«Ми є Чином Найсвятішого Ізбавителя, бо спасіння – це об’єкт нашої проповіді»

---

21 листопада 2012 року розпочалися святкування 100-річного ювілею служіння в Україні Чину Найсвятішого Ізбавителя (отців редемптористів), які триватимуть протягом усього 2013 року. Унікальність заснування ЧНІ в Україні полягає в тому, що бельгійські редемптористи латинського обряду, які жертовно працювали для українських іммігрантів в Канаді, прийняли візантійський обряд і продовжили свою місію в Україні, заснувавши тут згромадження.

За 100 років Львівська провінція Найсвятішого Відкупителя дала Церкві чотирьох священномучеників, багатьох ісповідників віри та невтомних працівників на Господній ниві. Серед відомих українських редемптористів – блаженні священномученики Миколай (Чарнецький), Василь (Величковський), Зенон (Ковалик), Іван (Зятик).

Вашій увазі запропоноване інтерв’ю з о. Ігорем Колісником, протоігуменом Львівської провінції Чину, про появу редемптористів в Україні та їхню місійну діяльність.

– Отче Ігорю, як зародився Чин Найсвятішого Ізбавителя у світі?

– Історія нашого Чину є дуже цікавою. ЧНІ заснував св. Альфонс на півдні Італії на початку XVIII століття для місійної праці. Наприкінці життя св. Альфонса до Чину вступив австрієць Климентій Гофбауер разом із своїм другом. Саме вони стали першими провісниками того, що редемптористи можуть проводити місії і поза межами Італії. Вони попрямували на північ Європи із переконанням заснувати свій монастир у Росії, в Санкт-Петербурзі. Очевидно, що туди вони не дісталися. Потім редемптористи спробували заснувати згромадження в Австрії, що їм також не вдалося.

Згодом вони прибули до Варшави, яка тоді була територією бойових дій світових революцій XVIII - XIX століття. На цій території  щоразу більше поширювався їхній вплив. Відомо, що редемптористи для політиків того часу були як більмо в оці. Для прикладу, за о. Климентієм, який був простим чоловіком, пекарем, і який намагався заснувати редемптористські спільноти в різних країнах, наприкінці XVIII ст. стежило чотири таємні розвідки. Тепер документи про його перебування в Польщі, Австрії чи Швейцарії ми знаходимо у всій Європі. Після його смерті зародилася перша потужна спільнота редемптористів у Відні, яка почала розростатися в німецькомовному просторі у величезну громаду.

Від 1820 року до кінця XIX століття редемптористи поширилися у всьому світі: Північній та Південній Америці, Європі тощо. Зокрема, св. Іван Нойман заснував у США мережу шкіл, яка дотепер є впливовим елементом освітньої системи цієї країни. Редемптористи першими почали шукати відповіді на виклики міграції на початку XX століття. Знаємо, що багато українців емігрували до Канади і оселялися на територіях, які належали до франкомовної частини Католицької Церкви у Вінніпезі та околицях. Тоді ж католицькі єпископи звернулися до всіх священиків Європи з проханням надавати душпастирську опіку мігрантам. Українськими мігрантами опікувався бельгійський місіонер о. Ахіль Деляре, який згодом почав вивчати українську мову та цікавитися східним обрядом. У 1906 році він повністю перейшов із латинського на візантійський обряд.

– Отже, бельгійці латинського обряду звернули увагу на потреби українських мігрантів у Канаді…

– Так. Проте на початку українці ставилися вороже до бельгійців, які хотіли по-їхньому служити Літургію. Згодом українці почали сприймати спільноту редемптористів, незалежно від країни походження, як органічну частину УГКЦ. І Митрополит Андрей, побачивши у 1910 році таку жертовну працю отців-бельгійців для українців, вирішив продовжити їхні місії вже в Україні.

– Як вдалося незнаному для України чернечому чину закоренитися в УГКЦ?

– Митрополит Андрей (Шептицький) віддав бельгійським редемптористам лавру в Уневі, поблизу Львова (ще до початку відновлення студитів в Україні). Під час війни отці, як громадяни Бельгії, мали більшу свободу дій, аніж громадяни Австро-Угорщини. Тому вони могли вільно пересуватися околицями Львова, проповідуючи Слово Боже там, де не було священиків. Існує думка, що бельгійським редемптористам було легше це робити ще й тому, що вони мали «дипломатичні паспорти».

– Яким чином зростали покликання до ЧНІ в Україні?

– Це відбувалося передусім через реколекції, які проводили священики ЧНІ. Після війни багато молодих українців шукали себе  в різних ділянках, зокрема і в релігійній сфері. У контексті національного піднесення молодь відкривала для себе спільноту редемптористів як тих, хто підтримував український народ. Перші священики Чину були сповненні патріотичного духу: достатньо згадати блаженних Василя (Величковського) та Івана (Зятика), які усвідомлювали, що «справа народу» передовсім вирішується у площині його життя з Богом.

Одним із перших українських редемптористів був блаженний Миколай (Чернецький), який відчув своє покликання до ЧНІ після реколекцій в Івано-Франківській семінарії. На той час він вже був доктором богослов’я і духівником семінарії. Монахи ЧНІ відкрили ювенат у Львові – школу для дітей, більшість із яких потім стали редемптористами. Спочатку спільнота розвивалося на околицях Львова. Потім було засновано монастирі у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), Тернополі та в Ковелі, на Волині. Тодішня Галицька провінція отців редемптористів з політичних причин була обмежена місіями в Галичині та на Волині.

– Чи є ЧНІ в інших (незахідних) містах України?

– Редемптористи є також у Чернігові, Бердянську, Кам’янці-Подільському тощо. А ще є наші місіонери в Сибіру (с. Прокоп’євськ). Для нас важливою є душпастирська праця для українських мігрантів, бо ми усвідомлюємо, що ці люди переважно не з власної волі покинули рідну країну. Наші отці, співпрацюючи із співбратами інших провінцій, духовно підтримують українських мігрантів у Португалії, Іспанії, Бельгії, Канаді та США.

– Якою є структура Чину отців редемптористів?

– ЧНІ є одним із найбільших католицьких чинів у світі. Нас є близько 5 тисяч, більша частина належить до латинського обряду. Ми поділені на конференції, які об’єднані за материками. Українські редемптористи належать до Європейської конференції редемптористів, нас у Європі є найбільше (121 член провінції з обітами). Для українських ченців ЧНІ головною провінцією є Львівська. Ми в багатьох аспектах незалежні від редемптористів латинського обряду, хоча і поєднані багатьма правилами і духовністю нашого засновника – св. Альфонса. В Україні є Львівська провінція, Варшавська (у Трускавці редемптористи проводять місійну діяльність для польських меншин), Міхаловська віце-провінція (Мукачівська єпархія).

– Що означає назва «Чин Найсвятішого Ізбавителя»?

– У той час, коли зароджувався Чин у Католицькій Церкві, священики під час проповідей наголошували переважно на гріховності людини, на тому, що за гріхи її чекає вічне життя в пеклі. Це був період, коли поширювався рух янсеністів. За їх вченням, спасенних буде мало і пекло буде переповнене людьми. Натомість св. Альфонс підкреслював, що об’єктом Доброї Новини є спасіння людини, а не її засудження, та що Ісус Христос у Євангелії виступає як Відкупитель людського роду. Хоча редемптористи на місіях говорили також і про пекло, тому їх часто називали «пекельними отцями» за вміння його описувати, але для них було зрозумілим те, що Христос прийшов  на землю проповідувати спасіння. Тому ми є Чином Найсвятішого Ізбавителя, бо об’єктом нашої проповіді є спасіння людини.

– Якою є динаміка покликань до ЧНІ?

– Очевидно, що раніше покликань до чернечого життя було більше. Однак для нас важливою є не так кількість, як те, хто до нас приходить і як потім присвячує себе проповідуванню Слова Божого. Зараз у нашій провінції є 30 співбратів, які, на моє переконання, стануть добрими місіонерами.

Бажаю своїм співбратам з нагоди 100-ліття заснування ЧНІ не забувати простоту Євангелія, яка полягає в тому, що людина є Божою дитиною і Господь хоче бачити її біля себе. У цій простоті стараймося проповідувати Слово Боже!

Розмовляла Руслана Ткаченко

Прес-служба УГКЦ