаючи римо-католицьким священикам в центральній Україні та на Львівщині. Отець Григорій мав проблеми із тиском, що і стало причиною його смерті 31 серпня 1978 року на 69-му році життя, 46-му році перших обітів, 43-му році вічних обітів та 41-му році священства.