Радість і біль твого життя

---

Конфлікт не є відсутністю миру... Конфлікт веде до зростання, до прояву своєї автентичності. Конфлікт не є злом. Це не тільки негативізм у прояві думки... Це не тільки крик і руйнівний скандал... Це всього лише зіткнення двох полюсів... І коли ретельно простежувати його розвиток, пильнуючи своє серце і серце співрозмовника, аби не дійти до фатального у цьому зіткненні, завжди реально знайти вихід. Це просто необхідно, бо маєш розуміти, що життя повне протиріч і тільки поступливою любов'ю можна здолати скандальні оказії...

І виключно від мене залежить, що я оберу. Виключно від мене залежить: буде це перемога чи поразка у тому ж конфлікті...

«Радість і біль твого життя – не просто буденність» - тема жовтневих реколекцій для дівчат, у яких ми взяли чергову участь з 26 по 28 жовтня 2012 року. І знову заново ми відкрили себе тепер під кутом споглядання людських емоцій. Але дивовижним було те, що ті самі емоції, крики серця чи то радісного, чи часом сумного ми переживали жіночими серцями виключно трепетно.

І власне ця тема протиріч і «емоційних вибухів» була для нас, дівчат та жінок, настільки актуальною, що дедалі краще ми навчались тому мистецтву змовчати і промовити, збунтуватись і покоритись, поступитись і відстояти...

Для жінки вміння опановувати себе за будь-яких обставин є носієм майбутнього будівництва затишку у собі, у лоні сім'ї та друзів, у межах колективу. Адже саме жінці віддається тут належне... Як же ж можна цим знехтувати?

І зі схожими думками ми чували під час реколекцій, запитуючи порад у наших любих, вже рідних нам сестер-редемптористок, - с.Теодору та с. Наталію які й проводили нам ці неймовірні науки.

Розмова з с. Наталією принесла мені добрий настрій, спокій і щиру пораду, яка стала продовженим живленням. Приємно, коли за тебе вболівають і тобою тішаться...

Науки були вміло поєднані із психологією, що підсилювало і сповнювало ще глибшим змістом.

Ми пізнали ту глибінь знань про конфлікт, яка зрештою була чимось новим, до цього навіть незбагненним. І коли с. Теодора так старанно нас вчила «вміти конфліктувати» сердечно, палко, наголошуючи на тому, що конфлікт – це вияв людської творчості, не боятись визнати напругу і внести це в молитву,  – то без сумніву те саме зіткнення обернеться до тебе кращою стороною.

Ти просто станеш кращою, бо станеш сильнішою, ти зможеш себе виховати з Божою поміччю у прийнятті і подоланні суперечностей так чисто духовно. А це та найсильніша сторона...

Сестра Теодора торкнулась проблеми одвічного конфлікту між ідеалами і потребами: і головне з того – це конфлікт між «любити з повноти серця» і «я в центрі»... Ідеал мотивації бути кращою і потреби розуміння, що Бога нам бракувало; ідеал терпіння і прощення, ідеал чесності і милосердя, коли це все переплітається з потребою соціальної приналежності і самореалізації, потребою бути сприйнятою, потребою успіху та краси...

І як би це не було складно, але золоту середину просто необхідно викроїти!

Це все було грандіозно і талановито: співання пісень під акомпанемент гітари, спільна вервиця в обідню пору, ділення проханнями в молитвах під тиху мелодійну музику при свічках із заплющеними очима – це, знаєте, просто треба пережити. А коли це гурт палких жінок, які мають так багато тепла у своїх серцях, носять таку жіночність – це дар...

І знайти себе під час таких сильних духовних наук – було для мене грандіозним досвідом і напоумленням, що я мушу збагачуватись далі, наважуючись не лише мовчати, але і голосити про свої потреби, проявляти щиро свої ідеали... І перед тим, як вступити в конфлікт – добре мені (і зрештою іншим) застановитись: що цей конфлікт мені дасть, чого він мене навчить і куди приведе, і чи він мене виховає?

Треба ставити межі, бо є речі, які просто не можна робити!.. Так, не все залежить від мене, але все з мене починається!

Як я переживаю конфлікт чи як переживатиму в майбутньому? – Виключно миролюбно, виключно з повноти щирого серця. Ще задовго, як визріє грандіозна сварка – вже простити...   

Анастасія Колосовська, учасниця реколекцій  

Збираючись на ці реколекції, я не могла собі чітко відповісти, про що саме будуть вони. Вже долаючи останній відрізок шляху до монастиря василіан, що у смт. Брюховичі, йдучи по дорозі, застеленій килимом з опалого  листя, яке милувало око своїм різнобарв’ям кольорів, шелестіло під ногами і навівало приємні спогади дитинства, на серці було передчуття чогось незвіданого, але дуже приємного моєму серцю.

Наші реколекції розпочались з Вечірньої у монастирській каплиці, потім була спільна вечеря. Вже після вечері коли всі дівчата зібрались на першу зустріч ми зрозуміли, що мова буде йти про конфлікт. І як виявилось, не було жодної дівчини яка в своєму житті змогла б оминути конфлікт.

Саме слово “конфлікт” майже в усіх асоціюється з негативом, з сваркою, розпачем, непорозумінням, злістю, не сприйняттям. Але як виявилось, конфлікт – це як монета, яка має дві сторони. Конфлікт сприяє розвитку. Якщо наше життя завжди буде йти по прямій, то це не буде життя, це буде щось схоже на смерть. Оскільки ми всі різні, то кожний з нас має свою точку зору на вирішення тих чи інших питань, відповідно між нами і будуть виникати конфлікти. Цього нам вже аж ніяк не уникнути, і як виявилось, не варто уникати. А ще дізнались, що не варто уникати конфлікту з Богом, потрібно вступати з Ним в дискусію, яка б сприяла нашому духовному зросту.

Але окрім наук у нас був час на спільну молитву, був час тиші, який допоміг зануритись у глибину свого серця і з іншого боку подивитись на внутрішні конфлікти, які кожна з нас, напевно, має.

Чомусь час який проводиш в стінах монастиря біжить дуже швидко. Як нам не хотілось прощатись і повертатись у шалений вихор нашої буденності, але ці вихідні пролетіли як мить, яку не можна буде забути ніколи.

Для  себе я зрозуміла, що конфлікт – це не кінець світу і його не потрібно боятись. У будь якому конфлікті не потрібно забувати, що поряд людина яка створена Богом з любов’ю. Тому вступаючи в конфлікт потрібно в серці мати любов, а не ненависть і неприязнь. Не варто й уникати конфліктів з Богом, вести з Ним дискусію, запитувати те, чого не розуміємо, бо ми обов’язково отримаємо від Нього відповідь. Це не означає, що розуміння прийде одразу,  просто потрібно вміти чекати…

Олеся Журба, учасниця реколекцій